Ухвала

від 02.03.2020 по справі 904/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

02.03.2020м. ДніпроСправа № 904/47/20

за позовом Виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетр

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь Донецької області

про повернення земельної ділянки площею 12,7628 га

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від прокуратури: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Виконувач обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" повернути земельну ділянку загальною площею 12,7628га, кадастровий номер 1211000000:08:109:0007 територіальній громаді міста Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради у придатному для подальшого використання стані, а саме у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду шляхом складання та підписання акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог виконувач обов`язків керівника прокуратури зазначає, що Криворізькою місцевою прокуратурою № 3 під час виконання представницьких повноважень встановлено, що між Криворізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено договір оренди земельної ділянки №2017591 від 09.11.2017, згідно якого ПАТ "ММК ім. Ілліча" надано у користування земельну ділянку площею 12,7628га, кадастровий номер 1211000000:08:109:0007 для розміщення кар`єру "Північний" з метою розробки корисних копалин. Згідно п.1 договору оренди орендодавець на підставі рішення міської ради від 25.10.2017 № 2189 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення кар`єру "Північний" загальною площею 12,7628га, кадастровий номер 1211000000:08:109:0007, яка розташована у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Термін дії договору оренди земельної ділянки - до 07.07.2019.

З метою виконання умов договору оренди щодо цільового використання земельної ділянки, а саме для видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) на території кар`єру "Північний", ПАТ "ММК ім. Ілліча" 07.07.2006 отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 3950. Відповідно до переліку спеціальних дозволів на користування надрами, розміщеному на офіційному сайті Державної служби геології та надр України, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 07.07.2006 отримало спеціальний дозвіл на користування надрами - Родовище Саксаганське, кар`єр - "Північний" №3950, який на теперішній час є недійсним, у зв`язку з закінченням строку його дії 07.07.2019 та відсутності заяви підприємства на його про продовження.

Таким чином, починаючи з 07.07.2019 ПАТ "ММК ім. Ілліча" не має правових підстав для здійснення видобування корисних копалин у кар`єрі "Північний" та, відповідно, правових підстав для використання земельної ділянки площею 12,7628га з кадастровим номером 1211000000:08:109:0007 за цільовим призначенням.

Оскільки строк дії договору оренди закінчився 07.07.2019, як і закінчився строк дії спеціального дозволу та відсутні заяви на їх продовження, відповідно до п.16 договору орендар має повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду. Орендар зобов`язаний привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан.

Разом з тим, відповідно до листа виконавчого комітету Криворізької міської ради від 05.12.2019 за вих. № 12/18/8406 до виконавчого комітету надійшло звернення від товариства 22.05.2019 за вих. № 1401/15 стосовно повернення міській раді земельної ділянки за актом приймання-передачі (повернення). Однак, Криворізька міська рада відмовилася приймати вказану земельну ділянку з орендного користування, посилаючись на необхідність здійснення рекультивації порушених земель як умови необхідної для її повернення (лист департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин від 07.06.2019 за вих. № 15/02-08/1781). При цьому, умовами договору оренди вимога щодо рекультивації земельної ділянки, як обов`язкова умова при поверненні земельної ділянки не передбачена.

Зазначені обставини свідчать про бездіяльність Криворізької міської ради, яка відмовилася приймати дану земельну ділянку від ПАТ "ММК імені Ілліча" та, як наслідок, вже протягом 5 місяців, а саме з 07.07.2019 вищевказана земельна ділянка утримується без належних на те правових підстав ПРАТ "ММК імені Ілліча", чим порушуються права територіальної громади міста на забезпечення раціонального використання землі.

Криворізька міська рада надала до суду письмові пояснення та зазначила, що 09.11.2017 між Криворізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було укладено договір оренди земельної ділянки №2017591 (державна реєстрація від 22.11.2017 №24025780), згідно якого надано в оренду терміном до 07.07.2019 земельну ділянку площею 12,7628 га, з кадастровим номером 1211000000:08:109:0007, для розміщення кар`єру "Північний", яка розташована у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Використання земельної ділянки для видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) здійснювалось ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на підставі спеціального дозволу щодо користування надрами від 07.07.2006 №3950, терміном дії на 13 років, тобто до 07.07.2019. Термін дії спеціального дозволу на теперішній час закінчився, що унеможливлює подальше використання ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" земельної ділянки.

У відповідь на лист, яким повідомлено про закінчення дії дозволу, Криворізька міська рада листом від 07.06.2019 №15/02-08/1781 повідомила, що готова прийняти вказану земельну ділянку з орендного користування за умови здійснення її рекультивації, що є обов`язковою у відповідності до вимог ст. ст. 166, 168 Земельного кодексу України, ст. 52 Закону України "Про охорону земель", ст. 34 Гірничого закону України.

Разом з тим, згідно з повідомленням про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оприлюдненим 20.08.2019 у Єдиному реєстрі з оцінку впливу на довкілля, що знаходиться на офіційному веб-сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія" проінформувало про намір провадити планову діяльність та оцінку її впливу на довкілля. А саме, ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" планує видобувати залізні руди повторної розробки дільниці кар`єру "Північний" на Саксаганському родовищі, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район. Загальна площа родовища становить 114,0 га. Розкривні породи, які утворюватимуться під час роботи будуть використані для рекультивації землі. Наведені обставини свідчать про те, що на спірній земельній ділянці наявні невідпрацьовані залишки залізних руд, а тому не можуть бути здійснені заходи з рекультивації земельної ділянки, про що Криворізька міська рада повідомляла заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 листом від 12.12.2019 за вих.№12/18/8599.

Між Криворізькою міською радою та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", починаючи з травня 2019 року, триває процес узгодження умов повернення земельної ділянки, що, в свою чергу, підтверджує відсутність факту бездіяльності Криворізької міської ради та відмови у прийнятті земельної ділянки.

Листом Криворізької міської ради від 05.12.2019 №12/18/8406 було повідомлено заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури №3, що на звернення ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" виконкомом Криворізької міської ради листом від 07.06.2019 №15/02-08/1781 надано роз`яснення щодо умов прийняття земельних ділянок за актами приймання-передачі (повернення) після закінчення дозволу користування надрами ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Згідно листа Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому міської ради від 21.01.2020 за вих.№7-23/02-08/227, департаментом буде підготовлено акти приймання-передачі (повернення) вищезазначених земельних ділянок, в разі надання ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" довідки про відсутність заборгованості з орендної плати, переліку об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на земельних ділянках (в разі їх наявності), а також прізвище, ім`я, по батькові підписанта.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2020. З 03.02.2020 підготовче засідання відкладено на 02.03.2020.

Прокурор, позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

02 березня 2020 року електронною поштою від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до господарського суду надійшло клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження по справі №904/47/20 на 30 днів та відкладення судового засідання. Клопотання мотивоване необхідністю надання додаткового часу для вирішення спору мирним шляхом.

02 березня 2020 року електронною поштою від Криворізької міської ради до господарського суду надійшло клопотання про про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Таким чином, обставини дотримання прокурором встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом під час розгляду спору за позовом прокурора.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказала на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, дійшла таких висновків.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання:

- у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25);

- про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17);

- у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що "неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави" (пункт 40);

- водночас у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);

- у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань:

- у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (пункт 33). А відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки щодо необхідності залишення у такому випадку позову прокурора без розгляду сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18;

- водночас у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано), погодився із судом апеляційної інстанції, який, установивши, що прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та необхідність залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду;

- в інших випадках суд касаційної інстанції зазначає про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, якщо прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивачів у суді. Так, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали про залишення позову без розгляду, що була постановлена судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що, з`ясувавши обставини відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі, судам слід було відмовити у позові, а не залишати позов без розгляду. Аналогічні висновки сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що "прокурор у цій справі звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову". При цьому колегія суддів враховувала правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 (у цій справі суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів про необхідність відмови у задоволенні позову у такому випадку);

- у судах іншої юрисдикції також виникають проблемні питання щодо визначення правових наслідків. Так, у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року у справі № 22-ц/793/1011/19 зазначено, що залишати позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд вправі, якщо її заявлено особою, яка не може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, що в даній справі не має місця, адже позивач - Черкаська місцева прокуратура в особі відповідної посадової особи (заступника керівника), вправі мати та здійснювати процесуальні обов`язки під час розгляду цивільних справ. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність у прокуратури цивільної процесуальної дієздатності, одночасно аргументувавши це відсутністю у прокуратури права на позов, що є різними за змістом правомочностями.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду справи 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019 зазначену справу прийнято до розгляду.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/47/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Додатково суд роз`яснює сторонам, що згідно статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Зупинити провадження у справі №904/47/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили - 02.03.2020 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 03.03.2020.

Суддя Н.М. Євстигнеєва