Рішення

від 02.03.2020 по справі 420/5784/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5784/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Ходирєва Ю.В.;

представника відповідачів - Поперечного Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського господарства Вікторія до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, від 21.11.2019 року № 0005961401, -

СУТЬ СПОРУ:

Селянське господарство Вікторія звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило (з урахуванням уточнень): визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, від 21.11.2019 року № 0005961401.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. На підставі направлень від 27.05.2019 року, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 08.05.2019 № 3445, проведена планова виїзна документальна перевірка Селянського господарства Вікторія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 р. За результатами перевірки було складено акт від 25.06.2019 р. № 1239/15-32-14-01/30766865. На підставі зазначеного Акту перевірки від 25.06.2019 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 року № 0034891401, № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, № 0024381304. Рішенням ДПС України від 05.11.2019 р. №830316/99-00-08-05-01 податкове повідомлення-рішення № 0034891401 від 19.07.2019 року було скасовано в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 581879 грн. На підставі зазначеного рішення ДПС України Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005961401 від 21.11.2019 року. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідачів від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, від 21.11.2019 року № 0005961401, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року позовну заяву Селянського господарства Вікторія до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, від 21.11.2019 року № 0005961401 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в періоді, що перевірявся, на адресу підприємства надавались письмові запити щодо надання пояснень та завірених копій первинних документів від 29.05.2019, від 10.06.2019 та від 16.10.2019. Посадовими особами СГ Вікторія надано завірені копії первинних документів на 407 аркушах щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, добрив та хімії, послуг асфальтно-бетонного покриття, про що складено опис від 06.06.2019. Надані завірені копії первинних документів враховані при складанні акту перевірки. Первинні документи, що підтверджують використання вищевказаних ТМЦ у власній господарській діяльності не надано. До перевірки СГ Вікторія не надано первинні документи підтверджуючі зберігання паливно-мастильних матеріалів а також їх використання у власній господарській діяльності. Перевіркою встановлено, що СГ Вікторія придбавались будівельні матеріали (труби, швелери, арматура, листи, металопрофілі, прокати сталеві, інше), вартість яких відносилась до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах. До перевірки посадовими особами не надано первинні документи, які б підтверджували використання вищевказаних будівельних матеріалів у власній господарській діяльності СГ Вікторія . Перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся, СГ Вікторія придбавались послуги по улаштуванню асфальтно-бетонного покриття вартість яких підприємством відносились до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість. До перевірки СГ Вікторія не надано документів підтверджуючих наявність права власності або користування основними засобами - нерухомим майном (будівлями, приміщеннями, спорудами, дорогами) при здійсненні господарської діяльності. Перевіркою встановлено відсутність на балансі СГ Вікторія власних основних засобів (будівель, споруд, доріг, під`їздів), що свідчить про використання вищевказаних послуг не у власній господарській діяльності. Перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся, СГ Вікторія придбавались добрива та хімія вартість яких підприємством відносились до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість. Станом на момент перевірки встановлено відсутність вищевказаних добрив та хімії у зв`язку з їх списанням у відповідних періодах. До перевірки СГ Вікторія не надано первинні документи (акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин - форми № ВЗСГ-З, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, інші документи) підтверджуючі використання вищевказаних добрив та хімії у власній господарській діяльності. СГ Вікторія порушено порядок обліку та списання паливно-мастильних матеріалів. Недбалість в оформленні первинних документів, подорожнього листа, тим паче ігнорування їх як документів (відсутність) розцінюється як факт того, що транспортні засоби використовується не для потреб підприємств. Тоді всі витрати підприємства на утримання та експлуатацію (паливно-мастильні матеріали) транспортних засобів включається в особистий дохід керівника СГ Вікторія ОСОБА_1 , як додаткове благо, у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) та підлягає обкладенню ПДФО та військовим збором.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що СГ Вікторія до перевірки були надані первинні документи підтверджуючі використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності для забезпечення роботи власного транспорту та сільськогосподарської техніки. Для зберігання пального СГ Вікторія використовувало та використовує два металевих резервуара РГС-75 1971 та 1975 років виробництва. Твердження про невикористання будівельних матеріалів у власній господарській діяльності не відповідає дійсності. Будівельні матеріали СГ Вікторія були використані на ремонт власними силами основних засобів: комплексу будівель складів заг. площею 2345,57 кв. м за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Чернече, вулиця Шевченка 24; складу 35,1х16,5 площею 572,1 кв. м за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Чернече, вулиця Шевченка 24; навісу розміром 18м х 103м, збудованого ТОВ СПЕЦІАЛІЗОВАНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 23 на замовлення СГ Вікторія за договором будівельного підряду № 21/04-01 від 21 квітня 2017 р. за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Чернече, вулиця Шевченка 24. Для улаштуванню асфальтно-бетонного покриття у вище перелічених складських приміщеннях та дорожніх під`їздах до них придбались роботи у ДП Одеський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , Філія Балтська дорожня експлуатаційна дільниця . СГ Вікторія до перевірки надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, засобів хімічного захисту рослин, з яких вбачається, що при посіві сільськогосподарських культур (соняшник, кукурудза, ячмінь, пшениця, горох, соя) на угіддях позивача було використано добрива, селітра аміачна, сульфат амонію, амофос, карбамід, нітроамофос, тандем, євролайтінг, грінфорт, тощо. У вказаних актах зазначено кількість та вартість використаних при посіві добрив, засобів хімічного захисту рослин та зазначена площа оброблених земель. Стосовно реєстрації податкових накладних, то твердження ГУ ДФС в Одеській області про те, що СГ Вікторія було порушено п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого СГ Вікторія не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 9260517 грн., є безпідставними та незаконним. Оскільки будівельні матеріали, пальне дизельне, хімікати та добрива СГ Вікторія використовувало у власній господарській діяльності, суми ПДВ, сплачені/нараховані при їх придбанні були віднесені до податкового кредиту, і відповідно, обов`язку у нарахуванні податкових зобов`язань у СГ Вікторія не виникало. Твердження, що у керівника підприємства Білоус Сергія Кириловича виникає додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів (паливно-мастильні матеріали) в сумі 17867756,00 грн., не ґрунтується на законі та не підтверджене жодним доказам.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі направлень від 27.05.2019 року № 3525/14-001, № 3526/14-01, № 3527/14-01, № 3528/14-01, № 3529/14-01, № 3530/14-04, № 3531/14-01, № 3532/14-01 співробітники Головного управління ДФС в Одеській області відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 08.05.2019 року № 3445, в період з 28.05.2019 року по 10.06.2019 року провели планову виїзну документальну перевірку Селянського господарства Вікторія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами цієї перевірки Головне управління ДФС в Одеській області склало акт від 25.06.2019 року № 1239/15-32-14-01/30766865 про результати документальної планової виїзної перевірки Селянського господарства Вікторія з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну сум 33333 грн.;

- п.44.1, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9227184 грн.;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 9260517 грн.;

- пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, в результаті чого не своєчасно подано звіт форми № 1 ДФ та недостовірність відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ за перевіряємий період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року;

- пп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. е пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 3216196,08 грн. у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року;

- пп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, абз. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з військового збору всього у сумі 268016,34 грн. у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За наслідками перевірки Селянського господарства Вікторія на підставі акту перевірки від 25.06.2019 року № 1239/15-32-14-01/30766865 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0034891401 від 19.07.2019 року, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11388510 грн., у тому числі за податковими зобов`язанням 9227184,00 грн. та за штрафними санкціями 2161326,00 грн.;

- № 0034921401 від 19.07.2019 року, яким до позивача за порушення п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 3416829 грн.;

- № 0034901401 від 19.07.2019 року, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33333 грн.;

- № 0024391304 від 19.07.2019 року, яким позивачеві за порушення пп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. е пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5479126,08 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 3216196,08 грн. та за штрафними санкціями 2262930,00 грн.;

- № 0024411304 від 19.07.2019 року, яким позивачеві за порушення пп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, абз. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 456593,85 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 268016,35 грн. та за штрафними санкціями 188577,50 грн.;

- № 0024381304 від 19.07.2019 року, яким до позивача за порушення п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Селянське господарство Вікторія подало на них скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.11.2019 року № 830316/99-00-08-05-01, податкове повідомлення-рішення № 0034891401 від 19.07.2019 року було скасовано в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 581879 грн.

На підставі зазначеного рішення Державної податкової служби України Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 0005961401 від 21.11.2019 року, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10806631 грн., у тому числі за податковими зобов`язанням 8645305,00 грн. та за штрафними санкціями 2161326,00 грн.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Під час розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, СГ Вікторія здійснювало купівлю паливно-мастильних матеріалів на підставі договорів поставки у контрагентів ФОП ОСОБА_2 , ТОВ БЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БОГДАН МІД , ПП СЕВЕРИН , ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ .

В акті перевірки відповідач зазначає, що СГ Вікторія не надано первинні документи підтверджуючі зберігання паливно-мастильних матеріалів, а також їх використання у власній господарській діяльності, а саме: на підприємстві відсутні ємності та обладнання для зберігання та заправлення паливно-мастильних матеріалів; до перевірки не надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки передбачені Законом України Про охорону праці та Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів устаткування підвищеної небезпеки від 26.10.2011 року № 1107; до перевірки не надано первинні документи які б містили інформацію про транспортний засіб, який заправляється паливом (чи є право власності чи користування ним); інформацію про маршрут, який здійснював транспортний засіб (чи пов`язане таке перевезення з господарською діяльністю підприємства); інформацію про розрахунок фактичних витрат палива, (показники спідометра, ємність баку при виїзді та прибутті, факт заправки палива, місце відправки та місце прибуття транспортного засобу, відстань яку проїхав транспортних засіб у кілометрах чи почасово; іншу інформацію, яка впливає на норми витрат палива (використанні обігрівачів, кондиціонерів, причепів, вантажів, інше); встановлення норм витрат палива; акти списання паливно-мастильних матеріалів.

На підставі наведеного в акті перевірки робиться висновок, що в порушення п.198.5, ст.198 Податкового кодексу України СГ Вікторія не віднесено до складу податкових зобов`язань вартість списаних паливно-мастильних матеріалів, використання яких у власній господарській діяльності документально не доведено на загальну суму 2199362 грн.

Під час розгляду справи СГ Вікторія надало первинні документи, підтверджуючі використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності, для забезпечення роботи власного транспорту та сільськогосподарської техніки, а саме: свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарської техніки, що заходяться на балансі підприємства (трактор марки Т-150-05-09, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2004; трактор колісний марки ХТЗ-17221-19, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2010; трактор колісний марки NEV HOLLAND T8.390, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2013; трактор колісний марки Беларус-1221.2, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2016; трактор колісний марки NEV HOLLAND Т7070, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік випуску 2016; трактор марки Беларус-892, реєстраційний номер НОМЕР_6 , рік випуску 2007; трактор марки Беларус-892, реєстраційний номер НОМЕР_7 , рік випуску 2007; трактор колісний марки NEV HOLLAND T8.435, реєстраційний номер НОМЕР_8 , рік випуску 2017; комбайн зернозбиральний NEV HOLLAND CR 9.80, реєстраційний номер НОМЕР_9 , рік випуску 2016; комбайн зернозбиральний NEV HOLLAND CR 9.80, реєстраційний номер НОМЕР_10 , рік випуску 2017; навантажувач телескопічний JCB 531-70 F, реєстраційний номер НОМЕР_11 , рік випуску 2016; борона диско-лапова CASE IH ECOLO TIGER C530В, реєстраційний номер б/н, рік випуску 2012; трактор колісний марки Беларус-1221.2, реєстраційний номер НОМЕР_12 , рік випуску 2011; вантажний самоскид марки ЗИЛ-ММЗ 4502, реєстраційний номер НОМЕР_13 , рік випуску 1987; трактор марки МТЗ-82.1, реєстраційний номер НОМЕР_14 , рік випуску 2002; загальний причіп самоскид марки МАЗ 870110, реєстраційний номер НОМЕР_15 , рік випуску 2012; спеціалізований вантажний самоскид, марки КАМАЗ 65115-62, реєстраційний номер НОМЕР_16 , рік випуску 2013; спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки VOLVO FH540,реєстраційний номер НОМЕР_17 , рік випуску 2011; спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е марки MEGA MNV, реєстраційний номер НОМЕР_18 , рік випуску 2010; спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е марки MEGA MNV, реєстраційний номер: НОМЕР_19 , рік випуску 2008; спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_20 , рік випуску 2008; легковий універсал марки ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_21 , рік випуску 2004); а також первинна документація, яка підтверджує факт придбання, перевезення та використання палива, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, лімітно-забірні відомості на отримання ПММ, облікові листи тракториста машиніста та акти списання пального.

Вказана сільськогосподарська техніка зареєстрована у відповідності до діючого законодавства у Державній інспекції сільського господарства або в інспекції Держтехнагляду.

Крім того, під час розгляду справи суд встановив, що для зберігання пального СГ Вікторія використовувало та використовує два металевих резервуара РГС-75 1971 та 1975 років виробництва, що підтверджується фотографіями резервуарів разом з заправною колонкою для ДП, технічною документацією, актами приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів, інвентарним списком основних засобів у користуванні.

Суд погоджується з позивачем, що доводи інспекторів про відсутність дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, передбачених Законом України Про охорону праці , ніяким чином не має відношення до порядку обчислення та сплати ПДВ.

Тобто, на думку суду, вказані обставини підтверджують факт використання СГ Вікторія ПММ у межах здійснення своєї господарської діяльності.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем не надано первинні документи, які б підтверджували використання будівельних матеріалів у власній господарській діяльності, а саме: згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що у СГ Вікторія відсутні зареєстровані згідно законодавства основні засоби - нерухоме майно (будівлі, приміщення та споруди); наявність зареєстрованого нерухомого майна є особисто у директора СГ Вікторія ОСОБА_1 (тваринницький комплекс, будівля вагової, критий тік, інше); до перевірки СГ Вікторія не надано первинні документи (дефектні відомості, акти списання, акти виконаних робіт, акти надання послуг ремонту, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів форми ОЗ-2, інвентарні картка обліку основних засобів форми ОЗ-6) підтверджуючі використання вищевказаних будівельних матеріалів при будівництві або ремонті основних засобів чи інших об`єктів підприємства, інших документів, що дали б змогу ідентифікувати на які саме об`єкти було списано вищевказані будівельні матеріали; згідно наданого до перевірки штатного розкладу у підприємства відсутні фахівці, які б могли здійснювати роботи по будівництву та ремонту основних засобів чи інших об`єктів.

На підставі наведеного в акті перевірки робиться висновок, що в порушення п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України СГ Вікторія не віднесено до складу податкових зобов`язань вартість списаних будівельних матеріалів, використання яких у власній господарській діяльності документально не доведено на загальну суму 1131884 грн., не віднесено до складу податкових зобов`язань вартість послуг по улаштуванню асфальтно-бетонного покриття, використання яких у власній господарській діяльності документально не доведено на загальну суму 246704 грн.

Позивач стверджує, що відносно ж самої суми 1131884 грн. яку, на думку перевіряючих, СГ Вікторія неправомірно не віднесено до складу податкових зобов`язань (абз. 10 стор. 21 Акту перевірки), то ця сума ПДВ у вартості будівельних матеріалів розрахована не вірно. Сумуючи цифри вартості поставок та ПДВ зазначені у податкових накладних (стор. 14-17 Акту перевірки), виписаних ТОВ ВСЕ ДЛЯ ДАХУ та зареєстрованих в єдиному державному реєстрі на адресу СГ Вікторія , перевіряючи податкові накладні № 67 від 22.11.2018 року на суму 500000,00 грн. та № 99 від 30.08.2018 року на суму 500000.00 грн. задвоїли - порахували по два рази (стор. 15 Акту перевірки), що привело до завищення вартості придбаних будівельних матеріалів на суму 1000000,00 грн. та ПДВ на 166666,66 грн., зокрема по періодам: серпень 2018 р. на суму 83333,33 грн. ПДВ, листопад 2018 р. на суму 83333,33 грн. ПДВ. Спочатку лише арифметичною помилкою зависили суму зобов`язань з ПДВ на 166666,66 грн., а потім ще на цю суму нарахували штрафну санкцію в розмірі 50 % відсотків (83333,333 грн.), за не реєстрацію податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені будівельні матеріали СГ Вікторія були використані на ремонт власними силами основних засобів: комплексу будівель складів заг. площею 2345,57 кв. м за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Чернече, вулиця Шевченка 24; складу 35,1х16,5 площею 572,1 кв. м за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Чернече, вулиця Шевченка 24; навісу розміром 18м х 103м, збудованого ТОВ СПЕЦІАЛІЗОВАНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 23 на замовлення СГ Вікторія за договором будівельного підряду № 21/04-01 від 21 квітня 2017 р. за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Чернече, вулиця Шевченка 24. Для улаштування асфальтно-бетонного покриття в перелічених складських приміщеннях та дорожніх під`їздах до них придбались роботи у ДП Одеський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , Філія Балтська дорожня експлуатаційна дільниця .

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду первинними документами, а саме актами списання будівельних матеріалів, актами приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів, актами виконаних робіт, технічними паспортами на будівлі складів, інвентарним списком основних засобів у користуванні ФГ Вікторія .

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач до перевірки не надав первинні документи (акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин - форми № ВЗСГ-3, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, інші документи) підтверджуючі використання вищевказаних добрив та хімії у власній господарській діяльності.

На підставі наведеного в акті перевірки робиться висновок, що в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України СГ Вікторія не віднесено до складу податкових зобов`язань вартість списаних добрив та хімії, використання яких у власній господарській діяльності документально не доведено на загальну суму 5682567 грн.

В спростування вказаних посилань відповідача СГ Вікторія надало акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, засобів хімічного захисту рослин, з яких вбачається, що при посіві сільськогосподарських культур (соняшник, кукурудза, ячмінь, пшениця, горох, соя) на угіддях позивача було використано добрива, селітра аміачна, сульфат амонію, амофос, карбамід, нітроамофос, тандем, євролайтінг, грінфорт, тощо. У вказаних актах зазначено кількість та вартість використаних при посіві добрив, засобів хімічного захисту рослин та зазначена площа оброблених земель.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Посилання відповідача, що позивачем порушено вимоги п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 9260517 грн., є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як вже було встановлено судом, будівельні матеріали, пальне дизельне, хімікати та добрива СГ Вікторія використовувало у власній господарській діяльності, а суми ПДВ, сплачені/нараховані при їх придбанні були віднесені до податкового кредиту, тому обов`язку у нарахуванні податкових зобов`язань не виникало.

В акті перевірки відповідач зазначає, що транспортні засоби використовувалися позивачем не для потреб підприємств, тому всі витрати на їх утримання та експлуатацію (паливно-мастильні матеріали) включається в особистий дохід керівника СГ Вікторія ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) та підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором.

В зв`язку з цим, відповідач робить висновок, що в порушенняпп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. е пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України позивачем занижено базу оподаткування податком на доходи фізичних та військовим збором.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Згідно з п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп.пп.1.1-1.3 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

На підставі зазначеного, відповідач прийшов до висновку про відсутність підтверджуючих документів використання ПММ для господарських цілей, що свідчить про безпідставне придбання/списання витрачених паливно-мастильних матеріалів за рахунок коштів СГ Вікторія та розцінюється як фінансування особистих потреб відповідальних осіб, в результаті чого у керівника підприємства ОСОБА_1 виникає додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг на підставі пп. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України за рахунок коштів підприємства у розмірі вартості використаного пального, а саме у сумі 17867756,00 грн.

Оскільки, як вже було встановлено судом вище, що ПММ, будівельні матеріали, хімікати та добрива СГ Вікторія використовувало у власній господарській діяльності, тому твердження відповідача, що у керівника підприємства Білоус Сергія Кириловича виникає додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів в сумі 17867756,00 грн., які оподатковуються податком на доходи фізичних та військовим збором, не ґрунтується на законі.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач надав до суду всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], № 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A № 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії , п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів , п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання ( Федоренко проти України , Едуард Петрович Мельник проти України ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ( Брезовец проти Хорватії , Рисовський проти України , Кечко проти України , Стреч проти Великобританії , Москаль проти Польщі , Сук проти України , Федоренко проти України , Україна-Тюмень проти України ).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, від 21.11.2019 року № 0005961401 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 682-р Питання Державної податкової служби вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Селянського господарства Вікторія (с. Чернече, Балтський р-н., Одеська обл., 66125, ідентифікаційний код 30766865) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646), Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304, від 21.11.2019 року № 0005961401 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 21.11.2019 року № 0005961401.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19.07.2019 року № 0034921401, № 0034901401, № 0024391304, № 0024411304.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Селянського господарства Вікторія (код ЄДРПОУ 30766865) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19210,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя М.М. Кравченко