Рішення

від 19.02.2020 по справі 910/12103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020 р.Справа № 910/12103/19

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча

компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу

"Атомкомплект" державного підприємства "Національна атомна

енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер - Гранд"

про стягнення 473 748, 38 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер - Гранд" (надалі - відповідач) про стягнення 473 748, 38 грн., у тому числі: 328 678, 53 грн пені та 145 069,85 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки поставки, визначені умовами договору поставки № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12103/19.

Ухвалою від 28.11.2019 справу №910/12103/19 прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І. та призначено підготовче засідання на 10.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 підготовче засідання відкладено на 22.01.2020.

Через відділ діловодства суду 22.01.2020 представник позивача подав клопотання про проведення підготовчого засідання 22.01.2020 без його участі.

Протокольною ухвалою від 22.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

У судовому засіданні 19.02.2020 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 19.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.04.2017 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки № 53-129-01-17-01032, відповідно до якого останній зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити запасні частини до турбіни виробництва ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" для ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець в порядку та на умовах Договору - прийняти і оплатити продукцію.

Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час терміну договору та виконання діючих зобов`язань (п.п. 10.1, 10.3 договору).

Позивачем та відповідачем 31.12.2017 укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017, відповідно до умов якої пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає чинності та діє до 30.04.2018, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених договором, договір діє до моменту закінчення терміну дії гарантії на продукцію.

Загальна вартість товару відповідно до пункту 3.1 договору становить 2 568 679, 80 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору № 53-129-01-17-01032 найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1, яка є додатком до договору № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017 строки поставки окремих позицій запасних частин сторони погодили з 01.09.2017 до 30.09.2017. Умови постачання: DDP-склад Хмельницького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" (30100, Хмельницька область, місто Нетішин, а/с № 292).

З метою належного виконання зобов`язань сторонами та приведення технічних характеристик і найменувань продукції за специфікацією до договору поставки у відповідність до технічної документації заводу-виробника, сторонами у справі 02.08.2017 укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017.

Згідно умов якої за позиціями №№ 1, 2, 3, 4, 12, 13, 14, 17, 18, 19 постачальник та покупець дійшли згоди внести коригування в графу "найменування товару, тип та марка", "технічні характеристики" специфікації. Враховуючи вищезазначені коригування, специфікацію виклали в редакції, що зазначена у додатку № 1 до даної угоди.

Таким чином, виходячи з умов, передбачених договором № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017 відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 30.09.2017.

Згідно з п. 5.4 договору № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017 датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи відповідач у період з 01 грудня 2017 року по 02 квітня 2018 року поставив позивачу товар на суму 2 072 426, 40 грн, а саме: за видатковими накладними № 17 від 01.12.2017 на суму 232 334, 40 грн, № 18 від 15.12.2017 на суму 67 762, 80 грн, № 4 від 02.04.2018 на суму 1 558 881, 60 грн, № 1 від 30.01.2018 на суму 82 161, 00 грн, № 2 від 02.02.2018 на суму 131 286, 60 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 328 678, 53 грн пені та 145 069,85 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Пунктом 7.2. договору № 53-129-01-17-01032 передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до пункту 7.9 договору позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до пункту 7.2 договору встановлюється тривалістю у два роки.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки товару, визначені умовами договору № 53-129-01-17-01032 від 20.04.2017.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 904/3565/18 від 23.04.2019, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 Господарського кодексу України). Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій. Як наслідок, враховуючи частину другу статті 9 Цивільного кодексу України та частину другу статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тлумачення положень частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафів та пені, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 328 678, 53 грн пені та 145 069, 85 грн штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті ним з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань у строки, погоджені сторонами у договорі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-Гранд" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 18-Б, офіс 3, ідентифікаційний код 39782502) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; код ЄДРПОУ 26251923) 328 678,53 грн (триста двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 53 копійки) пені, 145 069,85 грн (сто сорок п`ять тисяч шістдесят дев`ять гривень 85 копійок) штрафу та 7 106,23 грн (сім тисяч сто шість гривень 23 копійки) судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.03.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна