Ухвала

від 25.02.2020 по справі 910/11361/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/11361/17

За скаргою Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю.

За позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство " Комерційний банк " Фінансова ініціатива "

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від стягувача (скаржника): Петроченко С.О.;

Від боржника: Чугунов М.В.;

Від третьої особи: не з`явився;

Від державного виконавця: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2018 р. у справі № 910/11361/17 позовні вимоги Національного банку України задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. вказане рішення залишене без змін.

Постановою Верховного суду від 18.04.2019 р. у справі № 910/11361/17 касаційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки у справі № 910/11361/17 залишено без змін.

24.05.2019 року на виконання постанови Верховного суду від 18.04.2019 р. виданий наказ про стягнення з Національного банку України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" 12 400,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

23.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розпорядженням керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи від 23.09.2019 р. № 05-23/2393 вказана скарга була передана на розгляд судді Пінчук В.І., у зв`язку із відпусткою судді Літвінової М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/11361/17 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто без розгляду.

25.10. 2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" надійшла скарга на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" строк на подання скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В., розгляд скарги призначено на 06.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 залишено без змін.

11.02.2020 року матеріали справи № 910/11361/17 повернуто до Господарського суду міста Києва.

07.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду від представника стягувача надійшла скарга на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 скаргу призначено до розгляду на 24.02.2020 року.

14.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду від представника стягувача надійшли додаткові пояснення.

24.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду від представника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

Представник третьої особи та державної виконавчої служби у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом у судовому засіданні постановлено ухвалу про відкладенння розгляду скарги у зазначеній справі до 26.02.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 26.02.2020 року представник стягувача (скаржника) підтримав подану скаргу, надав пояснення по скарзі.

Представник боржника у судовому засіданні 26.02.2020 року подав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи та заперечив щодо задоволення скарги.

Представники третьої особи та державної виконавчої служби у судове засідання 26.02.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши в судовому засіданні 26.02.2020 року скаргу Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., суд вирішив задовольнити її, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 позовні вимоги Національного банку України задоволено; Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009, укладеним між Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 9, офіс 33; ідентифікаційний код: 32873692), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2370, а саме: адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9; ідентифікаційний код: 33299878) за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 877684794 грн. 51 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 800000000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам у розмірі 77654794 грн. 51 коп. та штрафу у розмірі 30000 грн. 00 коп., та в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 у розмірі 2135893013 грн. 70 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2000000000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам у розмірі 135863013 грн. 70 коп. та штрафу у розмірі 30000 грн. 00 коп; Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13345360 грн. 00 коп.

22.12.2018 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 видано наказ.

24.04.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 58975687.

19.12.2019 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № ВП 58975687.

03.01.2020 року Національний банк України звернувся з клопотанням № 63-0005/220 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залучення до участі у виконавчих діях суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для визначення ринкової вартості майна.

Листом № 623-26-20/20.1/4 від 28.01.2020 Національному банку відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання та зазначено, що в державного виконавця відсутні підстави щодо здійснення дій направлених на визначення вартості майна боржника/ призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що у судовому рішенні № 910/11361/17 зазначено початкову ціну реалізації нерухомого майна - 13 345 360 грн. 00 коп.

Проте, як вказує заявник, початкова ціна нерухомого майна визначена станом на 31.05.2018 на підставу звіту міжрегіональної експертної групи "Школа Авраменко" в особі суб`єкта оціночної діяльності ФОП Авраменко Н.О.

За твердженнями скаржника, строк дії оцінки нерухомого майна закінчився 25.12.2018, ринкова вартість майна за цей час змінилась, а тому є необхідність у повторному визначенні ринкової вартості майна у виконавчому провадженні № ВП 58975687.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України (ст. 326 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95).

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція "захисту прав судом" не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок.

Ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 видано наказ, яким звернено стягнення на предмет іпотеки та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360 грн. 00 коп.

Порядок звернення стягнення на заставне майно встановленої ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ч. 4 цієї статті зазначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

При цьому, згідно з частинами 2, 3 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Оскільки, майно, на яке звернуто стягнення, є предметом іпотеки, останнє підлягає реалізації відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про іпотеку" якою визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

При цьому, початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

За змістом ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Тобто, у випадку непогодження з оцінкою іпотечного майна у виконавчому провадженні відповідач має право звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність органу ДВС за захистом своїх порушених прав.

Отже, чинним законодавством передбачена обов`язковість погодження сторонами вартості майна боржника на стадії виконавчого провадження, а у випадку недосягнення ними згоди визначення вартості такого майна, зокрема, залученим суб`єктом оціночної діяльності.

Водночас, у матеріалах справи № 910/11361/17 відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторони узгодили початкову ціну продажу майна або взагалі намагались погодити вартість майна.

Суд погоджується з твердженнями заявника, що від звіту міжрегіональної експертної групи "Школа Авраменко" в особі суб`єкта оціночної діяльності ФОП Авраменко Н.О., який наявний в матеріалах справи минуло 1, 5 роки, що обумовлює можливість зміни вартості такого майна за цей період.

Оскільки, на даний час вартість нерухомого майна, на яке звернено стягнення, визначена в рішенні суду, на думку стягувача, суттєво змінилась, останній звернувся до відділу ДВС з клопотанням про залучення для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад така вартість майна змінилася (правова позиція ВП ВС у постанові від 21.03.18 у справі № 235/3619/15-ц).

Враховуючи, що скаржник звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотання про залучення для участі у виконавчих діях суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для визначення ринкової вартості майна, однак державний виконавець неправомірно відмовив листом № 622-26-20/20.1/4, суд оцінює це як бездіяльність державного виконавця в частині не залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення дійсної ринкової вартості майна, на яке звернено стягнення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем порушені вимоги чинного законодавства щодо визначення дійсної вартості майна та не вжито всіх заходів для оцінки такого майна для здійснення його продажу.

За результатами розгляду скарги на дії ДВС виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для задоволення скарги Національного банку України.

Керуючись ст. ст. 234, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. задовольнити.

2. Визнати неправомірними рішення та бездіяльність Заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., що оформлені листом від 28.01.2020 № 623-26-20/20.1/4, щодо відмови в задоволенні клопотання Національного банку у відношенні здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 58975687 направлених на визначення ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523, 6 кв. м., що знаходяться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4.

3. Зобов`язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту -державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 58975687 направлені на визначення дійсної ринкової ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523, 6 кв. м., що знаходяться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.03.2020 року.

Суддя Літвінова М.Є.