Рішення

від 26.02.2020 по справі 500/2756/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2756/19

26 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Зварич О.Б.

представника відповідача Терлюк О.Я.

представника відповідача Стасишин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Будилівської сільської ради про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Будилівської сільської ради про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 вересня 2019 р. позивач подала письмову заяву сільському голові Будилова. Просила переміряти земельні ділянки її та сусідів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також встановити справедливі межові знаки між цими ділянками. Позивач надала всі завірені копії докумен тів, а також копію акта встановлення межових знаків від 08 червня 2015 р.

Наприкінці жовтня 2019 р. позивач отримала відповідь сільського голови Стасишина Є.В. від 21.10.19 р., вих. № 324/2-14, де було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні її заяви, пославшись на відсутність правових підстав для проведення обміру вказаних ділянок.

Позивач вважає, що вказана відповідь не відповідає вимогам чинного законодавства і тому звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 16.12.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 08.01.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

10 січня 2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22.01.2020 о 11:00 год.

13.01.2020 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 22.01.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено розгляд справи на 26.02.2020 о 11:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

10 лютого 2020 року на адресу суду поступило заперечення на відповідь на відзив, де представник відповідача спростовує викладені пояснення представника позивача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, з мотивів викладених в уточненій позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила їх задовольнити, з мотивів викладених в уточненій позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 16 вересня 2019 р. подала сільському голові с. Будилів заяву в якій просила переміряти її земельну ділянку, а також земельну ділянку її сусідів та встановити нові межові знаки.

21.10.2019 р. від Будилівської сільської ради на ім`я позивачки надійшла відповідь на її заяву від 16 вересня 2019 р. за №324/2-14 від 21.10.2019 р., якою їй відмовлено у задоволенні заяви.

Вважаючи вказану відмову протиправною позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії та провести обміри її земельної ділянки.

Судом встановлено, що рішенням Козівського районного суду від 02.11.07 р. (суддя Крендель М.1.) від мовлено в задоволенні позову до Козівського райвідділу земельних ресурсів, Бу дилівської сільради, сусідів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - про повернення незаконно вилученої в позивача рішенням сільради від 02.09.07 р. № 91 частини присадибної земельної ділянки площею 0,05 га. Суд дійшов висновку, що тоді не було вилучення, а лише встановили межові знаки за картою фотоаерозйомки с. Будилів від 1964 р. У рішенні суду наведені показання представни ка Козівського райвідділу земельних ресурсів, що тоді земельна ділянка ОСОБА_2 розшири лася на 2,8 м, але за рахунок іншого сусіда - ОСОБА_5 .

Так, в листопаді 2008 р. та в листопаді 2009 р. позивач подавала заяви про перегляд згада ного рішення суду за нововиявленими обставинами, так як знайшла документи про відве дення під забудову в 1967 та 1972 р.р. двох спірних земельних ділянок, що згодом пе рейшли в користування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . В цих документах зазначаються інші параметри ділянок і вони суттєво відрізняються від тих, які були установлені в 2007 р. під час ко нтрольних обмірів. Крім того, позивач надала висновок № 765 експертного земельно-техніч ного дослідження від 31.08.09 р., зроблений судовим експертом Тернопільського від ділення ОСОБА_6 . Згідно з цим висновком три земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , фактично не відповідають їх розмірам та конфігурації, що значаться в картографічних матеріалах. Ділянка позивача зменшилася на 102 кв. м, а сусідські - збільшилися відповідно на 54 та 48 кв.м. Межові знаки теж не співпадають. Це унеможливлює обслуговування присадибної ділянки ОСОБА_1 . В задово ленні вказаних заяв було відмовлено ухвалами від 10.12.08 р. та від 11.12.09 р. судді Козівського райсуду Кренцеля М.І., який дійшов висновку, що обстави ни, зафіксовані в наданих ОСОБА_1 документах, не вважаються нововиявленими.

08 червня 2015 р. комісія, створена за дорученням голови Козівської РДА, здійс- нювала обстеження й обмір земельної ділянки, про що того дня склала акт встановлення межових знаків. Обставини побиття ОСОБА_1 зафіксовані у вироку Зборівського райсуду від 30.01.17 р., яким ОСОБА_2 засуджена за ч. 1 ст. 125 КК до ста годин громадських робіт і до вип лати на користь позивача в розмірі 5000 грн. моральної шкоди. Цей вирок набрав чинності.

