Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/17680/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/17680/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сантранс Київ (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сантера (м. Київ)

про стягнення 1779,36 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сантранс Київ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сантера про стягнення 1.779,36 грн., з яких: 1.575,00 грн основного боргу, 187,79 грн пені, 16,57 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач організував за заявкою відповідача перевезення вантажу на суму 1575,00 грн, а відповідач вказані грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Сантранс Київ не сплатив, що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.19. відкрито провадження у справі № 910/17680/19, з підстав, викладених в ухвалі постановлено її розгляд здійснювати за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Конверт з ухвалою від 28.12.19. було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку АТ Укрпошта з відміткою за закінченням строку зберігання .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками суду, відмітка на конверті дозволяє дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження в даній свідчать про незнаходження сторони за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/17680/19.

Додатково у даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 ЗУ Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою від 28.12.19. по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України , перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Звертаючись з даним позовом до суду з позовною заявою позивачем пред`явлено до стягнення вартість послуг з перевезення позивачем вантажу по маршруту Київська область село Проліски-Київська область село Щасливе з 10:30 год. до 13:30 год. загальною вартістю 1575,00 грн з ПДВ.

Листом-відповіддю відповідача від 08.08.19. підтверджується, що замовлений транспортний засіб перебував в розпорядженні відповідача у вказані години.

Позивач направив відповідачу рахунок на оплату та акт виконаних робіт на суму 1575 грн та по факту надання послуг склав податкову накладну. Однак дати направлення вказаних документів матеріали справи не містять.

Відповідач претензією від 23.07.19. відмовився підписувати акт надання послуг від 19.07.19. № 34420 на вказану суму з підстав того, що позивачем не було надано додаткового часу для завантаження. Означений лист підтверджує отримання відповідачем акту надання послуг від 19.07.19. № 34420.

Листом від 29.07.19, позивач вказав відповідачу, що надання додаткових послуг узгоджено у встановленому порядку не було та вимагав оплатити надані послуги. Вказаний лист був направлений відповідачу 30.07.19. та отриманий останнім 06.08.19.

Листом-відповіддю від 08.08.19. відповідач відмовився оплачувати послуги та підписувати акт.

Листом від 15.08.19. позивач повторно вимагав оплатити 1575,00 грн.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Сантера грошові кошти в сумі 1575,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю Сантранс Київ не сплатило, вказане зумовило звернення позивача зданим позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення позивачем вантажу по маршруту Київська область село Проліски-Київська область село Щасливе з 10:30 год. до 13:30 год. загальною вартістю 1575,00 грн з ПДВ, а строк оплати є таким, що настав 13.08.19. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК Україні, позовні вимоги в частині стягнення 1575,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення 187,79 грн пені суд відзначає наступне.

Так, частина 3 ст. 549 ЦК України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов правочину в частині оплати наданих послуг.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 187,79 грн пені задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 16,57 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний перерахунок з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов`язку оплаті, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 15,53 грн 3% річних (1575х3х120/365/100). 3: річних в сумі 1,04 грн нараховано безпідставно, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню частково.

За приписами ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сантера (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-Д, офіс 39, ідентифікаційний код 38376265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сантранс Київ (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код 42000715) 1.575 (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. основного боргу, 15 (п`ятнадцять) грн 53 коп. 3% річних, 1.717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн 14 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко