Рішення

від 26.02.2020 по справі 911/2688/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2688/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (Київська обл., м. Біла Церква)

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" (Київська обл., м. Біла Церква)

про стягнення 1105454,22 грн

за участю представників сторін

від позивача: Колесник Т.А. - довіреність від 02.01.2020 вих. № 3;

від відповідача: не прибув.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" (далі - відповідач) 1105454,22 грн заборгованості, з яких 846228,83 грн основного боргу, 220012,37 грн пені, 18981,01 грн 3% річних та 20232,01 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 99 від 01.06.2018 в частині несвоєчасної сплати боргу за поставку теплової енергії.

Ухвалою від 04.11.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі, справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив справу до підготовчого засідання на 05.12.2019, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, однак не пізніше ніж у строк до 25.11.2019 (включно).

03.12.2019 до суду від позивача надійшла заява від 03.12.2019 вих. № 1969 про слухання справи за відсутності сторони по справі.

Ухвалою від 05.12.2019 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 23.01.2020, витребував у позивача акти звірки взаєморозрахунків (щоквартальні), відповідно до п.5.4 договору № 99 від 01.06.2018, письмові пояснення щодо підстав стягнення заборгованості за січень 2019 року з 06.02.2019, якщо рахунок-фактуру відповідачем отримано 11.02.2019, письмові пояснення щодо дати отримання відповідачем рахунків-фактур за листопад 2018 року та березень 2019 року, витребувані судом документи зобов`язав подати в строк до 17.01.2020 включно.

13.01.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви від 10.01.2020 вих. № 27 та заява від 10.01.2020 вих. № 28, згідно з якої останній повідомив, що позов підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Ухвалою від 23.01.2020 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2020.

10.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 06.02.2020 вих. № 34.

Ухвалою від 11.02.2020 Господарський суд Київської області відклав розгляд справи по суті на 27.02.2020, витребував у позивача письмові пояснення з урахуванням обставин, викладених відповідачем у відзиві, докази оплати відповідачем теплової енергії, поставленої у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року (банківська виписка, тощо), витребував у відповідача письмові пояснення з урахуванням ч. 8 ст. 165, ст. 118 та ч. 1 ст. 119 ГПК України, витребувані судом документи зобов`язав подати у строк до 24.02.2020 включно.

25.02.2020 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення від 21.02.202 вих. №57, згідно з прохальної частини яких заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та про приєднання відзиву до справи.

25.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 21.02.2020 вих. № 230 та заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.02.2020 вих. № 231.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.02.2020 вих. № 231.

Представник відповідача в засідання суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

В процесі розгляду справи суд розглянув заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 21.02.2020 вих. № 231 та залишив її без розгляду, оскільки вона подана з порушенням процесуальних строків, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Суд також розглянув клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

В ухвалі суду від 04.11.2019 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу від 04.11.2019 відповідач отримав 06.11.2019, проте відзив на позовну заяву відповідачем було подано до суду лише 10.02.2020.

Пропущення строку подачі відзиву відповідач обґрунтовує з причин, зазначених у наданих суду письмових поясненнях від 21.02.202 вих. №57.

Відповідно до приписів ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З огляду на викладене та керуючись приписами ст. 119 ГПК України, господарський суд вирішив клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву задовольнити та долучити відзив до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" (споживач) було укладено договір № 99 на теплову енергію (далі - договір), предметом якого є надання споживачу теплової енергії та центрального гарячого водопостачання - теплової енергії (п. 1.1), яку споживач зобов`язався прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити за встановленими тарифами (п. 1.2).

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактуру - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний на протязі 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п. 5.4 даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (п. 5.5 договору).

Відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.

При наявності заборгованості за попередні періоди, проведена споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

Згідно з п. 10.1 договору, останній набирає чинності з моменту укладення та діє протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Так, ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору в опалювальний період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, теплопостачальною організацією було надано споживачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 1179667,73 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактури та підписаними представниками обох сторін актами приймання - передачі робіт/послуг, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме:

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у жовтні 2018 року на суму 28979,14 грн;

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у листопаді 2018 року на суму 194664,79 грн;

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у грудні 2018 року на суму 248794,97 грн;

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у січні 2019 року на суму 284195,99 грн;

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у лютому 2019 року на суму 215723,83 грн;

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у березні 2019 року на суму 176219,48 грн;

- актом приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання у квітні 2019 року на суму 31089,53 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак споживач свої зобов`язання щодо здійснення своєчасних розрахунків за отримані послуги з теплопостачання у строк, встановлений п. 4.3 договору, виконав неналежним чином, сплативши на рахунок споживача станом на момент подання позову до суду лише 333438,90 грн, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення та копії банківських виписок.

Згідно з ч. 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення 846228,83 грн, несплачених відповідачем в рахунок оплати боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

Разом з тим, суд встановив, що в процесі розгляду справи відповідачем в рахунок погашення боргу по договору було додатково сплачено на рахунок позивача 67000,00 грн основної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 67000,00 грн слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Окрім іншого, за неналежне виконання споживачем зобов`язань за договором, теплопостачальна організація просить стягнути на свою користь з споживача також 220012,37 грн пені за період з 06.11.2018 по 25.10.2019.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовою п. 4.6 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію, зазначених в п. 4.3 даного договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З розрахунку теплопостачальної організації вбачається, що пеня останньою нарахована без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також суд встановив, що при нарахуванні пені теплопостачальною організацією було допущено помилку в частині визначення початку періоду нарахування пені за несвоєчасне погашення споживачем боргу, який виник на підставі актів приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання за грудень 2018 року та квітень 2019 року, а саме без врахування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

При здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що в межах визначеного теплопостачальною організацією періоду нарахування пені, її обґрунтовано заявлена сума складає 170894,91 грн. У стягненні 49117,46 грн пені слід відмовити.

Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом встановлено, що відповідач не є власником, а є балансоутримувачем житлових будинків (гуртожитків) та надавачем житлових послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання на території м. Біла Церква. Кінцевим споживачем наданих підприємством послуг є соціально незахищені верстви населення, які несвоєчасно сплачували кошти за отримані послуги, що є основною причиною допущених відповідачем прострочень платежів з оплати за теплову енергію.

Поряд з цим, відповідачем в процесі розгляду справи було частково виконано зобов`язання по сплаті одержаної теплової енергії за договором відповідно до проведених населенням оплат суми боргу, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем, тобто частково усунуто порушення шляхом часткового погашення основної суми боргу.

Суд також враховує відсутність будь-якого умислу в діях відповідача щодо несплати заборгованості, яка виникла через невідповідність діючих тарифів на теплову енергію економічно обґрунтованим витратам та несвоєчасність розрахунків населення за теплову енергію перед відповідачем. Крім того, суд враховує, що до стягнення з відповідача окрім пені нараховано також 18981,01 грн 3% річних та 20232,01 грн інфляційних втрат, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, тому господарський суд розцінив вищевказані обставини в сукупності як такі, що заслуговують на увагу та є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення пені, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 100000,00 грн пені.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, теплопостачальна організація просить стягнути зі споживача інфляційні в сумі 20232,01 грн та 18981,01 грн 3% річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних по кожному акту приймання - передачі робіт/послуг з теплопостачання окремо за період з моменту виникнення заборгованості по визначену у розрахунку дату, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума річних складає 18934,18 грн. У стягненні 46,83 грн 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних нарахувань у сумі 20232,01 грн, то слід зазначити, що відповідно до роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 № 02-5/223 "Про деякі питання, пов`язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII, індекс споживчих цін (називається ще індексом інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання.

Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр"). Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України, є офіційними та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Відповідно до рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997, у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищезазначені рекомендації Верховного Суду України та проаналізувавши наданий теплопостачальною організацією розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних втрат становить 26016,20 грн.

При цьому, слід зазначити, що допущення теплопостачальною організацією недоліків при розрахунку інфляційних втрат не вплинули на правомірність її вимог про стягнення зі споживача їх суми у розмірі 20232,01 грн, оскільки згідно з розрахунком суду, проведеним з урахуванням виправлених недоліків, розмір інфляційних складає більшу суму.

Враховуючи, що заявлення в суді вимоги про стягнення зі споживача інфляційних нарахувань у зменшеному розмірі є правом сторони, суд вважає вимогу теплопостачальної організації про стягнення на її користь 20232,01 грн інфляційних втрат обґрунтованою.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що споживач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, факт наявності основної заборгованості визнав. Водночас вимоги теплопостачальної організації, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 918395,02 грн, з яких: 779228,83 грн основної заборгованості, 100000,00 грн пені, 18934,18 грн 3% річних та 20232,01 грн інфляційних нарахувань. У стягненні 120012,37 грн пені та 46,83 грн 3% річних суд відмовляє. В частині стягнення 67000,00 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" 1105454,22 грн заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31596446) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Мережна, будинок 3, код ЄДРПОУ 04654336): 779228 (сімсот сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 83 копійки основної заборгованості, 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок пені, 18934 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривні 18 копійок 3% річних, 20232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) гривні 01 копійку інфляційних втрат та 14839 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень 35 копійок витрат по сплаті судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. В частині стягнення 67000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 03.03.2020.

Суддя В.М. Антонова