Рішення

від 20.02.2020 по справі 520/13605/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 лютого 2020 р. справа № 520/13605/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

представника позивача - Костирі Г.А. (ордер №1003660 від 12.12.2019),

представника відповідача - Єрохіна І.О. (витяг з наказу №103-о від 05.09.2019 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП" (вул. Отакара Яроша, буд. 18-Г,м. Харків,61045, код ЄДРПОУ41684140) до Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК ГРУПП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з уточненим позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000870511 від 21.12.2019 року та №00000880511 від 21.12.2019 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт №3026/20-40-14-11-10/41684140 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ГРУПП", податковий номер 41684140, на підставі якого 21.12.2019 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №00000870511 та №00000880511. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження управління є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що викладені в акті №3026/20-40-14-11-10/41684140 від 29.08.2019 судження Головного управління ДФС у Харківській області про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об`єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача - ТОВ "НОРТЛЕЙК" та ТОВ "ОРЛАНДО ГРУП". На думку Головного управління ДПС у Харківській області, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №00000870511 та №00000880511 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

29.01.2020 року до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає про хибність аргументів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, які ґрунтуються на нічим не підтверджених судженнях контролюючого органу. Так, легітимність підприємств-контрагентів позивача та законність ведення ними господарської діяльності підтверджується рішеннями адміністративних судів України, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - Костиря Г.А. (ордер №1003660 від 12.12.2019) прибув у судове засідання, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - Єрохін І.О. (витяг з наказу №103-о від 05.09.2019 року), у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав вказаних у письмовому відзиві.

Вислухавши доводи позовної заяви представника позивача та відзиву представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП", 26.10.2017 пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 41684140, про що Департаментом реєстрації Харківської міської ради вчинено запис №14801020000074894.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Головному управлінні ДФС у Харківській області, Центральне управління, Шевченківська ДПІ (Шевченківський район м.Харкова).

З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі направлення від 16.08.2019 №7830, наказу від 15.08.2019 №5756 та відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП", код ЄДРПОУ - 41684140, з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 34466585) за серпень 2018 року, з ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 39651857) за червень 2018 року, з ТОВ "АН ГРО" (код ЄДРПОУ 38157567) за червень 2018 року, з ТОВ "АСТЕРИЯ ФЛАЙТ" (код ЄДРПОУ 42343733) за грудень 2018 року, з ТОВ "ВАРЕТО" (код ЄДРПОУ 40812922) за квітень 2018 року, з ТОВ "НОРТЛЕЙК" (код ЄДРПОУ 40044609) за січень, березень-листопад 2018 року, з ТОВ "ОРЛАНДГРУП" (код ЄДРПОУ 40880259) за січень 2018 року та подальшої реалізації.

Результати перевірки оформлені актом №3026/20-40-14-11-10/41684140 від 29.08.2019 (том 1 а.с.28-81).

За висновками перевірки, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП", порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 6836 грн. у січні 2018 року та заниження суми, яка сплачується до державного бюджету (ряд 18) на суму ПДВ 784287 грн., в тому числі у квітні 2018 на суму 26624 грн., у травні 2018 на суму 51122 грн., у червні 2018 на суму 109651 грн., у липні 2018 на суму 187970 грн., у серпні 2018 на суму 123811 грн., у вересні 2018 на суму 43502 грн та у грудні 2018 на суму 241607 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.09.2019 року:

- №00000230511, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем (податковим зобов`язанням) 784287 грн. 00 коп. за штрафними санкціями у розмірі 196071 грн. 75 коп.;

- №00000240511, яким визначена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного (податкового періоду) у сумі 6836,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №11949/6/93-00-08-05-02 від 05.12.2019 року скаргу ТОВ "ДМКА ГРУПП" частково задоволено, частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.09.2019 №00000230511 та №00000240511.

21.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Харківській області, з урахуванням рішенням ДПС України №11949/6/93-00-08-05-02 від 05.12.2019 року, прийняті нові податкові-повідомлення-рішення:

- №00000870511, яким ТОВ "ДМКА ГРУПП" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 500018,75 грн., з них за основним платежем (податковим зобов`язанням) - 400015 грн., за штрафними санкціями у розмірі 100003,75 грн. (том 1 а.с.238);

- №00000880511, яким ТОВ "ДМКА ГРУПП" визначена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного (податкового періоду) у сумі 11580 грн. (том 1 а.с.239).

Вважаючи, що спірні рішення податкового органу, прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті №3026/20-40-14-11-10/41684140 від 29.08.2019 на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Орланд Груп" (код ЄДРПОУ 40880259).

Так, за умовами договору №26/12-2017 від 26.12.2017, виконавець (ТОВ "Орланд Груп") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі виконати послуги по перевезенню вантажу (будівельного сміття), з використання автотранспортних засобів, а замовник (ТОВ "ДМКА ГРУПП") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти і оплатити надані послуги (том 1 а.с.124-126).

Пунктом 1.2 вказаного договору зазначено, фактичний обсяг перевезеного вантажу визначається на підставі акту надання послуг.

Оплата замовником здійснюється після повного виконання послуг, що підтверджується підписанням сторонами актами надання послуг.

