Рішення

від 03.03.2020 по справі 910/18774/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2020Справа № 910/18774/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Мейкінг

про стягнення 79 315,59 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Булава Транс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Мейкінг про стягнення 79 315,59 грн., з яких 42 980,00 грн. заборгованості за договором оренди, 253,58 грн. інфляційних втрат, 5 482,78 грн. пені, 512,23 грн. 3% річних, 12 894,00 грн. штрафу 30%, 17 192,00 штрафу 40%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №ДОП 14-05/19 від 14.05.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18774/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.12.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 15/5, офіс 52, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.12.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Булава Транс (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Мейкінг (орендар, відповідач) укладено договір №ДОП 14-05/19 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця.

Термін дії даного договору становить 1 рік з моменту укладання (п. 17.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ.

Згідно з п. 3.1. договору, орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5. цього договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше.

За змістом пункту 3.3. договору, при передачі орендарю кожної одиниці або декількох одиниць обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.6.4. договору, період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Відповідно до п. 5.11. враховуючи технічні характеристики обладнання, що орендується, його транспортування (доставка, розвантаження та, при необхідності, будь-яке його переміщення у зв`язку зі зміною місця оренди) можливе лише з використанням спеціалізованих машин (механізмів) на експлуатацію яких необхідно мати дозвіл в передбаченому чинним законодавством України порядку.

Оскільки, відповідно до п. 5.11. договору транспортування (доставка, розвантаження, переміщення) обладнання на місце оренди і повернення орендованого обладнання здійснюється виключно орендодавцем, то орендар зобов`язаний сплатити такі витрати по транспортуванню обладнання (п. 6.7. договору).

Оплата витрат по транспортуванню обладнання здійснюється орендарем шляхом попередньої оплати коштів на рахунок орендодавця та на підставі наданих орендодавцем рахунків (п. 6.8. договору).

Відповідно до п. 9.2.1. договору за кожний день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

У випадку, якщо про строчка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30% від місячної орендної плати на кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору (п. 9.2.2. договору).

У випадку, якщо про строчка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати на кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору (п. 9.2.3. договору).

Як стверджує позивач, у період дії договору, відповідачем отримано у користування обладнання, заборгованість з орендної плати за користування яким згідно розрахунку позивача становить 42 980,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.09.2019, в якій вимагав сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 42 980,00 грн.

Оскільки відповідач вимог позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Мейкінг боргу у сумі 42 980,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як підтверджено наявним в матеріалах справи актами здачі-приймання обладнання в оренду: №01 від 17.05.2019, №02 від 22.05.2019, №03 від 23.05.2019, №04 від 06.06.2019, №05 від 29.08.2019, №06 від 29.08.2019, №07 від 18.09.2019, №08 від 18.09.2019, позивач передав відповідачу обладнання у користування, а саме: побутові госблоки, ліжка, вішаки, рекламу на ПВХ, столи стільці, конвектори, лавки.

На виконання умов договору сторонами підписані акти надання послуг (оренда обладнання, транспортні послуги): №558 від 17.05.2019, №669 від 30.06.2019, №733 від 30.06.2019, №603 від 16.06.2019, №676 від 06.06.2019, №604 від 07.06.2019, №830 від 31.07.2019, №837 від від 22.07.2019, №675 від 06.07.2019, №748 від 06.07.2019, №908 від 30.08.2019, №986 від 04.09.2019, №985 від 30.08.2019.

Акти надання послуг (оренда обладнання, транспортні послуги): №907 від 31.07.2019, №1081 від 18.09.2019, №1080 від 18.09.2019, №1079 від 18.09.2019, №1078 від 18.09.2019 підписані тільки зі сторони позивача.

Акт надання послуг, згідно з умовами укладеного сторонами договору, є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги. Таким чином, під час розгляду спору, господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов`язаний встановити чи має місце факт надання послуги, відповідно до умов договору. При цьому, відсутність підписаного двостороннього акта надання послуг не є перешкодою для захисту суб`єктивного матеріального права, у разі, якщо господарський суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт її (послуги) надання належним чином та в установлений договором строк.

Згідно з пунктом 8.1.16. договору орендар за цим договором зобов`язаний за кожну отриману послугу від орендодавця підписати акти надання послуг. У випадку не згоди підписання акту надання послуг, орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги, надати письмову вмотивовану відмову. У разі не надання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку, акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами.

Однак, відповідач не надав належних та допустимих доказів направлення вмотивованих заперечень на акти: №907 від 31.07.2019, №1081 від 18.09.2019, №1080 від 18.09.2019, №1079 від 18.09.2019, №1078 від 18.09.2019.

