Рішення

від 03.03.2020 по справі 910/18592/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2020Справа № 910/18592/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Металург"

про стягнення 99397,27 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Металург" про стягнення 99397,27 грн, з яких: 68236,44 грн - заборгованість за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 3664,33 грн - інфляційні втрати, 1868,71 грн - 3 % річних, 3411,82 грн - штраф, 22215,97 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №04701/4-08 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.08.2004.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18592/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

08.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що 23.12.2019 Обслуговуючий кооператив "ЖБК Металург" сплатив на користь позивача заборгованість у сумі 68236,44 грн.

21.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан боргу, у якій позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 41008,44 грн.

28.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що 24.12.2019 та 26.12.2019 відповідачем здійснено оплату заборгованості у сумі 60000,00 грн та у сумі 8 240 грн з призначенням платежу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по договору №04701/4-08 від 17.08.2004. Позивачем зазначено, що грудень 2019 не відноситься до спірного періоду, а тому вказані суми не можуть бути відображені в розрахунку позовних вимог, оскільки кошти були зараховані як поточний платіж. В той же час, згідно із витягу розрахункового листа абонента заборгованість відповідача становить 41008,44 грн.

05.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 02.02.2020, у якому відповідач зазначає, що окрім оплати на суму 68240,00 грн, відповідачем також 30 та 31 січня 2020 року було сплачено частину суми заборгованості у розмірі 27000,00 грн.

25.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що після подачі позовної заяви відповідачем сплачено заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період з 01.08.2018 по 31.07.2019, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором №04701/4-08 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.08.2004 станом на 25.02.2020 відсутня.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник, позивач) та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК Металург" (абонент, відповідач) укладений договір №04701/4-08 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1 договору).

Умовами п.7.1 договору сторони погодили, що цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання.

Відповідно до п.3.1 договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" до його водопровідного вводу.

Згідно з п.3.3 договору, абонент, зокрема сплачує вартість наданих послуг на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що знятті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (п.2.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Відповідно до п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахункам за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

За змістом п. 2.2.1 договору зазначено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийнятті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2. договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разу утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5. договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що у період з 01.08.2018 по 31.07.2019 позивачем було надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі - по коду 8-460 у розмірі 226 138,76 грн, в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), розшифровки рахунків відповідача та довідку AT "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" №55/9-1439 від 07.10.2019 з реєстром дебетових повідомлень, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача розрахункових документів.

Оскільки, відповідачем було частково сплачено вартість спожитих послуг у сумі 157902,32 грн та заборгованість відповідач перед позивачем за договором становила 68236,44 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у сумі 68236,44 грн, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, інфляційних втрат у сумі 3664,33 грн, 3 % річних у сумі 1868,71 грн, пені у сумі 22215,97 грн та штрафу у сумі 3411,82 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За змістом статей 1, 20, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом. Споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

На виконання умов договору №04701/4-08 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.08.2004, у період з 01.08.2018 по 31.07.2019 позивач надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі - по коду 8-460 у розмірі 226 138,76 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку за спірний період, підписаними уповноваженими представниками сторін, розшифровками рахунків відповідача.

На виконання умов п. 2.2.1 договору позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується реєстром дебетових повідомлень та довідкою ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" №55/9-1439 від 07.10.2019 щодо надсилання на адресу ОК "ЖБК "Металург" дебетових повідомлень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із наданого позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунку станом на час звернення до суду із цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем по договору за період з 01.08.2018 по 31.07.2019 становила 68236,44 грн. У відповідності до поданої позивачем 25 лютого 2020 року до суду довідки станом на 25.02.2020 заборгованість відповідача за заявлений період відсутня.

Дослідивши наявні у матеріалах справи реєстр надходження грошових коштів від ЖБК "Металург", витяги з розрахункового листа абонента судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку сум заборгованості здійснені посилки, а саме не враховані умови п. 2.2.2. договору, у відповідності до якого, у разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідач в свою чергу, заперечує визначену позивачем до стягнення суму заборгованості.

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із розрахункового листа станом на 31.07.2018 у відповідача була відсутня заборгованість за договором; за серпень 2018 року позивачем здійснено нарахування 17042,40 грн, за вересень 2018 року - 12624,00 грн, за жовтень 2018 року - 15464,40 грн, за листопад 2018 року - 20372,00 грн, за грудень 2018 року - 18288,00 грн, за січень 2019 року - 18653,76 грн, за лютий 2019 року - 20184,12 грн, за березень 2019 року - 20376,00 грн, за квітень 2019 року - 24043,68 грн, за травень 2019 року - 20376,00 грн, за червень 2019 року - 20376,00 грн, за липень 2019 року - 18338,40 грн.

Відповідно до реєстру надходження грошових коштів та витягів з розрахункового листа відповідачем здійснені наступні оплати:

30.10.2018 - здійснено оплату за серпень 2018 року у сумі 15000,00 грн;

21.12.2018 - здійснено оплату за жовтень 2018 року у сумі 15000,00 грн;

27.12.2018 - здійснено оплату за жовтень 2018 року у сумі 15000,00 грн;

29.01.2019 - здійснено оплату за грудень 2018 року у сумі 18000,00 грн;

26.02.2019 - здійснено оплату за січень 2019 року у сумі 30000,00 грн;

27.03.2019 - здійснено оплату за лютий 2019 року у сумі 18000,00 грн;

25.04.2019 - здійснено оплату за березень 2019 року у сумі 24000,00 грн;

28.08.2019 - здійснено оплату за червень 2019 року у сумі 8000,00 грн;

29.08.2019 - здійснено оплату за червень 2019 року у сумі 9000,00 грн;

27.09.2019 - здійснено оплату по договору №04701/4-08 у сумі 15000,00 грн;

31.10.2019 - здійснено оплату по договору №04701/4-08 у сумі 21000,00 грн;

21.11.2019 - здійснено оплату по договору №04701/4-08 у сумі 21000,00 грн;

24.12.2019 - здійснено оплату по договору №04701/4-08 у сумі 60000,00 грн;

26.12.2019 - здійснено оплату по договору №04701/4-08 у сумі 8240,00 грн.

Отже, станом на 23.12.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 17138,76 грн, з урахуванням оплат, які були здійснені у вересні - листопаді 2019 року. Згідно із оплати, що здійснена 24.12.2019, на підставі п.2.2.2. договору, відбулося погашення заборгованості у сумі 17138,76 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 17138,76 грн припинив своє існування після звернення позивача з цим позовом, то суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в такій частині.

Оскільки, частина заявлених позовних вимог у сумі 51097,68 грн (68236,44 грн - 17138,76 грн) сплачена відповідачем до звернення позивача з вказаним позовом, то суд відмовляє у задоволенні вимог у цій частині.

Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 3664,33 грн, 3 % річних у сумі 1868,71 грн, пеню у сумі 22215,97 грн та штраф у сумі 3411,82 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені за наступні періоди:

на заборгованість у сумі 17042,40 грн за серпень 2018 року за період з 26.08.2018 по 30.10.2018;

на заборгованість у сумі 12624,00 грн за вересень 2018 року за період з 24.09.2018 по 31.08.2019;

на заборгованість у сумі 20372,00 грн за листопад 2018 року за період з 25.11.2018 по 31.08.2019;

на заборгованість у сумі 18288,00 грн за грудень 2018 року за період з 24.12.2018 по 31.08.2019;

на заборгованість у сумі 18653,76 грн за січень 2019 року за період 28.01.2019 по 26.02.2019;

на заборгованість у сумі 24043,68 грн за квітень 2019 року за період з 28.04.2019 по 31.08.2019;

на заборгованість у сумі 20376,00 грн за травень 2019 року за період з 27.05.2019 по 31.08.2019;

на заборгованість у сумі 20376,00 грн за червень 2019 року за період з 25.06.2019 по 31.08.2019;

на заборгованість у сумі 18338,40 грн за липень 2019 року за період з 27.07.2019 по 31.08.2019.

Враховуючи, що позивачем не здійснювалися зарахування часткових оплат в рахунок погашення заборгованості та з огляду на те, що позивач при відображенні оплат, які здійснювалися за конкретні місяці, зараховував їх не в рахунок погашення боргу за такий місяць, а за місяць у якому була оплата, судом встановлено, що позивачем допущені помилки при розрахунку.

Окрім того, судом встановлено, що при розрахунку інфляційних втрат, 3 % річних та пені позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення та не враховані норми ч.5 ст. 254 ЦК України, згідно із якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вище наведеного, судом встановлено, що нарахування 3 % річних та пені та інфляційних втрат слід здійснювати за наступні періоди (у межах визначених позивачем періодів нарахування):

на заборгованість за серпень 2018 року за період з 28.08.2018 по 29.10.2018 на суму 17042,40 грн;

на заборгованість за вересень 2018 року за період з 25.09.2018 по 20.12.2018 на суму 12624,00 грн, за період з 21.12.2018 по 25.02.2019 на суму 130,80 грн;

на заборгованість за листопад 2018 року за період з 27.11.2018 по 25.02.2019 на суму 20372,00 грн, за період 26.02.2019 по 24.04.2019 на суму 9156,56 грн, за період з 25.04.2019 по 31.08.2019 на суму 5532,56 грн;

на заборгованість за грудень 2018 року за період з 25.12.2018 по 28.01.2019 на суму 18288,00 грн, за період з 29.01.2019 по 31.08.2019 на суму 288,00 грн;

на заборгованість за січень 2019 року на суму 18653,76 грн за період 29.01.2019 по 25.02.2019;

на заборгованість за квітень 2019 року за період з 03.05.2019 по 31.08.2019 на суму 24043,68 грн;

на заборгованість за травень 2019 року за період з 28.05.2019 по 31.08.2019 на суму 20376,00 грн;

на заборгованість за червень 2019 року за період з 25.06.2019 по 27.08.2019 на суму 20376,00 грн, за 28.08.2019 на суму 12376,00 грн, за період з 29.08.2019 по 31.08.2019 на суму 3376,00 грн;

на заборгованість за липень 2019 року у сумі 18338,40 грн за період з 30.07.2019 по 31.08.2019.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у сумі 10232,80 грн, 3 % річних у сумі 873,86 грн та інфляційні втрати у сумі 1008,24 грн.

З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Однак, суд зазначає, що відповідач протягом спірного періоду частково сплачував суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що дає підстави для висновку про прострочення виконання договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати. Будь-яких обставин, які б свідчили, що позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги щодо оплати виставлених рахунків, а останній безпідставно відмовлявся від їх оплати судом не встановлено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року по справі № 910/7418/18.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 3411,82 грн, у зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, суд закриває провадження у справі №910/18592/19 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 17138,76 грн, та задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" частково в частині стягнення пені у сумі 10232,80 грн, 3 % річних у сумі 873,86 грн та інфляційних втрат у сумі 1008,24 грн. В іншій частині суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується судом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/18592/19 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 17138,76 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Металург" (03142, м. Київ, б-р Академіка Вернадського, будинок 81, ідентифікаційний код 22865545) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) пеню у сумі 10232,80 грн, 3% річних у сумі 873,86 грн та інфляційні втрати у сумі 1008,24 грн та судовий збір у розмірі 234,14 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець