Рішення

від 26.02.2020 по справі 360/5459/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5459/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Тихонова І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Таращенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.12.2019 № 3867-сг «про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ;

2) зобов`язати відповідача видати наказ про дозвіл на розроблення документації із землеустрою відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 80,000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) для городництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 80,000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) для городництва.

09 грудня 2019 року відповідач прийняв Наказ № 3867- сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» , згідно якого у задоволенні клопотання позивача було відмовлено, з огляду на те, що зазначені земельні ділянки є сформованими з кадастровим номером 4424883500:01:003:0230 площею 40,6484 га та кадастровим номером 4424883500:01:003:0231 площею 40,1921 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що не відповідає статті 36 Закону України «Про охорону земель» щодо доцільності обґрунтування умов зміни цільового призначення в порядку, визначеному законом» .

Вважає, що відповідач під час прийняття Наказу та відмовляючи у задоволенні клопотання Позивача, припустив грубі порушення норм чинного законодавства, а саме: ст.ст. 14, 19 Конституції України, ст.ст. 19, 22, 36, 116, 118, 121, 122, 123 Земельного кодексу України, Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 22, 36, 116, 118, 122, 123 Земельного кодексу України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2).

Від відповідача 14 січня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив (арк.спр.20-22).

В обґрунтування якого зазначив, що 12.11.2019 року до Головного управління звернувся позивач з клопотанням відповідно до якого просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 80,0000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Згідно інформації відділу у Станично-Луганському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та відомостей з Державного земельного кадастру земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею з кадастровими номерами: 1) 40,6484 га, 4424883500:01:003:0230; 2) 40,1921 га, 4424883500:01:003:0231, угіддями - рілля, цільове призначенням - для ведення фермерського господарства, розташовані за межами населеного пункту на території, яка враховується в Нижньотеплівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області.

Зазначив, що спірні земельні ділянки сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з визначенням цільового призначення для ведення фермерського господарства . Передача в оренду земельних ділянок громадянам, юридичним особам здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Також зазначив, що відповідно до вимог Земельного кодексу України, земельну ділянку для городництва може отримати у користування громадянин, який не є суб`єктом підприємницької діяльності і городництво не є товарним сільськогосподарським виробництвом, а площа земельної ділянки має бути адекватною можливостям громадянина її використовувати за цільовим призначенням, площа земельної ділянки для ведення городництва, яка надається громадянину для вирощування сільськогосподарської продукції для власних потреб, не може бути більшою за 2,0000 га.

На підставі вищезазначеного вважає, що задоволення позовної вимоги позивача фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Головного управління щодо здійснення дозвільної діяльності на розробку документації із землеустрою. На підставі чого, просив відмовити позивачу в задоволені позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання вчинити дії у повному обсязі.

27.01.2020 позивач надав відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14.01.2020 (арк.спр.38-42).

Позивач правом на участь в судовому засідання не скористався, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 70).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

12 листопада 2019 року позивач - ОСОБА_1 , громадянин України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), звернувся з клопотанням до Головного управління звернувся про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 80,0000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) (арк.спр.9).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09 грудня 2019 року № 3867 - сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» , згідно якого у задоволенні клопотання позивачу було відмовлено, з огляду на те, що зазначені земельні ділянки є сформованими з кадастровим номером 4424883500:01:003:0230 площею 40,6484 га та кадастровим номером 4424883500:01:003:0231 площею 40,1921 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що не відповідає статті 36 Закону України «Про охорону земель» щодо доцільності обґрунтування умов зміни цільового призначення в порядку, визначеному законом» (арк.спр.10).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 року № 15 затверджене Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, пунктом 1 якого встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 3 вказаного Положення основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері;

3) внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, затверджене Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Тобто, відповідач у справі - є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів та розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Донецької області.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 3 Земельного кодексу України визначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б", "в" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи підтверджено, що розглянувши заяву позивача до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 80,0000 га у оренду із земель запасу державної власності для городництва, відповідачем складено оскаржуваний Наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з огляду на те, що зазначені земельні ділянки сформованими з кадастровим номером 4424883500:01:003:0230 площею 40,6484 га та кадастровим номером 4424883500:01:003:0231 площею 40,1921 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що не відповідає статті 36 Закону України «Про охорону земель» щодо доцільності обґрунтування умов зміни цільового призначення в порядку, визначеному законом» .

Надаючи оцінку викладеним в спірному наказі мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з положень ст. 36 Земельного кодексу України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство визначено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Згідно до вимог статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

Отже, норами закону передбачено, що позивач має право на безоплатне отримання у власність або оренду в порядку, встановленому законом земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства або садівництва у відповідному розмірі.

Відмовляючи у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, Головне управління Держгеокодастру у Луганській області, мало можливість розглянути та вирішити клопотання позивача щодо надання відповідної земельної ділянки для городництва у тому розмірі, як це передбачено відповідно до вимог ст. 121 Земельного кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Відтак, викладені у спірному наказі мотиви відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не узгоджуються зі змістом статті 118 Земельного кодексу України.

Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

За викладених обставин суд визнає наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.12.2019 № 3867-сг таким, що прийнятий не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, що має своїм правовим насідком визнання його протиправним та скасування, а тому позовні вимоги в цій частині - підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 80,000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) для городництва, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 80,000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) для городництва задоволенню не підлягає.

Натомість належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 80,000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) для городництва, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин. Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача фактично підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 17, корп. 2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.12.2019 № 3867-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 80,000 га, розташованої на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (за межами населених пунктів) для городництва з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 17, корп. 2) в дохід Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 02 березня 2020 року.

Суддя І.В. Тихонов