Постанова

від 03.03.2020 по справі 200/8974/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року справа №200/8974/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 200/8974/19-а (суддя в І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області (далі - Управління) про стягнення грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 по справі №805/504-15-а, позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягненні грошового забезпечення було задоволено. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 26 травня 2017 року у розмірі 101801,00 грн. Однак на момент звернення до суду з даним позовом рішення суду відповідачем не виконано, грошові кошти не виплачені. Окрім того наказом ГУ МВС України в Донецькій області позивача було звільнено зі служби згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ ЗУ Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено вважати звільненим з органів внутрішніх справ у запас. У зв`язку з викладеним позивач вважає, що стягненню з відповідача на його користь підлягає середнє грошове забезпечення за період з 27.05.2017 по день винесення судом рішення по справі. Також до стягнення підлягають інфляційні збитки, та компенсація частини заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку за період з 13.08.2014 по день винесення судом рішення по справі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 грошове утримання за затримку виконання судового рішення з 27.05.2017 по 19.11.2019 включно в сумі 90457 грн. 46 коп. з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог про стягнення інфляційних збитків та компенсації частини заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку за період з 13.08.2014 по день винесення рішення.

Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/504/15-а від 07 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягненні грошового забезпечення задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 805 від 29 липня 2014 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у відповідності до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення держаної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Зобов`язано управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді (включно) за відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених позивачу після його звільнення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року скасовано.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року залишено без змін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягненні грошового забезпечення було задоволено.

Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 26 травня 2017 року у розмірі 101801,00 грн.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, на момент звернення до суду з даним позовом рішення суду від 13 вересня 2017 року, Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області не виконано, грошові кошти за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 26 травня 2017 року у розмірі 101801,00 грн. не виплачені.

Доказів, які б спростовували вищевикладене до суду не надано.

Відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 23312222), з 22.02.2016 знаходиться в стані припинення, тобто юридична особа не є ліквідованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у справі 805/504/15-а, на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року складено наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 26 травня 2017 року № 9 о/с лк про поновлення капітана міліції ОСОБА_1 (М-223334) з 12 серпня 2014 року на посаді старшого інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міст Слов`янська та Слов`янського району (м. Слов`янськ) управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 26 травня 2017 року № 10 о/с лк згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено вважати звільненим з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-223334) старшого інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міст Слов`янська та Слов`янського району (м. Слов`янськ) управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, з 06 листопада 2015 року.

Відповідно до довідки про доходи від 31 липня 2017 року № 4 ОСОБА_1 за червень 2014 року нарахована заробітна плата у сумі 2 974,14 грн., за липень 2014 року - 3 134,04 грн.

Суд зазначає, що згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, частиною 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про наявність у роботодавця прямого та безумовного обов`язку негайного виконання рішення суду в частині поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, суд першої інстанції вважав, що у суб`єкта владних повноважень був обов`язок щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 в частині стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 26 травня 2017 року у розмірі 101801,00 грн., в межах суми стягнення за один місяць постанова повинна бути виконана негайно.

На момент розгляду цієї справи по суті постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 не виконана.

Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до приписів ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 було поновлено на посаді 26.05.2017 та у цей же день звільнено з посади у запас.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, на виплату грошового забезпечення через затримку виконання судового рішення за період з 27.05.2017 по 19.11.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі №805/504/15-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, було стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 26 травня 2017 року у розмірі 101801,00 грн., доказів виконання рішення суду не надано.

Зазначеною постановою встановлено розмір середньоденного грошового забезпечення позивача, який складає 145,43 грн.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік , від 19.10.2017 №224/0/103-17/214 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік , від 08.08.2018 №78/0/206-18 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік кількість робочих днів у період з 27 травня 2017 року по 19 листопада 2019 року становить 622 дні.

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного складає 90457,46 грн (622 дні * 145,43 грн).

Суд зазначає, що відповідач відомості щодо розрахунку з позивачем суду не надав.

Таким чином, з метою належного та достатнього захисту порушених прав позивача суд першої інстанції вважав за належне стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області грошове забезпечення за затримку виконання судового рішення з 27.05.2017 по 19.11.2019 включно в сумі 90457,46 грн. з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні частки позовних вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та компенсації частини заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку за період з 13.08.2014 по день винесення рішення по справі, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (далі - Порядок), для реалізації згаданого Закону.

Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та компенсаційних виплат.

Згідно абз. 1 п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Суд апеляційної інстанції підтримує висновки місцевого суду та зазначає, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію вищенаведене регулююче законодавство та нормативно-правові акти пов`язує з фактичним перерахунком та виплатою грошового забезпечення, чого на час розгляду справи ще не відбулось. Отже, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 426/7157/16-а.

Щодо стягнення інфляційних збитків, апеляційна скарга позивача не містить жодних доводів та обґрунтувань.

Окремих обґрунтувань з цього приводу не містить і позовна заява, хоча в резолютивній частині як позову, так і апеляційної скарги висловлено прохання стягнути інфляційні збитки та компенсацію.

В свою чергу, апеляційний суд зазначає, що згідно частини другої ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, ЦК України на спірні (трудові за своїм характером) правовідносини не поширюється.

Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги не існує.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 200/8974/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 03 березня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді Г. М. Міронова

Т. Г. Гаврищук