Рішення

від 18.02.2020 по справі 910/15486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/15486/19

За позовом RETIM EUROPE OU (ТОВ "Ретім Європа") (Tallinn city, Estonia) (м. Таллін, Естонія)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Індастрі Юкрейн" (м. Київ)

про стягнення 7840,00 євро, 91.742,98 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Кубрак О.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

RETIM EUROPE OU звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Індастрі Юкрейн" про стягнення 7840,00 євро суми попередньої оплати за товар, 14.182,47 грн 3% річних, 77.562,51 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та вказує, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 15.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем оплачений товар позивачу поставлено не було, як і не було повернуто суму попередньої оплати, що зумовило звернення RETIM EUROPE OU з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.19. відкрито провадження у справі № 910/12998/19, призначено підготовче засідання на 05.11.19.

Позивач в судове засідання 05.12.19. явку свого повноважного представника не забезпечив.

Судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження в даній справі вручено позивачу на вказану в позовній заяві адресу для листування та адресу адвоката позивача Романцової Тетяни Володимирівни згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення № 0103052524036 та № 0103052524044 - 13.11.19. року.

Відповідач в судове засідання 05.12.19. явку свого повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву на позов не надав. Судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження в даній справі вручено відповідачу на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена в позовній заяві - 20.11.19. згідно відомостей сайту Укрпошти за № 0103052524052.

Отже, сторони вчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання по справі № 910/15486/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.19. відкладено підготовче засідання на 24.12.19. Явку сторін визнано обов`язковою.

Позивач в судове засідання 24.12.19. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (арк. справи 50,51).

Відповідач в судове засідання 24.12.19. явку свого повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву на позов не надав.

23.12.19. позивачем через відділ діловодства суду подано клопотання про:

- зобов`язання в порядку ст. 74 ГПК України надати докази на підтвердження обставин поставки позивачу товару за Контрактом № 1/17 від 17.07.2017 року або повернення 7840,00 Євро суми попередньої оплати;

- витребування в порядку ст. 81 ГПК України у АТ КБ "ПРИВАТБАНК": відомості про відкриті (наявні) рахунки відповідача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період з 17.07.2017 року - по 21.12.2019 року; відомості про надходження грошових коштів в розмірі 7840,00 Євро чи іншому розмірі на рахунки відповідача від позивача згідно Рахунку-проформи №71 від 17.07.2017 року (Proforma invoice №71 від 17.07.2017 року), зокрема за реквізитами:

SWIFT-PBANUA2X, IBAN Code UA9230071100000260070527610695 Асс in the correspondent bank 400886700401 SWIFT COBADEFF Банк корреспондент Commerzbank AG Frankfurt am Main. Germani.

Клопотання обґрунтовано тим, що вказані відомості необхідні для підтвердження зазначених в позовній заяві обставин.

Розглянувши означене клопотання суд відмовив в його задоволенні з огляду на приписи ч. 1 ст. 74 ГПК України (Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) та приписи ч. 4 ст. 13 ГПК України (Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій).

В судовому засіданні 24.12.19. судом встановлено, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України.

За вказаних підстав ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.19. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/15486/19 до судового розгляду по суті на 30.01.20.

Вказану ухвалу отримано позивачем та відповідачем (арк. справи 86-88).

В судовому засіданні 30.01.20. позивачем заявлено усне клопотання про оголошення перерви.

30.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.02.20.

13.02.20. позивачем подано клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2.914,77 євро.

В судовому засіданні 18.02.20. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.02.20. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/15486/19, його неявка не перешкоджає розгляду прави по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.02.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17.07.17. між відповідачем (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено Контракт № 1/17 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Продавець продає, а Покупець купує на умовах DAF-Вадул-Сирет/Дорнешти (Інкотермс-2000) деревину паливну хвойних (сосна), найменування та якість товару згідно ДСТУ 3243-88 у кількості 560 куб.м довжиною 2м діаметром 8-40 см (далі - Товар).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.18. з подальшим правом пролонгації.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Розділу 2 Договору ціна на Товар становить 28 євро за куб.м. В ціну включено вартість тари, пакування, маркування. Загальна вартість Договору становить 15.680,00 євро. Розрахунковою валютою за Договором є євро.

Платіж за Товар виконується в євро шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця. Плата проводить одразу на підставі рахунку-фактури Продавця, наданої факсимільним або електронним зв`язком, з відвантаженого вагону, підтвердженні печатками залізниці, але не пізніше 10 днів з дати перетину Товаром кордону, чи передплата на основі виставленого Продавцем рахунку (Розділ 3 Договору).

На підставі виставленого відповідачем позивачу рахунку на оплату на суму 15680,00 євро (арк.справи 17) позивачем сплачено відповідачу 7840,00 євро (арк. справи 18-19).

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлене позивачем документи є належним доказом сплати грошових коштів відповідачу в порядку встановленої сторонами розміру та строку передплати, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати товару за Договором на суму 7840,00 євро здійснено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.5 Договору Продавець зобов`язаний відвантажити партію Товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання авансового платежу від Покупця.

Таким чином, враховуючи умови Договору, та дати здійснення передплати відвантаження партії Товару за Договором відповідачем мало було бути здійснено до 31.08.17. включно.

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що у випадку перевищення Продавцем строків відвантаження Товару більш ніж на 30 днів Покупець має право на повернення сплаченого авансового платежу шляхом належного повідомлення Продавця в простій письмовій формі. Продавець зобов`язаний протягом 7 банківських днів з моменту отримання повідомлення повернути авансовий платіж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Покупця, вказаний в Договорі.

Листов від 12.10.17., направленим на електронну пошту відповідача, вказану в Договорі позивач вказав, що оскільки Товар Продавцем відвантажено не було, він просить відповідача повернути суму попередньої оплати.

Листом від 20.10.17. позивач повторно вимагав повернення грошових коштів відповідачем.

Претензією № 1 від 27.02.19. RETIM EUROPE OU втретє звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти попередньої оплати Товару на суму 7840,00 євро.

Отже, оскільки в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу оплачений Покупцем Товар та не повернув сплачені Покупцем грошові кошти за товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приписами ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором Товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним Товару згідно з умовами укладеного Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов`язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов`язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати за Товар за Договором в розмірі 7840,00 євро.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 14.182,47 грн 3% річних та 77.562,51 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

В своїй постанові від 17.10.18. у справі № 923/1151/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічний висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс1.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Контрактом № 1/17 від 17.07.17. розмір таких процентів не встановлено.

За наведених підстав суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 14.182,47 грн 3% річних, 77.562,51 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 2.914,77 євро витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору від 18.02.19. про надання правової допомоги, звіту про надання правової допомоги від 11.02.20., актів надання послуг № 01 від 27.12.19. та № 02 від 11.02.20., за якими визначено, що вартість наданої правової допомоги складає 2914,77 євро, що еквівалентно 78407,31 грн за 28 годин роботи, вартістю 2800 грн за одну годину роботи адвоката та 800 грн за одну годину роботи юриста та помічника адвоката за наступну правову допомогу:

- попереднє опрацювання матеріалів справи № 910/15486/19, проведення аналізу документів та консультування з питань спірних правовідносин по даній справі, формування правової позиції - 4 години

- проведення досудової підготовки по справі, складання претензії відповідачу, формування пакету документів - 4 години

- пошук перекладачів та забезпечення перекладу документів по справі - 2 години

- підготовка правових документів по справі - позовної заяви у справі, формування пакету документів для направлення стороні у справі та до суду - 6 годин,

загальною вартістю 1457,385 євро,

- підготовка правових документів по справі - клопотання про покладення судових витрат на відповідача, клопотання про витребування доказів, формування пакету документів до клопотання про покладення судових витрат, складання заяви про усунення недоліків до позовної заяви - 4 години

- поштове оформлення та направлення правових документів за належністю - 2 години

- участь у судових засіданнях у справі (05.12.19., 24.12.19., 30.01.20., 18.02.20.) - 6 годин,

загальною вартістю 1457,385 євро

всього 2.914,77 євро.

З урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду і складність справи, явку представника позивача в судові засідання, суд відзначає:

- з наданих документів не вбачається, яка правова допомога надавалась адвокатом, а яка юристом та помічником адвоката;

- з розрахунку не вбачається, який пакет документів був підготовлений в порядку досудової підготовки по справі протягом 4 годин;

- пошук перекладачів та забезпечення перекладу документів по справі направлений на підготовку правових документів по справі - позовної заяви;

- врахувавши, що в якості доказів наявності заборгованості до матеріалів позовної заяви додано Контракт, рахунок-проформу/інвойс, swift-підтвердження, листи від 12.10.17., 20.10.17., 27.02.19., враховуючи час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що підготовка правових документів по справі - позовної заяви у справі, формування пакету документів для направлення стороні у справі та до суду - 6 годин могла зайняти максимальний час у 3 години;

- задовольняються судом витрати за участь в одному судовому засіданні 30.01.20. виходячи з таких обставин: в підготовчі засідання 05.12.19. та 24.12.19. представник позивача не з`явився, судове засідання 30.01.20. тривало 26 хвилин, та під час розгляду справи по суті 30.01.20. було оголошено перерву до 18.02.20. виключно за клопотанням позивача;

- час на складання заяви про усунення недоліків позовної заяви витрачено позивачем з підстав не залежних від відповідача, а залежних від самого позивача;

- клопотання по витребування доказів судом задоволено не було;

- в розрахунку та звіті не вказано, поштове оформлення та направлення яких саме правових документів та за якою належністю відбувалось протягом 2 годин.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 117,60 євро, які і належить стягнути з відповідача.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.19. у справі № 915/237/18.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 117,60 євро витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Індастрі Юкрейн" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 5, офіс 1; ідентифікаційний код 39059659) на користь RETIM EUROPE OU (ТОВ "Ретім Європа") (Tuukri tn 19-315 Kesklinna district, Tallinn city, Harju county 74008 Estonia. reg. code. 14009281) (74008, Естонія, Гар`юмаа, м. Таллін, район Кесклінн, вул. Туукрі 19-315)) суму попередньої оплати за товар в розмірі 7.840 (сім тисяч вісімсот сорок) євро 00 євроцентів, що еквівалентно 218.422 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп., 117 (сто сімнадцять) євро 60 євроцентів судового збору, 773 (сімсот сімдесят три) євро 81 євроцент витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в частині стягнення 14.182,47 грн 3% річних, 77.562,51 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 03.03.20.

Суддя Т.М. Ващенко