Рішення

від 24.02.2020 по справі 915/2468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 915/2468/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - Киричук В.В. - дов.№14/14-28/02 від 02.01.2020

за участю відповідача - Будько С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, 54055, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 134

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Будько Сергія Олександровича, АДРЕСА_1

про: стягнення 15 014,40 грн.,

Державна екологічна інспекція у Миколаївській області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/14-17/3091 від 23.12.2019 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Будько Сергія Олександровича коштів у сумі 15 014,40 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в ході проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено засмічення земельної ділянки. За результатом проведених вимірювань розміри сміттєзвалищ склали 25м х12м х0,5м; 18м х 6м х0,5м. Загальний об`єм засміченої земельної ділянки складає 204 куб.м., загальна площа - 408 кв.м. Зазначає, що засмічення земельної ділянки на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б.3, м.Миколаїв було здійснено ФОП Будько Сергієм Олександровичем, що є порушенням вимог ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України Про охорону земель , ст.ст.17, 32, 38 Закону України Про відходи . За результатом обстеження земельної ділянки та з урахуванням отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області інформації було здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів. Розмір шкоди становить 15 014,40 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/2468/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23 січня 2020 року.

У судовому засіданні 23.01.2020 розгляд справи було відкладено на 24 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 24.02.2020 було оголошено перерву до 25 лютого 2020 року.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає що під час обстеження земельної ділянки не був присутнім. В судовому засіданні 24.02.2020 зазначив, що не пам`ятає чи підписував протокол №001170 від 17.10.2019, оскільки було декілька протоколів та вказує на необхідність огляду журналу реєстрації відвідувачів щодо отримання ним постанови №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 про накладення адміністративного стягнення. В судовому засіданні 25.02.2020 зазначив що підписи на протоколі №001170 від 17.10.2019 про адміністративне правопорушення різняться, постанову №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 про накладення адміністративного стягнення не оскаржував.

В судовому засіданні 25.02.2020 позивач в підтвердження присутності відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення, накладення на відповідача адміністративного стягнення та отримання ним постанови №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 надав Журнал реєстрації відвідувачів Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17 жовтня 2019 року згідно наказу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області №121 від 25.09.2019 (а.с.19) старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Шкапенком А.М., Кабашним А.Б. , Орловським В.М. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Бєловим В.І. було здійснено виїзне обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б.3, м . Миколаїв, про що складено акт обстеження від 17.10.2019 (а.с.20).

Обстеження проведено на підставі звернення громадянки ОСОБА_4 , що надійшло на гарячу лінію Державної екологічної інспекції у Миколаївській області 17.10.2019 (додатково до письмового звернення від 23.09.2019) (а.с.17,18).

Актом обстеження встановлено, що 17.10.2019 року о 13 год. 00 хв. було виявлено несанкціоновані сміттєзвалища, а саме: хаотичне розміщення твердих побутових та будівельних відходів на поверхні земельної ділянки. В ході обстеження за допомогою вимірювальної металевої рулетки (зав. №6001, свідоцтво №591/803 до 16.11,2019р.) виконані вимірювання розмірів засмічених земельних ділянок. За результатом проведених вимірювань розміри сміттєзвалищ (ДхШхВ, м) склали: 25м х 12м х 0,5; 18м х 6м х 0,5м. Загальний об`єм засміченої земельної ділянки складає 204 куб. м, загальна площа - 408 кв. м., що також зафіксовано на фотоматеріалах. Як вбачається з акту обстеження, при обстеженні був присутній ФОП Будько С.О., який відмовився від підпису вказаного акту (а.с.21,22).

В ході проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що засмічення земельної ділянки на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б.3, м. Миколаїв було здійснено ФОП Будько Сергієм Олександровичем.

17 жовтня 2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Миколаївській області Бєловим Віктором Ігоровичем складено протокол №001170 про те що ФОП Будько Сергій Олександрович здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст.52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаний протокол підписано Будько С.О. без зауважень. (а.с.24).

Постановою №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 про накладення адміністративного стягнення, Будько Сергія Олександровича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.164, Земельного кодексу України, ст.35 Закону України Про охорону земель , ст.ст.17, 32, 38 Закону України Про відходи та накладено на нього адміністративний штраф у розмірі 1496,00 грн. (а.с.25).

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку постанови №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 про накладення адміністративного стягнення, що також підтвердженого відповідачем у судовому засіданні 25.02.2020.

Позивач вказує, що штраф у добровільному порядку відповідачем сплачено не було, тому постанову про накладення адміністративного стягнення було направлено для примусового виконання до Корабельного відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (а.с.26).

Згідно розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: м.Миколаїв, станція Інгул, д.3), проведеного згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства , затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 №171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 №149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 №285/2725, розмір шкоди нанесеної державі зумовленої засміченням земельних ресурсів складає 15 014,40 грн. (а.с.28,29).

Позивач направив на адресу відповідача лист №08/08-02/2746 від 20.11.2019 в якому пропонував відшкодувати шкоду у розмірі 15 014,40 грн. заподіяну в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав шкоду у розмірі 15 014,40 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, згідно ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У відповідності до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.04.2017 року № 275 (із змінами) (далі - Положення), державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.4 Положення, Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства;

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

- пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами;

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Згідно п.7 Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 №312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 за №1080/30948 (із змінами згідно наказу Мінприроди №347 від 04.10.2018 року) Державна екологічна інспекція у Миколаївській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

У відповідності до ст.35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог стосовно: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Статтею 1 Закону України Про відходи визначено, що будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення є відходами.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлені ст.33 Закону України Про відходи .

Згідно ч.4 ч.7 ст. 33 Закону України Про відходи , зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Частиною 1 ст. 45 Закону України Про охорону земель визначено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Згідно ч.2 ст.46 Закону України Про охорону земель підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено відповідальність за порушення земельного законодавств. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

Згідно зі ст. ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

На підставі виявлених в ході обстеження порушень, відповідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства , затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 №171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 №149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 №285/2725, був здійснений розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, згідно якого розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню склав 15 014,40 грн.

Розмір нарахованої позивачем шкоди відповідачем не спростовано; виконаний позивачем розрахунок шкоди у судовому порядку оскаржений не був, постанова №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 про накладення адміністративного стягнення у судовому порядку відповідачем оскаржена не була.

Проте, як зазначається позивачем та не спростовується відповідачем, завдана довкіллю шкода ФОП Будько С.О. добровільно не відшкодована.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

г) вина.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 Цивільного Кодексу України).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст.1166 Цивільного Кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

З наданих позивачем доказів вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б.3, м.Миколаїв, внаслідок діяльності ФОП Будька Сергія Олександровича була засмічена твердими побутовим та будівельними відходами, що в свою чергу завдало шкоди державі та навколишньому природному середовищу, тобто вина відповідача, полягає у тому, що останній в своїй діяльності припустився до порушення вимог природоохоронного законодавства, що спричинило завданню шкоди державі, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог до суду не надав, клопотань про призначення експертизи не заявляв, постанову про накладення адміністративного стягнення №02-03-07-08/161 від 21.10.2019 в судовому порядку не оскаржував.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Будько Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 37992292) кошти у сумі 15 014,40 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б.3, м.Миколаїв (в бюджет Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на розрахунковий рахунок UА378999980000033119331014180, код бюджетної класифікації 24062100, ЄДРПОУ 37992601, МФО 899998 банк УК у Вітовському районі Миколаївської області, Казначейство України).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Будько Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 37992292, р/р35218036081032 в Держказначейській службі України м.Київ, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 820172) 1921,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 25.02.2020, повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020.

Суддя Н.О. Семенчук