Вартість надання послуг по перевезенню будівельного сміття за 1 тонна/км складає 115,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов`язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов`язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб`єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом документи: акт надання послуг з перевезення будівельного сміття від 26.01.2018 у кількості 179,11 тон на суму 20596,93 грн. (у т.ч. ПДВ 3432,82 грн.), акт надання послуг з перевезення будівельного сміття від 16.01.2018 у кількості 599,17 тон на суму 6804,31 грн. (у т.ч. ПДВ 1134,05 грн.).

Оплата за надані послуги з перевезення підтверджується платіжними дорученнями №186 від 18.06.2018 року на суму 19348,49 грн. та №134 від 26.04.2018 року на суму 2500 грн. (том 1 а.с.130, 131).

Заборгованість по наданим ТОВ "Орланд Груп" послугам становить 5552,75 грн., що підтверджується карткою рахунку 631 за 01.01.2018 по 10.10.2019.

Також позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРТЛЕЙК" (код ЄДРПОУ 40044609).

За умовами договору поставки №220118 від 22.01.2018 року, укладеного між ТОВ "ДМКА ГРУПП" (покупець) та ТОВ "НОРТЛЕЙК" (постачальник), постачальник зобов`язується поставити (передати) товари (далі - продукцію) у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її у кількості та по цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару. Загальна кількість продукції, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору або зазначається за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору (том 1 а.с.152-154).

За пунктом 2.5 вказаного договору передача продукції покупцю здійснюється на умовах DDP - склад покупця (в редакції Incoterms - 2010), що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Вишнева, 27.

Для зберігання продукції за адресою: м.Харків, вул.Вишнева, 27 позивач орендував приміщення у ТОВ "Сервісводстрой-2" згідно договору оренди нежитлових приміщень №01/01/2018.

Після закінчення договору оренди з ТОВ "Сервісводстрой-2", позивач орендував у ТОВ "Промстройснаб" складські приміщення за адресою: м.Харків, вул.Букова, 20-Г.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 11.06.2018, сторони домовились, що передача продукції покупцю здійснюється на умовах DDP - склад покупця (в редакції Incoterms - 2010), що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Букова, 20-Г (том 1 а.с.155).

У зв`язку з тим, що приймання продукції здійснювалось на складах позивач, ТОВ "ДБКА ГРУПП" не здійснював транспортування такої продукції, тому товарно-транспортні накладні не складались.

Реальність вчинення господарських операцій підтверджується наданими представником позивача до суду видатковими накладними : №92 від 31.08.2018 на суму 29944,32 грн. (у т.ч. ПДВ 4990,72 грн.), №91 від 31.08.2018 на суму 18459,01 грн. (у т.ч. ПДВ 3076,50 грн.), №427 від 27.07.2018 на суму 191627,04 грн. (у т.ч. ПДВ 31937,84 грн.), №426 від 27.07.2018 на суму 255434,52 грн. (у т.ч. ПДВ 42572,42 грн.), №424 від 27.07.2018 на суму 19422,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3237,00 грн.), №423 від 26.07.2018 на суму 43990,04 грн. (у т.ч. ПДВ 7331,67 грн.), №422 від 26.07.2018 на суму 376648,06 грн. (у т.ч. ПДВ 62774,68 грн), №304 від 25.07.2018 на суму 130000,31 грн. (у т.ч. ПДВ 21666,72 грн.), №286 від 16.07.2018 на суму 100020,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16670,00 грн.), №281 від 02.07.2018 на суму 750,82 грн. (у т.ч. ПДВ 125,14 грн.), №281 від 27.06.2018 на суму 18481,68 грн. (у т.ч. ПДВ 3080,28 грн.), №280 від 27.06.2018 на суму 23239,68 грн. (у т.ч. ПДВ 3873,28 грн.), №279 від 27.06.2018 на суму 31402,32 грн. (у т.ч. ПДВ 5233,72 грн.), №278 від 27.06.2018 на суму 4482,10 грн. (у т.ч. ПДВ 747,02 грн.), №277 від 27.06.2018 на суму 7328,99 грн. (у т.ч. ПДВ 1221,50 грн.), №276 від 27.06.2018 на суму 72783,17 грн. (у т.ч. ПДВ 12130,54 грн.), №83 від 22.06.2018 на суму 4881,60 грн. (у т.ч. ПДВ 813,60 грн.), №89 від 01.06.2018 на суму 31430,21 грн. (у т.ч. ПДВ 5238,37 грн.), №63 від 07.05.2018 на суму 33492,66 грн. (у т.ч. ПДВ 5582,11 грн.), №62 від 07.05.2018 на суму 295635,94 грн. (у т.ч. ПДВ 49272,66 грн.), №23 від 30.04.2018 на суму 120092,70 грн. (у т.ч. ПДВ 20015,45 грн), №12 від 10.04.2018 на суму 41286,20 грн. (у т.ч. ПДВ 6881,03 грн.), №17 від 05.03.2018 на суму 1396,04 грн. (у т.ч. ПДВ 232,67 грн.), №1 від 22.01.2018 на суму 13617,29 грн. (у т.ч. ПДВ 2269,55 грн.) (том 1 а.с.156-178).

