Рішення

від 03.03.2020 по справі 910/18860/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2020Справа № 910/18860/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ "ТИТАН БЕЗПЕКА"

про стягнення 338566,34 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ "ТИТАН БЕЗПЕКА" заборгованості у сумі 338566,34 грн, з яких: заборгованість у сумі 327950,00 грн, пеня у сумі 9491,83 грн, 3% річних у сумі 1114,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №155/29/16/ФО-2019 від 04.09.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18860/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

31.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли на виконання вимог ухвали суду від 03.01.2020 довідка про стан заборгованості відповідача за договором №19/19/17 про охорону об`єкту від 18.09.2017 та письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що для проведення оплати послуг охорони щомісячно, починаючи з вересня 2019 представнику відповідача надавалися рахунки та акти виконаних робіт. Відповідач акт виконаних робіт за вересень 2019 підписав та повернув, а акти виконаних робіт за жовтень - грудень 2019 не повернув, будь-яких заперечень не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 03.01.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103053409656. Крім того, 27.01.2020 відповідач ознайомився з матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ "ТИТАН БЕЗПЕКА" (замовник, відповідач) та Управлінням поліції охорони в м. Києві (охорона, позивач) було укладено договір №155/29/16/ФО-2019 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку (далі - договір), відповідно до умов якого охорона зобов`язується надати замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території об`єкту замовника, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-Б нежитлові приміщення підвального та першого поверху в (в літ. А), що вказана в дислокації (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору, заходи охорони на об`єкті здійснюється у дні і години, вказані у локації. Система здійснення охоронних заходів щодо об`єкта визначається замовником та погоджується з охороною.

За умовами п. 2.1. договору, ціна послуг охорони об`єктів охорони за цим договором визначена у протоколі узгодження ціни за здійснення заходів охорони, що є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком №2 до договору "Протокол узгодження ціни" сторони погодили, що договірна ціна за здійснення заходів фізичної охорони становить 170,00 грн за одну годину охорони одним працівником поліції.

Згідно з п. 2.3. договору, оплата за надання послуг здійснюється замовником щомісячно до 05 числа поточного місяця шляхом перерахування грошової суми відповідно рахунку вартості наданих послуг, згідно з заявленими охороною розрахуноковими документами. Перший платіж протягом дня від дня виставлення рахунку.

Пунктом 2.4 договору визначено, що датою оплати (датою виконання замовником зобов`язань) є дата перерахування грошей на рахунок охорони.

Відповідно до п.2.5. договору, акт виконаних робіт підписується сторонами по закінченню терміну дії договору. Замовник зобов`язаний підписати акт або надати мотивовану відмову від підписання протягом 3-х днів з моменту його отримання. У разі не підписання та не надання мотивованої відмови причин не підписання Акту Акт вважається таким, що підписаний сторонами без зауважень.

За не виконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність у відповідності до норм чинного законодавства України та положень цього договору (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 5.1.2. договору, за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У п. 6.1. договору визначено, що цей договір укладається строком на 3 місяці і набуває чинності з моменту підписання сторонами акту виставлення постів охорони.

Якщо за 03 (три) доби до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на таких же умовах і на той же строк без обмежень кількості пролонгацій (п. 6.3. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, позивачем надано відповідачу охоронні послуги, в підтвердження чого позивачем надано Акти здачі-приймання виконаних послуг №ДНФ-000281 від 30.09.2019 на суму 323 850,00 (підписаний сторонами та скріплений печатками), №ДНФ-000301 від 31.10.2019 на суму 379 440,00 грн (підписаний позивачем та скріплений печаткою), №ДНФ-000332 від 30.11.2019 на суму 367 200,00 грн (підписаний позивачем та скріплений печаткою), №ДНФ-00364 від 04.12.2019 на суму 41 310,00 грн (підписаний позивачем та скріплений печаткою).

Як стверджує позивач, відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконано несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором №155/29/16/ФО-2019 від 04.09.2019 становить 327 950,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача заяву про припинення договірних відносин №2852/43/29/5-02-2019 від 03.12.2019 та про нарахування заборгованості у розмірі 327 950,00 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 327 950,00 грн, пені у розмірі 9491,83 грн, 3% річних у розмірі 1 114,51 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач, в підтвердження факту надання послуг, надав Акти здачі-приймання виконаних послуг №ДНФ-000301 від 31.10.2019 на суму 379 440,00 грн, №ДНФ-000332 від 30.11.2019 на суму 367 200,00 грн, №ДНФ-00364 від 04.12.2019 на суму 41 310,00 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище Акти здачі-приймання виконаних послуг не підписані з боку відповідача.

Відповідно до п. 2.5. договору, акт виконаних робіт підписується сторонами по закінченню терміну дії договору. Замовник зобов`язаний підписати акт або надати мотивовану відмову від підписання протягом 3-х днів з моменту його отримання. У разі не підписання та не надання мотивованої відмови причин не підписання Акту, Акт вважається таким, що підписаний сторонами без зауважень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем разом з листом вих. №3015/43/29/5/03-2019 від 17.12.2019 були направлені на адресу відповідача для підписання Акти здачі-приймання виконаних послуг №ДНФ-000301 від 31.10.2019, №ДНФ-000332 від 30.11.2019, №ДНФ-00364 від 04.12.2019. Факт направлення позивачем листа вих. №3015/43/29/5/03-2019 від 17.12.2019 підтверджується копією квитанції про надання поштових послуг №0216300161750 від 18.12.2019 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0216300161750 від 18.12.2019.

При цьому в порушення умов передбачених у п. 2.5. договору, зазначені Акти відповідач не повернув, мотивованої відмови від підписання актів чи заперечень щодо надання послуг не надав. Враховуючи викладене, на підставі п. 2.5. договору, Акти здачі-приймання виконаних послуг вважаються такими, що підписані відповідачем без зауважень, а послуги такі, що прийняті.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що оплата за надання послуг здійснюється замовником щомісячно до 05 числа поточного місяця шляхом перерахування грошової суми відповідно рахунку вартості наданих послуг, згідно з заявленими охороною розрахуноковими документами. Перший платіж протягом дня від дня виставлення рахунку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем у період з листопада 2019 року по грудень 2019 року охоронних послуг згідно із наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання виконаних послуг.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по рахунках позивача, відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг за договором №155/29/16/ФО-2019 у розмірі 768 851,00 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 327 950,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 327 950,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 9 491,83 грн та 3% річних у розмірі 1114,51 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 5.1.2. договору, за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Проаналізувавши зміст наведеного пункту договору, враховуючи наведені приписи законодавства, судом встановлено, що за прострочення оплати послуг сторонами погоджено відповідальність у вигляді пені.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначені позивачем періоди за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, сума пені є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 9 491,83 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 491,83 грн підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд перевіривши розрахунок позивача 3% річних у сумі 1114,51 грн, встановив, що сума 3% річних є більшою ніж за підрахунком суду, проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ "ТИТАН БЕЗПЕКА" про стягнення 338566,34 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна агенція Титан Безпека (01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 10, ідентифікаційний код 36134057) на користь Управління поліції охорони в м. Києва (04050, м. Київ, вул. Студентська. 9, ідентифікаційний код 40109147) заборгованість у розмірі 327 950,00 грн, пеню у розмірі 9 491,83 грн, три відсотки річних у розмірі 1 114,51 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 078,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 03.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець