Постанова

від 26.02.2020 по справі 620/2901/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2901/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська виробнича компанія "Пам`яті декабристів" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року позивач ТОВ СГ ВК Пам`яті декабристів звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 00001831400 від 13 червня 2019 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Наголосив, що усі первинні документи надавались позивачем під час перевірки, що відображено в акті, а зауважень до їх форми та змісту у перевіряючих не було. Зауважив на презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Підкреслив, що податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама по собі податкова інформація не може слугувати обгрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції. Звернув увагу, що посилання контролюючого органу на факт відкритого кримінального провадження є передчасним, з огляду на відсутність вироків чи рішень, які б містили встановлені обставини невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому зазначає, що під час проведеної перевірки встановлено, що контрагент позивача не мав реальної можливості провадити господарську діяльність через відсутність основних засобів та відповідних матеріальних та трудових ресурсів. Підкреслює, що відносно посадових осіб контрагента контрагента позивача наявні кримінальні провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень. Наголошує на відсутності в повному об`ємі документів, які підтверджують транспортування та отримання продукції і послуг.

У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Крім того, апелянтом подано клопотання про заміну відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у Чернігівській області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Чернігівській області. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у Чернігівській області здійснено 30 липня 2019 року.

Відповідно до наказу ДПС України від 28 серпня 2019 року № 36 розпочато діяльність Головного управління ДПС у Чернігівській області з 29 серпня 2019 року.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання Апелянта та допустити заміну Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що відповідачем була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "СГ ВК "Пам`яті декабристів" з питань фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ" (далі - ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ") за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт від 21.05.2019 року № 415/14/38955492.

Перевіркою встановлено, порушення ТОВ "СГ ВК "Пам`яті декабристів" вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме безпідставно віднесло суми ПДВ до складу податкового кредиту за операціями з ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ", внаслідок чого було знижено ПДВ за серпень 2018 року на суму 259214 грн.

На підставі складеного акту перевірки, було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 324 017,50 грн, в т.ч. основний платіж 259 214 грн, штрафна санкція 64 803,5 грн, нарахована на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

При цьому, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивачем в порядку, встановленому п.86.7 ст. 86 ПК України, до ГУ ДФС України в Чернігівській області 28.05.2019 року були подані заперечення за № 44.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12 червня 2019 року за вих. № 8366/10/25-01-14-07-06 відповідач повідомив позивача про результати розгляду заперечень, а саме про те, що викладені в ньому аргументи не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані для визначення результатів перевірки, а висновки акта залишені без змін.

Поряд з викладеним судом встановлено, що 03 липня 2019 року позивач в адміністративному порядку подав до Державної фіскальної служби України скаргу на оскаржуване податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 00001831400 від 13 червня 2019 року.

Рішенням ДФС від 23 серпня 2019 року № 41036/6/99- 99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 00001831400 від 13 червня 2019 року, а скаргу позивача - без задоволення.

Разом з тим, ТОВ "СГ ВК "Пам`яті декабристів" вважаючи вказане податкове - повідомлення рішення, за яким позивачу збільшено суму податку та нараховані штрафні (фінансові) санкції, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт виконання операцій між ТОВ "СВК "Пам`яті декабристів" та його контрагентом, а тому позов ТОВ "СВК "Пам`яті декабристів" слід задовольнити у повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Крім іншого, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2018 року ТОВ "СВК "Пам`яті декабристів" була отримана комерційна пропозиція від ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ" щодо збору сільськогосподарських культур зернозбиральними комбайнами імпортного виробництва.

При цьому, ціни на послуги були вказані з урахуванням найменування культури, але без врахування вартості пального.

Матеріали справи свідчать, що 09 липня 2018 року між ТОВ "СВК "Пам`яті декабристів" та ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ" був укладений договір № 01/07 (а.с. 89-91), згідно умов якого Виконавець - ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ" зобов`язується зробити послуги з прибирання посівів по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, а Замовник - ТОВ "СВК "Пам`яті декабристів" зобов`язується прийняти виконані послуги і сплатити їх вартість.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язується організувати виконання послуг, передбачених цим Договором, технічно справними агрегатами - комбайнами, марка, кількість, рік випуску, тип і розмір жниварки якого узгоджуються Сторонами в Додатку до цього Договору.

Розділом 3 Договору передбачені обов`язки Виконавця, серед яких, зокрема:

3.1.1 Подати технічно справні агрегати - комбайни певної марки, в кількості, певного року випуску, типу, розміру жниварки і в терміни, погодженні сторонами в Додатках до цього Договору.

3.1.2. Зробити Замовникові, відповідно до умов цього Договору, послуги з прибирання посівів по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (пшениця, ячмінь, рапс, соняшник) на позначених Замовником полях в об`ємі і в терміни, погодженні сторонами в Додатках до цього Договору.

3.1.3. Забезпечити безперебійну роботу техніки з використанням палива Виконавця і повне технічне обслуговування, а саме мастильними матеріалами, запасними частинами, ремонтними роботами і так далі. Виниклі поломки і/або несправності техніки Виконавець усуває упродовж 2 (двох) днів.

Таким чином, як було вірно підкреслено судом першої інстанції, даний договір не містив умов та гарантій про те, що виконавець буде виконувати взятий на себе комплекс послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур за допомогою власного персоналу та своєю власного технікою, що не виключає можливість залучення послуг третіх осіб за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, суд встановив, що фактично виконання робіт за Договором було розпочато у серпні 2018 року. Згідно з умовами розділу 4 Договору здача-прийом наданих Виконавцем послуг оформлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт з вказівкою об`єму, терміну їх виконання. Оплата за даною угодою робиться Замовником за наявності підписаних Сторонами Актів виконаних робіт і пред`явленого Виконавцем рахунку.

06 серпня 2018 року був сторонами підписаний акт № 26 про надання послуг по збиранню пшениці на 750 га. Загальна вартість робіт склала без ПДВ 809 370,00 грн, ПДВ - 161874,00 грн, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 971 244,00 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (послу) не має.

При цьому, відповідно до приписів п. 201.10 ст.201 позивачем було складено податкову накладну № 8 від 06 серпня 2018 року на суму 971 244 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 161 874,00 грн та направлено її в установленому чинним законодавством порядку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, яку зареєстровано в ЄРПН 29 серпня 2018 року за № 9182321688.

Також були складені податкові накладні № 15 від 15 серпня 2018 року та № 17 від 16 серпня 2018 року на суми 112 637, 14 грн, в тому числі ПДВ 18 772,86 грн, 471 404, 26 грн, в тому числі ПДВ 78567,38 грн, відповідно. Дані податкові накладні були також зареєстровані в ЄРПН: № 15 - за № 9182860866 29 серпня 2018 року та № 17 - за № 9192982409 11 вересня 2019 року.

Крім того, були підписані акти виконаних робіт № 35 від 15 серпня 2018 року на послуги по збиранню зернових з 86,979 га на суму 112 637, 14 грн, в тому числі ПДВ - 18 772,86 грн та № 40 від 16 серпня 2018 року на послуги по збиранню зернових з 364,02 га на суму 471 404,26 грн, в тому числі ПДВ - 78 567,38 грн, відповідно.

Судовою колегією враховується, що в акті податкового органу зазначено, що відповідно до укладеного договору № 01/07 від 09 липня 2018 року (Додаток № 1) передбачено надання послуг Виконавцем (розташування полів - Чернігівська обл., Бобровицький p-н, с. Вороньки): збирання гороху, озимої пшениці та ярого ячменю комбайнами CAT Lexion 580 (2010) 1 шт. гібрид, жатка 10,5 м, Class Lexion 580 (2010) жатка 9 м, гібрид, Class Lexion 580 (2007) жатка 9 м, Case 5130 (2014) жатка 7,6 м, роторний. Вартість послуг без ПДВ - 970 грн за 1 га. Загальна вартість послуг додатком 1 до Договору не визначена, містить інформацію, що вартість послуг вказана без вартості палива, кінцевий розрахунок по акту виконаних робіт.

Однак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідач, аналізуючи надані при перевірці документи, не взяв до уваги той факт, що договір № 01/07 від 09 липня 2018 року, як і додаток до нього був підписаний на початку липня, і містив інформацію лише про вартість робіт, без врахування вартості пального, а фактичне виконання робіт відбувалось у серпні 2018 року, і підтверджувалось підписанням актів наданих послуг, які містили інформацію про конкретний об`єм послуг, та їх вартість з урахуванням палива.

Крім того на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, як самим ТОВ "СВК "Пам`яті декабристів", так і господарської операції з ТОВ "РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ", були подані звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (за формою 4-сг) та про площі, та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2018 року (за формою 29-сг).

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування податкового кредиту з ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про реальність господарської операції.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи для підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ Рост Капітал Активе не містять дефектів форми та змісту, та в повній мірі відображають господарські операції ТОВ СГ ВК Пам`яті декабристів з ТОВ Рост Капітал Активе . Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про ненадання, в повному об`ємі документів, які підтверджують транспортування та отримання продукції та послуг суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № П/811/2695/15.

Вказаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 818/118/15, згідно якої відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується іншими вказаними вище первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Крім іншого, Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Колегія суддів зауважує, що, як було зазначено раніше, залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Послуги, які в подальшому надані позивачу також могли отримуватись його постачальниками незаконним шляхом про, що може свідчити вказаний відповідачем розрив ланцюга постачання. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 820/7293/13-а).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Поряд з викладеним колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на відкрите кримінальне провадження щодо посадових осіб контрагента позивача є помилковим, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо вказаних суб`єктів, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Судова колегія також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 березня 2019 року у справі № 810/302/15.

За таких обставин, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене, судова колегія суддів наголошує, що можливе порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу ТОВ Рост Капітал Активе було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення у відповідача не було.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.