За поставлений товар позивачем здійснено оплату на користь ТОВ "НОРТЛЕЙК", що підтверджується платіжними дорученнями №785 від 12.06.2019 на суму 347800,81 грн., №289 від 02.08.2018 на суму 43990,04 грн., №290 від 02.08.2018 на суму 19422,00 грн, №291 від 02.08.2018 на суму 54278,00 грн., №299 від 02.08.2018 на суму 135000,00 грн., №305 від 02.08.2018 на суму 101000,00 грн., №306 від 30627,04 грн., №307 від 02.08.2018 на суму 60000,00 грн., №295 від 50000,00 грн., №297 від 02.08.2018 на суму 45034,52 грн., №300 від 02.08.2018 на суму 70000,00 грн., №298 від 02.08.2018 на суму 25000,00 грн., №304 від 02.08.2018 на суму 80000,00 грн., №292 від 02.08.2018 на суму 70000,00 грн., №301 від 02.08.2018 на суму 76648,06 грн., №302 від 02.08.2018 на суму 55000,00 грн., №303 від 02.08.2018 на суму 95000,00 грн., №№296 від 02.08.2018 на суму 50400,00 грн., №293 від 02.08.2018 на суму 80000,00 грн., №294 від 02.08.2018 на суму 50000,00 грн., №267 від 25.07.2018 на суму 130000,31 грн., №254 від 11.07.2018 на суму 136000,00 грн., №185 від 18.06.2018 на суму 180651,51 грн., №150 від 16.05.2018 на суму 300000,00 грн., №132 від 26.04.2018 на суму 56299,53 грн. (том 1 а.с.179-203).

Заборгованість по поставленим ТОВ "Нотлейк" товарам становить 347800,81 грн., що підтверджується карткою рахунку 631 за 2019 рік (том 1 а.с.204-229).

В обґрунтування ділової мети здійснення господарських операцій позивач зазначив, що придбані у ТОВ "НОРТЛЕЙК" будівельні матеріали були використані позивачем при здійсненні підприємницької діяльності, а саме: позивачем надавалися будівельні матеріали для виконання договорів субпідряду з ТОВ "ВЕРЕТА СОЮЗ", ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж", ТОВ "Астерія Флайт", що підтверджується наданими суду договорами та первинною документацією.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.72-77 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв`язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.74 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб`єкта права-платника податків, коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов`язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як доказ не підтвердження реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.02.2018 по справі № 816/166/15-а.

Отже, твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом у своїх висновках, оскільки недоліки складання товарно-транспортних накладних, саме по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами.

Щодо посилання контролюючого органу на факт нереальності вчинених господарських операцій позивача з його контрагентами на протокол допита свідка директора ТОВ "НОРТЛЕЙК" в рамках кримінального провадження №12018220000001273 від 30.10.2018, та директора ТОВ "Орланд Груп" Пастухова М.С. від 14.01.2019 року б/н, які повідомили щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вищевказаних товариств, суд зазначає.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 по справі №805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "НОРТЛЕЙК" та ТОВ "Орланд Груп".

Стосовно наявності у контрагентів позивача - ТОВ "НОРТЛЕЙК" та ТОВ "Орланд Груп" матеріальних, трудових та інших ресурсів, які з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний висновок закріплений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.012018 у справі №826/1250/13-а: "Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідного для ведення господарської діяльності майна, інших матеріальних, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких підстав суд вважає, що позивачем підтверджено належне виконання сторонами договору, реальності укладеного правочинів, оскільки, на момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість, статуси постачальників позивача не заперечувались відповідачем.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що зазначена сума податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. В свою чергу ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних. При цьому сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією. Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, твердження відповідача суд вважає безпідставним, оскільки, факт постачання та реальності здійснення господарських операцій підтверджений первинними документами наданими позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи.

У зв`язку з цим дії платника, результатом яких є отримання економічної вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

У відповідності до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, відповідно до пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податок на додану вартість - прямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання пітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 іншого Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на момент здійснення господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладиими/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючім органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податковій накладних, таке право зберігається за ніш протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як слідує з наведених норм права відповідальність платника податку наступає тільки у випадку віднесення в податковий кредит сум ПДВ, що не підтверджені належним чином зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням порядку заповнення податкової накладної. І будь-якого іншого додаткового підтвердження для віднесення сум ПДВ, сплачених в складі придбаного товару не потребується.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, які в подальшому слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень від 21.12.2019 №00000870511 та №00000880511, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами по справі правомірність формування податкового кредиту та зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток, тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення - рішення скасуванню як незаконні та протиправні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів частини 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.12.2019 року №00000870511 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП" податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 500018 (п`ятсот тисяч вісімнадцять) грн. 75 коп., з яких за податковими зобов`язаннями 400015 (чотириста тисяч п`ятнадцять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 100003 (сто тисяч три) грн. 75 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.12.2019 року №00000880511 про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11580 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМКА ГРУПП" витрати зі сплати судового збору у розмірі 7717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704).

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлений 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Панченко