Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/17181/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/17181/19 Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В.

Секретар судового засідання Бордунова К.Е.

розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул.Чорнобильська, 5/7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Время+ (03179, м. Київ, вул. Єфремова, 11)

про виселення з нежитлового приміщення

за участю представників сторін:

від позивача - Кравченко Л.Г.;

від третьої особи - Коломієць Н.Г.;

від відповідача - Моцак Т.С., директор;

від відповідача - Сторонський Р.Я., адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

05 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Святошинського району міста Києва (позивач) надійшла позовна заява № 1544 від 04.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Время+ (відповідач) про виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 85, 52 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Єфремова, 11, м. Київ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 року у справі №910/17181/19 позовну заяву № 1544 від 04.12.2019 року Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Святошинського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Время+ про виселення з нежитлового приміщення залишено без руху, надано Комунальному некомерційному підприємству Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Святошинського району міста Києва строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2020 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 97).

В підготовчому засіданні 15.01.2020 року було оголошено перерву до 05.02.2020 року з метою повного з`ясування обставин справи та для надання часу представникам сторін подати усі наявні пояснення та заперечення по справі.

В підготовчому засіданні 05.02.2020 року було оголошено перерву до 12.02.2020 року.

В судовому засіданні 12.02.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2020 року.

В судове засідання 26.02.2020 року з`явились представники сторін.

Представник позивача та третьої особи наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

Між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним некомерційним підприємством Цент первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Время+ , укладено договір про передачу майна територіальної громади міст Києва в оренду №1009 від 01 липня 2019 року.

Об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 85,52 кв. м, яке знаходиться за адресою: вул. Єфремова, 11, м. Київ, прийняте відповідачем для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки в приміщеннях лікувальне профілактичних закладів згідно з актом приймання - передачі об`єкту оренди від 01.07.2019. Зазначений договір є пролонгацією договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №575-1 від 23 березня 2018 року нова редакція договору №575 від 23.05.2016 року.

Позивач зазначає, що протягом 2018-2019 років відповідачу неодноразово надсилалися претензії щодо погашення заборгованості зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг, а також проводились усні переговори для врегулювання зазначених проблем. Відповідач не надав відповідь на жодну з претензій. З серпня 2019 року документи для звірки взаєморозрахунків відповідачем не підписувались.

Позивач вважає, що відповідно до п. 5.1.3., п.5.2.3., п. 9.3 Договір оренди №1009 від 01.07.2019 було розірвано в односторонньому порядку на дату отримання відповідачем листа від третьої особи 19.11.2019.

Згідно з п. 4.2.20 Договору відповідач зобов`язаний протягом 3-х календарних днів повернути об`єкт оренди по акту приймання-передачі.

Акти приймання-передачі були передані позивачем відповідачу 20.11.2019, повторно 27.11.2019.

Позивач вважає, що відповідач порушує вимоги п. 4.2.20 Договору, продовжує використовувати нежитлове приміщення загальною площею 85, 52 кв. м, яке знаходиться за адресою: вул. Єфремова, 11, м. Київ, провадить свою господарську діяльність в порушення вимог договору.

Третя особа в своїх поясненнях зазначила, що також вважає Договір розірваним та що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідач у відзиві з позовними вимогами не погоджується з таких підстав.

Відповідно до п. 9.1. Договору оренди цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 18.03.2022 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, згідно з положеннями Договору оренди в частині дії договору до 18.03.2022 року та ст. 204 ЦК України Договір оренди є правомірним та чинним.

Стосовно посилання позивача на обставину розірвання в односторонньому порядку Договору 19.11.2019 року на підставі листа третьої особи від 11.11.2019 року, відповідач зазначає, що 19.11.2019 року відповідачем був отриманий лист від третьої особи за N9107-30/8815 про розірвання Договору оренди з посиланням на заборгованість, що є порушенням п. 5.1.3 - орендодавець має право відмовитися від договору у порушення орендарем умов договору оренди, в тому числі в частині орендної плати, цільового використання, страхування об`єкта оренди.

В той же час, згідно з ч.1 ст.188 Господарського кодексу України та ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд . У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Вказана норма є імперативною та не може бути змінена договором.

В той же час, відповідно до п. 5.1.3. Договору оренди зазначено інші (більш ширші) умови, ніж передбачені статтею 782 ЦК України.

Свобода договору, визначена як загальний принцип цивільного права згідно ч. З ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, не має абсолютного характеру, тобто сторони певним чином обмежені у власній волі щодо визначення умов договору.

Абзац 1 ч.З ст. 6 ЦК України, згідно з яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, слід застосовувати разом із абзацом другим, де сказано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це , а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, сторони не можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд не тільки тоді, коли в нормі сказано "сторони в договорі не можуть відступити від положень..." або міститься подібний вираз, а і тоді, коли обов`язковість для сторін положень певної норми випливає з її змісту - тобто тоді, коли зі змісту норми можна зробити висновок, що норма є імперативною (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 за № 01-8/211).

Ст. 782 ЦК України є імперативною та не може бути змінена договором. Такий висновок підтверджується судовою практикою, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України N 39/51пд від 22.10.2009 р. суд визнав обґрунтованим недійсність пункту договору, який передбачав право односторонньої відмови від договору оренди з інших підстав, ніж передбачено в імперативній нормі ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України.

Крім того, в своїй Постанові від 14 квітня 2016 року справа N° 918/1029/15 Вищий господарський суд України, зазначив, норма ст. 782 ЦК України сформульована імперативною та не передбачає можливості врегулювання на власний розсуд сторін порядок припинення зобов`язань з підстави невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Тобто, імперативним законодавчим положенням (нормою) підставою відмови від договору найму визначається несплата наймачем орендної плати саме протягом трьох місяців підряд і сторони не вправі домовлятися про інше.

Відповідач надав в матеріали справи копії рахунків балансоутримувача щодо орендної плати і докази

оплати таких рахунків. Дані документи підтверджують відсутність у відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди протягом трьох місяців підряд.

сплачує.

В разі наявності заборгованості по орендній платі за менший строк, наймодавець вправі тільки подавати позов про стягнення орендної плати. Права відмовитися від договору у нього не виникає (постанова Вищого господарського суду України від 20.07.2006 p., справа N 16/725).

В той же час, балансоутримувач не має право замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 910/15387/17 та постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18.

Законодавство України передбачає лише один випадок для односторонньої відмови від договору оренди - це несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд, і така підстава відсутня зі сторони відповідача (орендаря). Оскільки такого зазначеного випадку не існує, то у орендодавця (третьої особи) відсутні правові підстави для односторонньої відмови від Договору оренди, про розірвання зазначеного Договору та виселення з нежилих приміщень, що орендуються.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що, договір оренди, укладений між позивачем, відповідачем та третьою особою №1009 від 01 липня 2019 року є чинним,

заборгованості з орендної плати протягом трьох місяців підряд за Договором оренди у відповідача немає, що підтверджено матеріалами справи.

Підсумовуючи вищенаведене, беручи до уваги не надання позивачем доказів на спростування обставин доведених відповідачем, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 204, 627, 782 ЦК України, ст. ст. 188, 291 ГК України, 73, 74, 86, 129 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.03.2020 р.

Суддя М.В. Данилова