27 липня 2006 р. комісія сільради встановлюва ла межові знаки між цими ж ділянками. Тоді, ОСОБА_2 знову побила ОСОБА_1 , завдала їй легкого тілесного ушкодження. Але, суддею Козівського райсуду ОСОБА_7 вироком від 26.03.07 р. виправдано ОСОБА_2

19 липня 2017 р. позивач подала заяву сільському голові ОСОБА_8 . Просила переміряти земельні ділянки й установити справедливі межові знаки. Напо лягала, щоб під час обміру також користувалися документами, які 08 червня 2015 р. не були враховані попередньою комісією. В.о. сільського голови Садівник ОСОБА_9 . листом від 24.07.17 р. відмовила ОСОБА_1 , послалася на відсутність нових документів і згоди сусідів на обмір їхніх земельних ділянок.

Як видно з матеріалів справи, 09 жовтня 2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Козівського районного суду з позовом. Просила зобов' язати Будилівську сільраду здійснити обмір її присадибної земельної ділянки, а також ділянок її сусідів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - з урахуван ням змісту всіх картографічних матеріалів і правовстановлюючих документів, що сто суються цих ділянок. Ухвалою від 06 серпня 2019 р. суддя Гриновець О.Б. закрила провадження в цій справі. Дійшла висновку, що у зв`язку зі змінами законодавства такі спори стали публічно-правовими, тому підсудні окружним адміністративним судам і вже не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказана ухва ла набрала чинності.

16 вересня 2019 р. ОСОБА_1 подала ще одну письмову заяву сільському голові ОСОБА_8 . Просила переміряти земельні ділянки її та сусідів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також встановити справедливі межові знаки між земельними ділянками. Повідо мила, що 08 червня 2015 р. під час роботи комісії не здійснювався обмір земельних ділянок її сусідів, так як була побита до втрати свідомості сусідкою ОСОБА_2 і позивач не мала можливості контролювати роботу комісії. А також просила під час обміру користува тися документами, які не були враховані раніше, зокрема:

- актом від 4 вересня 1967 р. про відведення в натурі ОСОБА_10 присадибної земель ної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку;

- викопіюванням з опорного проекту планування та забудови с. Будилів, розроблено го в 1967 р. Тернопільською філією проектного інституту Укрземпроект ;

- планом забудови садиби ОСОБА_11 від 27 березня 1969 р.;

- актом про відведення в натурі присадибної земельної ділянки ОСОБА_11 від 27 березня 1969 р.;

- актом розбивки в натурі червоних ліній забудов ОСОБА_11 від 27 березня 1969 р.

На вимогу сільради ОСОБА_1 , 16 жовтня 2019 р. надала завірені копії вказаних докумен тів, а також копію акта встановлення межових знаків від 08 червня 2015 р.

Наприкінці жовтня 2019 р. позивач отримала відповідь сільського голови ОСОБА_12 від 21.10.19 р., вих. № 324/2-14. Він відмовив їй, пославшись на відсутність правових підстав для проведення обміру її та сусідських ділянок. Повідомив, що ОСОБА_1 володію спірною земельною ділянкою, не маючи документів, які би підтверджували права на неї: власності чи користування.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;

2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;

3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу;

4) справляння плати за землю;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

4) погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;

5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;

7) визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства;

7-1) здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;

8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;

10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

11) створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;

12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи;

13) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками й землею державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом за результатами аукціону.

В силу приписів ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Крім цього, в п.п. 1-6, 10-11 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено Порядок звернення для одержання в користування земельної ділянки, строки розгляду такого звернення органом місцевого самоврядування та підстави для прийняття рішення про надання ділянки в користування відповідному суб`єкту.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до частини 3 статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Як передбачено абз.1 ч. ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки, зобов`язання Будилівської сільської ради в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки - з урахуванням картографічних матеріалів і правовстановлюючих до кументів належить до дискреційних повноважень відповідача, то відповідно суд не може зобов`язати Будилівську сільську раду прийняти рішення на користь позивача.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.5 КАС України, відповідно до яких захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає, що для захисту прав позивача в даних спірних правовідносинах слід зобов`язати Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 вересня 2019 року.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» . При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Відтак, позивачці в 1973 р. передали у користування присадибну ділянку, що раніше належала її двоюрідному братові ОСОБА_13 . Це підтверджується довідкою № 539 від 04 червня 2007 р. Право користування вказаною ділянкою виникло в позивачки, коли був чинним Земельний кодекс УРСР. Тоді право землекористування громадян, які проживали в селах, засвідчувалося записами в земельно-шнурових книгах сільгосп підприємств та по господарських книгах сільрад (ст. 20 ЗК УРСР), а присадибні земельні ділянки надавалися в користування за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених (ст. ст. 63, 64 ЗК УРСР). Таких понять як державний акт на землю , державна реєстрація прав на землю , постійне користування земельною ділянкою тоді не існувало. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції закони не мають зворотної дії в часі.

Органи місцевого самоврядування зобов`язані вирішувати земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, а також спори про додержання громадянами правил добросусідства.

Тому, 27 липня 2006 р. комісія сільради під час вирішення таких спорів установ лювала межові знаки між цими ж ділянками, а 08 червня 2015 р. сільський голова Бу дилова та землевпорядник сільради брали участь в роботі іншої комісії, яка здійснювала обстеження й обмір земельної ділянки, що належить позивачці.

Позивач хоче приватизувати присадибну земельну ділянку, якою понад 46 років на законних підставах добросовісно, відкрито й безперервно користується, пла тить за це податки.

При зверненні 16.09.2019 р. до відповідача позивачка просила провести обміри ділянки, а 16.10.2019 р. на вимогу відповідача додала до заяви ряд документів, які не були враховані комісією при встановлені межових знаків, оскільки їм не надавались.

Зокрема позивач додала акт про відведення в натурі присадибної земельної ділянки від 04.09.1967 р., план забудови садиби ОСОБА_11 від 27 березня 1969 р., викопіювання із опорного проекту планування та забудови с. Будилів, розробленого у 1967 р. Тернопільською філією республіканського проектного інституту "Укрземпроект", а також акт розбивки в натурі червоних ліній забудов ОСОБА_11 від 27 березня 1969 р., однак відповідач вказану заяву у встановлений законом спосіб і строк належно не розглянув, а надав відповідь без врахування вимог позивача.

В даному випадку порушено право ОСОБА_1 оскільки, в 2007 р. земельна ділянка зменшилася на 0.05 га, а сусідські збільшилися, а межові знаки встановили за картою фотоаерозйомки с. Будилів від 1964 р., яку позивачка вважає фальшивою. Тому, перед поданням заяви на приватизацію та про надання дозволу на виготовлення технічної доку ментації із землеустрою хоче, щоб сільрада в установленому порядку здійснила справедливий обмір її присадибної земельної ділянки - з урахуванням змісту всіх картографічних матеріалів і правовстановлюючих документів, у т.ч. тих, яких попередні комісії не мали у своєму розпорядженні.

Таким чином відповідач порушив права позивача належно не розглянувши подану нею 16.09.2019 р. заяву та не надавши їй повної відповіді, а відтак позовні вимоги слід задовольнити частково та зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання Будилівської сільської ради в установленому порядку здійснити справедливий обмір земельної ділянки, то суд приходить до висновку, що ці вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суд частково задовольняючи позовні вимоги позивача і зобов`язуючи відповідача повторно розглянути її заяву належно захистив її права, а зобов`язання провести обміри земельної ділянки спрямоване на можливий захист її прав, які будуть порушені в майбутньому у випадку, якщо відповідач повторно розглянувши заяву позивачки відмовить їй у проведенні обмірів.

З огляду на викладене обраний судом спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 16.09.2019 р. повністю відновлює порушені її права з боку Будилівської сільської ради, як суб`єкта владних повноважень, що підлягають захисту в порядку визначену КАС України.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Зобов`язати Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Центральна, 29,с. Будилів, Козівський район, Тернопільська область,47623, ЄДРПОУ / ІПН: 04392652) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 ) від 16 вересня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Центральна, 29,с. Будилів, Козівський район, Тернопільська область,47623, ЄДРПОУ / ІПН: 04392652).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.