Рішення

від 02.03.2020 по справі 520/14242/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 р. № 520/14242/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду україни в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення яке не відповідає розміру грошового забезпечення визначеному Харківським обласним військкоматом для обчислення пенсії ОСОБА_1 в довідці від 24.03.2015 р. № ФХ111272 з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р. та у зменшені розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2015 р. протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 83 % грошового забезпечення визначеного Харківським обласним військкоматом для обчислення пенсії ОСОБА_1 в довідці від 24.03.2015 р. № ФХ111272 з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р. однією сумою, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р. розрахував її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у неналежному перерахунку пенсії позивачу на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року по справі №638/19536/14-а та зменшенні розміру пенсії з 01.07.2015 року. Внаслідок зазначеної протиправної бездіяльності (дій) відповідач порушує мої права, як людини, які передбачені ст.. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS №9) згідно якої кожна фізична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Позивач вважає, що перерахунок його пенсії із розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення є порушенням посадовими особами відповідача законодавства та права позивача на відповідний розмір пенсії. З огляду на наведені у адміністративному позові факти позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного суду від 03.01.2020 року відкрито провадження по справі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Представник відповідача 21.01.2020 року надав до суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, так як в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №520/486/19 про спір між тими самими сторонами , про той самий предмет із тих саме підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З приводу заяви відповідача суд приходить до висновку про відмову у задоволені зазначеної заяви та обґрунтовує наступним чином.

17.01.2019 р. Позивач з позовною заявою звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, Ухвалою суду від 21.01.2019 р було відкрито провадження по справі.

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу обчислення розміру пенсії з грошового забезпечення, яке не відповідає розміру грошового забезпечення за довідкою Харківського обласного військового комісаріату від 24.03.2015р. №ФХ 111372 з 01.05.2014р. та з 01.07.2015р., а також у зменшені розміру пенсії з 01.07.2015р.;

2) зобов`язання ГУ ПФУ Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 83% грошового забезпечення за довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2015р. № ФХ111272 з 01.05.2014р. та з 01.07.2015р.,

3) зобов`язання ГУ ПФУ Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р. однією сумою, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015р., розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строку їх виплати";

4) зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.

26.09.2019р. заявник подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просив про:

1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу зменшення розміру пенсії з 83% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018р. і з 01.01.2019р., а також у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. з 05.03.2019 р. протиправними;

2) зобов`язання ГУ ПФУ Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 86% грошового забезпечення з 01.01.2018р. і з 01.01.2019р. та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. з 05.03.2018р., здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018р., з 01.01.2019р. та з 05.03.2019р. однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р. та з 05.03.2019 р., розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строку їх виплати";

3) зобов`язання ГУПФУ Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

Оскільки суд не вбачав підстав для не прийняття до розгляду зазначеної заяви, то спір вирішувався у межах саме цих вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку у відмові у задоволені заяви відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Заявник проходив публічну військову службу у Збройних силах України, звідки 27.10.2004р. був звільнений з посади старшого викладача кафедри Харківського військового університету у відставку з показником вислуги років у 31 рік.

28.10.2004р. заявнику як військовослужбовцю у відставці була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 83% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.

З 01.01.2008р. Управлінням було перераховано розмір пенсії заявника у зв`язку із прийняттям постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, унаслідок чого пенсія склала - 2.575,91грн.

Відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012р. №355, унаслідок чергових перерахунків розмір пенсії заявника за наданими Управлінням відомостями склав: з 01.07.2012р. - 2.932,47грн., з 01.09.2012р. - 3.241,58грн., з 01.01.2013р. - 3.550,69грн.

Посилаючись на постанову КМУ від 07.11.2011р. №1294 та наказ Міністерства оброни України від 27.11.2013р. №814 заявник звернувся до Управління з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі №638/19536/14-а була визнана протиправною бездіяльність Управління з приводу непроведення перерахунку пенсії заявника, Управління було зобов`язано направити на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 список відносно заявника для складання довідки про грошове забезпечення у цілях перерахунку пенсії, Харківський обласний військовий комісаріат був зобов`язаний скласти відносно заявника довідку про грошове забезпечення відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.11.2013р. №814 і надати таку довідку до Управління, Управління було зобов"язано провести перерахунок пенсії заявника з 01.05.2014р. і провести відповідні платежі.

На виконання вищезазначеного судового рішення Харківським обласним військовим комісаріатом відносно заявника була складена довідка про грошове забезпечення від 06.03.2015р. станом на 01.05.2014р. за постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294, за якою до складу якого увійшло: оклад за посадою - 1.200,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 534,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 180,00грн.; надбавка за ОВЗ (50%) - 934,50грн.; премія (10%) - 120,00грн., а загалом - 3.103,50грн.

24.03.2015р. Харківським обласним військовим комісаріатом відносно заявника була складена довідка про грошове забезпечення станом на 01.01.2014р., за якою до складу якого увійшло: оклад за посадою - 1.460,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 638,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 219,00грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1.116,50грн.; премія (90%) - 1.314,00грн., а загалом - 4.882,50грн.

09.06.2015р. Управлінням було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.05.2014р., за яким до обчислення були прийняті показники: оклад за посадою - 1.460,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 638,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 219,00грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1.116,50грн.; премія (10%) - 146,00грн., а загалом винагорода за службу у 3.714,50грн.

83% від цього розміру грошового забезпечення і склали пенсію у сумі - 3.083,04грн.

10.06.2015р. Управлінням було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.07.2015р., за яким до обчислення були прийняті показники: оклад за посадою - 1.460,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 534,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 180,00грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 934,50грн.; премія (10%) - 120,00грн., а загалом винагорода за службу у 3.103,50грн.

83% від цього розміру грошового забезпечення і склали пенсію у сумі - 2.575,91грн., до якого були додані доплата за постановою КМУ від 23.04.2012р. №355 у сумі 901,57грн. та зафіксована індексація у сумі 73.21грн., унаслідок чого загальний розмір пенсії склав - 3.550,69грн.

Тобто Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зменшило розмір пенсії позивачу з 3906 грн. до 3550,69 з 01.07.2015 року. Тому позивач вважає що обчислені розміру пенсії з грошового забезпечення яке не відповідає розміру грошового забезпечення визначеному обласним військоматом для обчислення пенсії позивачу протиправним.

Також позивач вважає бездіяльність Тобто Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, яка полягає у неналежному перерахунку розміру пенсії з 01.05.2014 року не виплаті пенсії позивачу у розмірі відповідно до чинного законодавства протиправною.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ) визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку № 45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

У зв`язку із змінами в грошовому забезпеченні поліцейських, передбаченими постановою № 988, та враховуючи зазначені вище положення частини другої статті 51 Закону № 2262-XII, у колишніх працівників міліції виникло право на перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМ України № 103.

Пунктом 3 Постанови КМ України № 103 визначено, перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (Офіційний вісник України, 2015 року № 96, ст. 3281). Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.

Суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивача, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

8 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".

27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (надалі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.

Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова КМ України № 45 і Постанова КМ України № 103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-УІІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Під час розгляду зразкової справи № 240/5401/18, Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 року дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМ України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві, у зв`язку з чим відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу протиправно було зменшено розмір пенсії з 83% на 70% грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 року № 175/1665/17 та від 24.04.2018 року № 686/12623/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% грошового забезпечення, зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити з 01.05.2014 року та 01.07.2015 перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі № 240/5401/18, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При застосуванні судом висновків Верховного Суду в зразковій справі при розгляді даного адміністративного позову враховано, що позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ; відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМ України № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення.

Відносно клопотання позивача стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов`язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені заяви відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення яке не відповідає розміру грошового забезпечення визначеному Харківським обласним військкоматом для обчислення пенсії ОСОБА_1 в довідці від 24.03.2015 р. № ФХ111272 з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р. та у зменшені розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2015 р. протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 83 % грошового забезпечення визначеного Харківським обласним військкоматом для обчислення пенсії ОСОБА_1 в довідці від 24.03.2015 р. № ФХ111272 з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) на користь ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Шляхова