Крім того, послуги надані відповідачу за актом №907 від 31.07.2019 на суму 3679,20 грн. визнані відповідачем в акті звіряння за період з січня 2019 року по серпень 2019 року, який підписаний сторонами у справі.

Таким чином, додані до позовної заяви акти здачі-приймання обладнання та акти надання послуг належним чином підтверджують, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання по договору №ДОП 14-05/19 та надавав відповідач в оренду обладнання.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.6.4. договору, період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Оплата витрат по транспортуванню обладнання здійснюється орендарем шляхом попередньої оплати коштів на рахунок орендодавця та на підставі наданих орендодавцем рахунків (п. 6.8. договору)

Акти здачі-приймання обладнання в оренду та акти надання послуг підтверджують факт користування відповідачем орендованим обладнанням.

Відповідач частково оплатив послуги, що вбачається з платіжних доручень: №430 від 15.05.2019, №3 від 04.06.2019, № 38 від 25.06.2019, № 37 від 25.06.2019, №80 від 29.07.2019, №92 від 01.08.2019.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за користування обладнанням та за надані послуги транспортування становить 42980,00 грн.

Доказів на спростування заборгованості по договору оренди №ДОП 14-05/19 від 14.05.2019 у загальному розмірі 42 980,00 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати платежів на виконання договору №ДОП 14-05/19 від 14.05.2019 у розмірі 42 980,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 42 980,00 грн.

У зв`язку із простроченням оплати орендної плати позивачем заявлено до стягнення з відповідача 253,58 грн. інфляційних втрат, 5 482,78 грн. пені, 512,23 грн. 3% річних, 12 894,00 грн. штрафу 30%, 17 192,00 штрафу 40%.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2.1. договору за кожний день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Позивач нарахував пеню на суму заборгованості в розмірі 42980,00 грн. у період з 01.08.2019 по 23.12.2019.

Натомість в суму боргу в розмірі 42980,00 грн. входить в тому числі акти надання послуг за серпень 2019 року та вересень 2019 року (дата останнього акту 28.09.2019).

Таким чином, датою початку нарахування пені на загальну суму боргу в розмірі 42980,00 грн. є 24.09.2019 (строк оплати визначений п. 6.4. договору становить 5 діб).

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивач неправильно визначив дату початку нарахування пені враховуючи вимоги пункту 6.4. договору, а тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3343,02 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30% від місячної орендної плати на кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору (п. 9.2.2. договору).

У випадку, якщо про строчка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати на кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору (п. 9.2.3. договору).

Оскільки, відповідач порушив строки оплати, що перевищує 10 днів та 15 днів, обґрунтованими є вимоги про стягнення штрафу у сумі 30% - 12894,00 грн. та штрафу в сумі 40% - 17192,00 грн., у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач нарахував 3% річних на суму заборгованості в розмірі 42980,00 грн. у період з 01.08.2019 по 23.12.2019.

Натомість до суми боргу в розмірі 42980,00 грн. входять в тому числі акти надання послуг за серпень 2019 року та вересень 2019 року (дата останнього акту 18.09.2019).

Таким чином, датою початку нарахування 3% річних на загальну суму боргу в розмірі 42980,00 грн. є 24.09.2019 (строк оплати визначений п. 6.4. договору становить 5 діб).

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивач неправильно визначив дату початку нарахування 3% річних враховуючи вимоги пункту 6.4. договору, а тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 321,47 грн.

Що стосується інфляційних втрат, то позивач також неправильно визначив дату початку нарахування інфляційних витрат.

Проте, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 253,58 грн., оскільки їх розмір не перебільшує розміру інфляційних втрат нарахованих у правильний період - з жовтня 2019 по 23.12.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс .

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ Булава Транс та Адвокатським об`єднанням ЮрЕксперт укладений договір про надання правової допомоги №15/05 від 15.05.2019, відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовникові юридичні послуги.

Згідно з актом виконання робіт (гадання послуг) №21/01-20 від 21.01.2020 загальна вартість наданої позивачу правової допомоги становить 5000,00 грн. Оплата вартості правової допомоги у сумі 5000,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №21/01 від 21.01.2020.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням ЮрЕксперт правничої допомоги ТОВ Булава Транс на суму 5000,00 грн.

Відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспіврозмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялося.

З огляду на наведене, згідно із приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Мейкінг (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 15/5, офіс 52, ідентифікаційний код 39830367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс (08170, Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 12, ідентифікаційний код 35671867) борг у сумі 42980,00 грн., пеню у сумі 3343,02 грн., штраф у сумі 12894,00 грн., штраф у сумі 17192,00 грн., 3% річних у сумі 321,47 грн., інфляційні втрати в сумі 253,58 грн., витрати на правову допомогу у сумі 4853,02 грн. та судовий збір у розмірі 1864,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 03.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець