Рішення

від 24.02.2020 по справі 906/1092/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1092/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С., довіреність № 14-258 від 05.06.2019;

від відповідача: Довгалюк Р. О., довіреність №б/н від 25.11.2019;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25"

про стягнення 18222,93 грн

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" про стягнення 23 867,93грн боргу, із яких: 18 064,00грн основного боргу, 1 053,41грн 3% річних, 1 994,69грн пені, 2 755,83грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неповне та несвоєчасне виконання відповідачем обов`язків згідно умов договору постачання природного газу №4527/1617-ТЕ-10 від 23.08.2016 та Додаткової угоди №2 від 31.03.2017 до нього в частині оплати поставленого природного газу.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.509, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193, 216, 230, 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.10.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 14.11.2019.

11.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 64-70).

Ухвалою суду від 14.11.2019 постановлено здійснювати розгляд справи №906/1092/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.12.2019.

26.11.2019 через діловодну службу суду (канцелярію) представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с. 81-90).

08.12.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 96-105).

Ухвалою суду від 12.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 16.01.2020 об 11:20.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання від 16.01.2020 про долучення до матеріалів справи доказів здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості, а саме: копій платіжних доручень: №517 від 14.01.2020 та №518 від 15.01.2020 (а.с.120-122).

Ухвалою суду від 16.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 04.02.2020.

29.01.2020 представником відповідача подано до суду клопотання від 23.01.2020 про долучення до справи копій платіжних доручень №517 від 14.01.2020 та №518 від 15.01.2020, копії спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік (а.с.130-133).

Ухвалою суду від 04.02.2020 постановлено закрити провадження у справі в частині стягнення 5645,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1092/19 до судового розгляду по суті на 24.02.2020.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір заявленої пені на 50% до 997,35грн.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №4527/1617-ТЕ-10 (далі Договір) (а.с.16-25).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

За умовами п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.2 договору сторони, зокрема, погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Підпунктом 2 п. 6.2 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 310201,43грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 30.09.2017 (а.с. 30-40).

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. В обґрунтування своїх вимог, позивач надав опис операцій по підприємству, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та послідовність їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості (а.с. 42-43). Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за поставлений газ становила 18 064,00грн.

За умовами п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням зобов`язань згідно договору постачання природного газу №4527/1617-ТЕ-10 від 23.08.2016, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 18 064,00грн основного боргу, 1 053,41грн 3% річних, 1 994,69грн пені, 2 755,83грн інфляційних втрат.

2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу №4527/1617-ТЕ-10 від 23.08.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у жовтні 2016 року - вересні 2017 року на загальну суму 310 201,43грн.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось судом, у п. 6.1 договору сторони визначили строки проведення розрахунків за отриманий природний газ, а саме оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав на загальну суму 297782,43грн, однак з порушенням умов, встановлених п. 6.1 договору, що підтверджується матеріалами справи. Заборгованість за договором на суму 12419,00грн залишається непогашеною відповідачем станом на дату розгляду справи судом.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу від 23.08.2016 № 4527/1617-ТЕ-10 у п.7 сторони погодились змінити в пункті 8.2 розділу 8 "Відповідальність сторін" договору слова "21% річних" на "16,4 % річних" (а.с.28-29).

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов`язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку (а.с.13-15), за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню:

- 59,08грн - за зобов`язаннями жовтня 2016 року з 26.11.2016 по 29.11.2016;

- 179,09грн - за зобов`язаннями листопада 2016 року із 27.12.2016 по 04.01.2017;

- 101,77грн - за зобов`язаннями грудня 2016 року з 26.01.2017 по 31.01.2017;

- 77,76грн - за зобов`язаннями лютого 2017 року з 28.03.2017 по 30.03.2017;

- 29,57грн - за зобов`язаннями березня 2017 року з 26.04.2017 по 27.04.2017;

- 26,83грн - за зобов`язаннями квітня 2017 року з 26.05.2017 по 31.05.2017;

- 17,25грн - за зобов`язаннями травня 2017 року з 27.06.2017 по 29.06.2017;

- 24,19грн - за зобов`язаннями червня 2017 року з 26.07.2017 по 30.07.2017;

- 1,96грн - за зобов`язаннями липня 2017 року з 29.08.2017 по 29.08.2017;

- 1477,19грн - за зобов`язаннями вересня 2017 року з 26.10.2017 по 25.04.2018.

За розрахунком позивача загальна сума нарахованої пені склала 1994,69 грн. Суд вважає вказаний позивачем розрахунок вірним.

Однак, на думку господарського суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі вищевказаного договору 1994,69 пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Також, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкції є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів - мешканцями багатоквартирного будинку.

Суд також зауважує, що відповідач не є прибутковою організацією, а є організацією, створеною власниками багатоквартирного будинку для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Отже, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором, суд визнав вказані обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 997,35 грн.

В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1053,41грн 3% річних та 2755,83грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.13-15), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині на загальну суму 1053,41грн, із яких:

- 8,44грн - за зобов`язаннями жовтня 2016 року з 26.11.2016 по 29.11.2016;

- 25,58грн - за зобов`язаннями листопада 2016 року з 27.12.2016 по 04.01.2017;

- 14,55грн - за зобов`язаннями грудня 2016 року з 26.01.2017 по 31.01.2017;

- 11,11грн - за зобов`язаннями лютого 2017 року з 28.03.2017 по 30.03.2017;

- 5,41грн - за зобов`язаннями березня 2017 року з 26.04.2017 по 27.04.2017;

- 4,91грн - за зобов`язаннями квітня 2017 року з 26.05.2017 по 31.05.2017;

- 3,16грн - за зобов`язаннями травня 2017 року з 27.06.2017 по 29.06.2017;

- 4,43грн - за зобов`язаннями червня 2017 року з 26.07.2017 по 30.07.2017;

- 0,36грн - за зобов`язаннями липня 2017 року з 29.08.2017 по 29.08.2017;

- 975,46грн - за зобов`язаннями вересня 2017 року з 26.10.2017 по 13.08.2019.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому задовольняє вимогу про стягнення 2 755,83грн інфляційних втрат за період з 01.11.2017 по 31.07.2019 за зобов`язаннями вересня 2017 року.

Щодо твердження відповідача, що Графіком погашення заборгованості за спожитий природний газ (а.с.65 на звороті) змінено умови договору та розподілено заборгованість рівними частинами на період із вересня 2019 року по грудень 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018р. по 1 травня 2020р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК Нафтогаз України у разі виконання таких умов, зокрема:

- укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК Нафтогаз України відповідно до законодавства;

- подання виробником теплової енергії до НАК Нафтогаз України погодженого НАК Нафтогаз України та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021р. щодо всіх договорів з НАК Нафтогаз України ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК Нафтогаз України , та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядку розрахунків, установленого між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) - п. 11 Положення.

Суд зазначає, що вказаною нормою установлені підстави саме для подальшого отримання природного газу споживачами, які мають заборгованості за попередні періоди. Втім, вказаним графіком не змінюється порядок розрахунків, визначений у відповідних договорах.

Окрім того, згідно п.п. 1, 2 п.11.3. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.01.2017 до договору (а.с. 26-27), сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, а саме: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором.

Водночас ст. 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Сторони не надали узгоджених та підписаних в письмовій формі змін до договору на постачання природного газу.

За таких обставин, суд критично оцінює вказані твердження відповідача.

Зважаючи на докази, які містяться у матеріалах справи, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 12 419,00грн - основного боргу, 997,35грн - пені, 1 053,41грн - 3% річних, 2 755,83грн - інфляційних втрат.

3. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача. При цьому судом враховується, що, з огляду на правомірність нарахування пені позивачем, незважаючи на зменшення судом розміру пені на 50%, судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача без урахування зменшення штрафних санкцій.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (10001, м. Житомир, провул. 1-й Київський, буд. 25, ідентифікаційний код 35169576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 12 419,00грн - основного боргу;

- 997,35грн - пені;

- 1 053,41грн - 3% річних;

- 2 755,83грн - інфляційних втрат;

- 1 921,00грн - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.03.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)