Рішення

від 26.02.2020 по справі 904/63/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020м. ДніпроСправа № 904/63/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Пацан А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 75 655,30 грн

Представники:

від позивача: Муходінов М.Л., довіреність №14/10344 від 12.12.2019

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 75 655,30 грн за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною доставкою відповідачем порожніх власних вагонів на адресу позивача, що стало підставою для нарахування 75 655,30 грн штрафу відповідно до статті 116 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.01.2020.

30.01.2020 відповідач подав через канцелярію господарського суду відзив від 30.01.2020, в якому просив суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечив проти задоволення позову, просив зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 50%. Клопотання обґрунтоване тим, що позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення доставки вантажу; нарахований штраф має значний розмір; Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави; АТ "Укрзалізниця" несе тягар при наданні безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян. Відповідач також вказує на те, що при зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів, які становлять третину у складі операційних витрат регіональної філії, він має забезпечувати баланс доходів та витрат і, як наслідок, переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів. В умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів і оновлення рухомого складу, відповідач має значні суми заборгованості, зокрема, заборгованість по залучених коштах на кінець 2018 року становить 5 575,7 млн грн; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року - 311,5 млн грн; дебіторська заборгованість на кінець 2018 року - 71,6 млн грн. На думку відповідача, вищевикладені обставини є достатніми для зменшення розміру нарахованого штрафу до 50%. Суд долучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 17.02.2020.

11.02.2020 позивач подав через канцелярію суду відповідь на відзив. Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.02.2020 оголошено перерву до 27.02.2020.

В судове засідання, призначене на 27.02.2020, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги і заперечення проти клопотання про зменшення розміру штрафу.

В судове засідання, призначене на 27.02.2020, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки був присутнім в попередньому судовому засіданні 17.02.2020.

В судовому засіданні 27.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року, в період з 03.09.2019 по 30.09.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення на адресу ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" порожніх власних вагонів.

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних №№ 32000424, 32000432, 32001174, 320030222, 32017972, 32018046, 32018137, 32018160, 32018178, 32018228, 32023320, 32027260, 32027278, 32027286, 32027377, 32027393, 32027393, 32027518, 32074866, 34894188, 34837575, 34841379, 34851634, 34860643, 34923359, 34923375, 34923433, 34931642, 34935148, 34935916, 34945485, 34947127, 34968438, 34987024, 34987032, 34987065, 34987073, 34987081, 34994145, 34994996, 40083099, 40160293, 40176174, 40176182, 40176190, 40176208, 40176216, 40189078, 40189094, 40189128, 40204489, 40238685, 40254286, 40269953, 40269979, 40269995, 40270001, 40270027, 40270035, 40270043, 40270050, 40270068, 42870196, 42870204, 4287012, 42870220, 46070330, 47212428 (арк.с. 12-31, 35-36, 39-42, 45-56, 59-86), а саме вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Посилаючись на прострочку відповідачем термінів доставки вантажу у період з 28.09.2019 по 30.09.2019, на підставі ст. 41 Статуту, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 75 655, 30 грн. Наведені обставини стали причиною звернення позивачем до суду та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт здійснення перевезення порожніх власних вагонів відповідачем, дотримання термінів доставки вантажу, наявність або відсутність прострочення відповідачем термінів доставки вантажу.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містить ст. 908 Цивільного кодексу України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 п. 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п. 2 Статуту).

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, а також ст. 23 Статуту встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно з п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п. 2.1 Правил).

Згідно з п. 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 116 Статуту встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку, що за залізничними накладними №№ 32000424, 32000432, 32001174, 320030222, 32017972, 32018046, 32018137, 32018160, 32018178, 32018228, 32023320, 32027260, 32027278, 32027286, 32027377, 32027393, 32027393, 32027518, 32074866, 34894188, 34837575, 34841379, 34851634, 34860643, 34923359, 34923375, 34923433, 34931642, 34935148, 34935916, 34945485, 34947127, 34968438, 34987024, 34987032, 34987065, 34987073, 34987081, 34994145, 34994996, 40083099, 40160293, 40176174, 40176182, 40176190, 40176208, 40176216, 40189078, 40189094, 40189128, 40204489, 40238685, 40254286, 40269953, 40269979, 40269995, 40270001, 40270027, 40270035, 40270043, 40270050, 40270068, 42870196, 42870204, 4287012, 42870220, 46070330, 47212428 вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Отже, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 75 655,30 грн є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем неправельно визначено термін доставки вантажу - без врахування актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки на термін в процесі перевезення не з вини залізниці.

Пунктом 116 Статуту встановлено, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції .

Згідно з частиною 1ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

На підтвердження своїх заперечень (збільшення терміну доставки вантажів в процесі перевезення не з вини залізниці) відповідач надав копії актів загальної форми №12007 від 26.09.2019 , №11727 від 23.09.2019 , №12098 від 27.09.2019 .

В той же час в залізничних накладних №№32017972, 32018046, 32018137, 32018160, 32018178, 32018228, 3202778, 32027260, 32027286, 32027377,32027393, 34894188, 34923359, 34923375, 34923433, 34935916, 34945485, 34987024, 34987032, 34987065, 34987073, 34987081 в графі 49 міститься відмітка про складення акту №.12007 від 27.09.2019. В залізничних накладних №№32023350, 32027518, 34851634 в графі 49 міститься відмітка про складення акту №12098 від 28.09.2019. В залізничній накладній №40204489 в графі 49 міститься відмітка про складення акту №11727 від 24.09.2019.

Отже, акти загальної форми №12007 від 26.09.2019 , №11727 від 23.09.2019 , №12098 від 27.09.2019 не є належними доказами в розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких можна встановити причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки.

Додатково суд зауважує, що акти загальної форми №12007 від 26.09.2019, №11727 від 23.09.2019, №12098 від 27.09.2019 не містять інформації про станції відправлення та призначення; не зазначені номери накладних; причини затримки вагонів, зазначені в актах, не підтверджені доказами; про конвенційні заборони в актах не зазначено.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

При вирішенні клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.12.2018 у справі №916/65/18.

З огляду на приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) , яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо зменшення обігових коштів, збільшення збитків і наявність у нього значних сум заборгованості як на підстави для зменшення розміру штрафу, оскільки позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності . Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вищевикладене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

При цьому, статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, лише якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, незалежних від залізниці обставин.

Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру штрафу не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної доставки вагонів, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, код ЄДРПОУ ВП 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 47, код ЄДРПОУ 00190905) штраф за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 75 655,30 грн (сімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 30 копійок), судовий збір в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2020.

Суддя А.Є. Соловйова