Ухвала

від 02.03.2020 по справі 640/2178/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 березня 2020 року м. Київ № 640/2178/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю ТСЛ Груп до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ТСЛ Груп (далі також - ТОВ ТСЛ Груп , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС м. Києва про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №810940/39614472 від 22 червня 2018 року;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС м. Києва про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №838854/39614412 від 12 липня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного терміну на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали від 31 січня 2020 року позивачем надано заяву про усунення недоліків, в якій позивач, зокрема, просить визнати пропущений строк для звернення до суду з позовом поважними та поновити його.

Дослідивши подану позивачем заяву, судом встановлено, що зазначені у такій заяві підстави пропущення строків звернення до адміністративного суду є неповажними з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті 122 КАС України).

Відповідно до ч. 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За правилами ч. 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем рішень №810940/39614472 від 22 червня 2018 року та №838854/39614472 від 12 липня 2018 року.

Згідно з п. 56.1 та п. 56.2 статті 56 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.10 статті 56 ПК України встановлено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до п. 56.17 статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

ТОВ ТСЛ Груп зазначає у позовній заяві, про те, що за наслідками розгляду скарг, Державною фіскальною службою України були прийняті рішення №19088/39614472/2 від 16 липня 2018 року та №20865/39614472/2 від 26 липня 2018 року про відмову в їх задоволенні, а рішень комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Водночас, з даним адміністративним позовом ТОВ ТСЛ Груп звернулось до суду 30 січня 2020 року (дата скерування позовної заяви засобами поштового зв`язку 29 січня 2019 року), тобто з пропуском строку звернення до суду.

У заяві, наданій суду на виконання вимог ухвали суду від 31 січня 2020 року, позивач зазначає про те, що наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621, затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Відповідно до наявних в матеріалах позовної зави квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних документи прийнято, але їх реєстрація зупинена, оскільки: …ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку … .

Наказом Міністерства фінансів України від 06 квітня 2018 року № 409, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2018 року за № 536/31988, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (із змінами).

На думку позивача, у разі скасування наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, який слугував підставою зупинення реєстрації податкових накладних № 14 від 10 листопада 2017 року та № 30 від 28 листопада 2017 року, такі податкові накладні будуть зареєстровані в автоматичному режимі.

У грудні 2019 року ТОВ ТСЛ Груп з`ясував, що зазначені вище податкові накладні не були зареєстровані у відповідності до статті 201 ПК України та звернувся до відповідача із вимогою зареєструвати податкові накладні № 14 від 10 листопада 2017 року та № 30 від 28 листопада 2017 року, у зв`язку із втратою чинності нормативно-правового акту.

03 січня 2020 року позивач отримав від ГУ ДПС у м. Києві лист про відмову в реєстрації податкових накладних.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд визнати поважними причину пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 (провадження № 640/20468/18) зробив висновок, що застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Враховуюче те, в межах спірних правовідносин позивач скористався досудовим порядком вирішенням спору та отримав відповідні рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарг, до нього застосовується тримісячний строк для звернення до суду, який сплинув в жовтні 2018 року.

При цьому, прийняття 06 квітня 2018 року Міністерством фінансів України наказу №409, яким скасовано наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 не може слугувати підставою для поновлення строків звернення до суду із даним позовом, оскільки він був винесений до прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа Gradescolo S.R.L. проти Молдови .

У цій справі суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 лютого 2018 року по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, підстав для поновлення позивачу такого строку не встановлено, тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

Згідно з п. 1 ч. 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю адміністративного позову до провадження суду, така позовна заява підлягає поверненню ТОВ ТСЛ Груп .

Додатково суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 статті 169 КАС України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частиною 5 статті 7 вказаного Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору шляхом прийняття даної ухвали, відповідно до вимог процесуального законодавства та п. 5 вказаного вище Порядку.

Керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю ТСЛ Груп в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

2. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТСЛ Груп повернути позивачеві.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовом надіслати особі, яка її подала.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю ТСЛ Груп (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 21 корпус літера Б , офіс 506; код ЄДРПОУ 39614472) через відповідний орган державної казначейської служби України сплачений до державного бюджету судовий збір у розмірі 4 204, 00 (чотири тисячі двісті чотири гривні) відповідно до платіжного доручення № 47 від 29 січня 2020 року.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк