Рішення

від 19.02.2020 по справі 910/15978/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020 р.Справа № 910/15978/19

За позовом 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління

Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській

області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСТ МОУШЕН

ГРУП"

про розірвання договору та стягнення 17 844,40 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСТ МОУШЕН ГРУП" (надалі - відповідач) про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти № 189/19 від 19.07.2019 та стягнення пені у розмірі 17 844, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 189/19 від 19.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено спосіб та строк усунення встановлених недоліків позовної заяви.

Від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15978/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк надання відповідачу відзиву, позивачу відповіді на відзив.

На адресу Господарського суду міста Києва 12.12.2019 від позивача надійшли письмові заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 розгляд справи № 910/15978/19 призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.01.2019.

Через відділ діловодства суду 14.01.2020 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що позивач не звертався до відповідача з заявкою на отримання скретч-карток на партію товару, у зв`язку з чим вважає, що строк поставки товару за договором № 189/19 від 19.07.2019 не настав.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.01.2020 позивач подав письмову відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 22.01.2020 підготовче засідання відкладено до 04.02.2020.

Протокольною ухвалою від 04.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/15978/19 до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

18.02.2020 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Однак, клопотання не може бути прийнято судом до уваги та залишається без розгляду, оскільки на означеному документі відсутній цифровий ідентифікуючий підпис особи, яка створила документ.

У судовому засіданні 19.02.2020 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 19.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.07.2019 року між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕСТ МОУШЕН ГРУП" укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 189/19, відповідно до якого останній зобов`язався у строк до 31.12.2019 поставити позивачу бензин марки А-92 7800 л., дизельне паливо у кількості 7 458 л., а позивач прийняти і оплатити товар. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків позивача, а також інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Місце поставки товару відповідно до пункту 5.2 договору № 189/19 від 19.07.2019 сторони погодили автозаправні станції постачальника. Доставка талонів, скретч-карток або інших документів здійснюється протягом трьох днів з моменту замовлення силами та за кошти учасника на адресу замовника: 09113, місто Біла Церква, вулиця Фастівська, 21А (пункт 5.4 договору).

Згідно зі специфікацією, яка є додатком № 1 до договору № 189/19 від 19.07.2019 у відповідача виникло зобов`язання передати у власність позивачу бензин марки А-92 кількістю 7 800 літрів, вартістю 168 480, 00 грн та дизельне паливо кількістю 7 458 літрів, загальною вартістю 161 838, 60 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач листом звернувся до позивача з пропозицією про внесення змін до договору на закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Позивачем та відповідачем 08.08.2019 укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 189/19 від 19.07.2019, відповідно до умов якої сторони вирішили пункт 1.2 договору викласти в наступній редакції: найменування та кількість товару бензин марки А-92 7090, 9090 л., дизельне паливо 6 794, 2317 л. Загальна вартість продукції склала 330 318, 60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив, а позивач прийняв бензин марки А-92 та дизельне паливо загальною вартістю 34 532, 80 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 1719 від 29.07.2019 на суму 16 453, 00 грн та № 1811 від 06.08.2019 на суму 18 079, 80 грн.

В подальшому позивач, 15.08.2019 звернувся до відповідача з заявкою № 181 від 09.08.2019 на поставку бензину марки А-92 в кількості 6 346, 36 літрів (по ціні 23, 76 грн за 1 літер), дизельного палива у кількості 6 087, 16 літрів (за ціною 23, 82 грн за 1 літер).

В якості доказів, що підтверджують надіслання на адресу відповідача заявки № 181 позивач до позовної заяви долучив копії фіскального чека від 15.08.2019 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0911209530336. Зі змісту якого вбачається, що відправлення отримано відповідачем 20.08.2019.

З урахуванням наведеного, доводи, викладені відповідачем у письмовому відзиві з приводу неотримання заявки позивача, до уваги судом не приймаються.

Положеннями пункту 6.3 договору № 189/19 від 19.07.2019 передбачено, що відповідач зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Проте, матеріали справи не містять та суду не надано доказів поставки позивачу дизельного палива у кількості 6 087, 16 літрів та бензину марки А-92 в кількості 6 346, 36 літрів.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором №189/19 від 19.07.2019, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про розірвання договору та стягнення 17 844, 40 грн пені за порушення строків поставки товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до приписів частини другої статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором № 189/19 від 19.07.2019 або вжиття всіх необхідних заходів щодо такого виконання. Всупереч умовам договору в матеріалах справи відсутні та суду не надано доказів, що підтверджують поставку відповідачем дизельного палива та бензину у визначені договором строки та у повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки товару, визначені пунктом 5.1 договору № 189/19 від 19.07.2019, та не поставив передбачений договором товар у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.

Згідно частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті ним з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань у строки, погоджені сторонами у договорі.

Пунктом 7.2 договору № 189/19 від 19.07.2019 встановлено, що за порушення умов договору відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи строки поставки, визначені пунктом 5.4 договору та зважаючи, що заявка на поставку дизельного палива та бензину отримана відповідачем 20.08.2019, суд звертає увагу, що прострочення строку з поставки товару за договором № 189/19 від 19.07.2019 почалося з 24.08.2019.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 15 081, 03 грн (період з 24.08.2019 до 18.10.2019).

Що стосується позовної вимоги про розірвання договору № 189/19 від 19.07.2019, суд зазначає наступне.

Строк дії договору № 189/19 відповідно до пункту 10.1 сторони погодили з дати підписання до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного його виконання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною другої та третьої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом № 221 від 01.10.2019 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору № 189/19 від 19.07.2019, надіславши примірник додаткової угоди про його розірвання.

Як вбачається зі змісту пункту 6.4 договору № 189/19 від 19.07.2019 позивач має право достроково розірвати договір, повідомивши про це його у строк, не пізніше ніж протягом тридцяти календарних днів.

Судом встановлено, що означене повідомлення та примірник додаткової угоди про розірвання договору № 189/19 від 19.07.2019 відповідач отримав 03.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0911209602361, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Одним із проявів свободи договору є не лише вільне укладення договору, а й розірвання та зміна його умов за їх згодою. Отже, розірвання договору є правом сторони, яке є елементом прояву свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами другої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін. Разом з цим, розірвання договору можливе також у судовому порядку та в односторонньому порядку, однак розірвання договору в односторонньому порядку допускається виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

Судом встановлено, що право позивача на розірвання договору в односторонньому порядку прямо передбачене як нормами закону так і умовами зазначеного договору.

При цьому, підставою для виникнення у позивача цього права є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, а реалізація цього права полягає у надісланні відповідної заяви про розірвання договору.

Отже, обставини невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару у повному обсязі, свідчать про виникнення у позивача права на розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до пункту 6.4 договору.

Таким чином, позивач реалізував своє право на розірвання договору в односторонньому порядку шляхом надсилання на адресу відповідача листа-повідомлення № 221 від 01.10.2019, в якому заявив про одностороннє розірвання дії договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є розірваним достроково у односторонньому порядку з 03.11.2019 (через 30 днів після отримання відповідачем листа-повідомлення).

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, зобов`язання сторін за зазначеним договором припинились.

Таким чином, договір № 189/19 від 19.07.2019 є розірваним в односторонньому порядку з 03.11.2019, отже, станом на дату звернення позивача з позовом до суду між сторонами відсутній спору у справі щодо розірвання зазначеного договору не існувало, позивач не довів порушення його прав, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСТ МОУШЕН ГРУП" (01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16, офіс 211/3; код ЄДРПОУ 42005671) на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Фастівська, будинок 21А; код ЄДРПОУ 38452230) 15 081,03 грн (п`ятнадцять тисяч вісімдесят одна гривня 03 копійки) пені та 1 921 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.03.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна