Рішення

від 23.02.2020 по справі 916/3817/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3817/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Аксанюк Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдом" (65025, м. Одеса, 20-й км Старокиївської дороги)

про стягнення 291 167,67 грн.

за участю:

від позивача: Колеснікова Ю.С. - ордер ОД №317031 від 03.02.2020р.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019р. Фізична особа-підприємець Аксанюк Юлія Анатоліївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдом", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 291 167,67 грн, а саме: 220 000 грн - основна заборгованість, 40 000 грн - штраф, 31 167,67 грн - пеня, а також судовий збір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором підряду №5-04/19 від 04.04.2019р. в частині виконання підрядних робіт, у зв`язку з чим ФОП Аксанюк Ю.А. було надіслано ТОВ "Білдом" повідомлення про розірвання договору підряду, а також необхідність повернення суми передоплати у розмірі 220 000 грн.

Враховуючи, що грошові кошти у сумі 220 000 грн відповідачем повернуто не було, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 26.12.2019 р. відкрито провадження у справі №916/3817/19, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "03" лютого 2020 р. о 15:15.

Протокольною ухвалою від 03.02.2020р. судом було відкладено підготовче засідання на 19.02.2020р. об 11 год. 30 хв., а також попередньо визначено дату та час для розгляду справи по суті на 24.02.2020р. о 14 год. 30 хв., про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

У судове засідання 19.02.2020р., в якому судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.02.2020р. о 14 год. 30 хв., з`явився представник відповідача, який зазначив про відсутність необхідності наразі подавати відзив на позов. При цьому представник відповідача підтвердив укладання договору, зазначивши, що роботи за договором виконані не були.

У судовому засіданні 24.02.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини відсутності не повідомляв. Про дату та час судового засідання був повідомлений під розпис у попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 04.04.2019р. між Фізичною особою-підприємцем Аксанюк Юлією Анатоліївною (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдом" (Підрядник) було укладено договір підряду №5-04/19 (а.с.25-30), відповідно до умов якого Підрядник зобов`язався виконати і передати Замовнику роботи з демонтажу (за необхідності), монтажу та пусконалагодження систем: система пожежної сигналізації; система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей; автоматична система водяного пожежогасіння та внутрішній протипожежний водопровід; система димо- та тепловидалення; центральний пункт управління системами протипожежного захисту, (надалі - "Роботи"), на об`єкті Замовника, який знаходиться в користуванні Замовника на підставі договору суборенди, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи. Адреса об`єкту виконання робіт: місто Одеса, вул. Марсельська, 38, приміщення, 10, загальною площею 53 кв.м.

Відповідно до п. 1.2. договору роботи виконуються, а поставка обладнання і матеріалів, вартість яких включена в вартість Робіт, в кількості та асортименті, що необхідні для виконання всього обсягу передбачених цим Договором Робіт, здійснюється Підрядником в строки, визначені п.2.2 Договору.

Згідно п.1.6. договору передача та приймання виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт оформляється окремими Актами приймання - передачі виконаних робіт, що надаються Підрядником Замовнику після завершення відповідно другого (щодо монтажних робіт) та третього (щодо пусконалагоджувальних робіт) етапів виконання Робіт.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що виконання Робіт за Договором починається на протязі 5-ти днів після надходження на поточний рахунок Підрядника авансового платежу.

Виконання робіт за договором Підрядником має бути закінчено протягом 60 календарних днів, з дати отримання Підрядником передоплати в повному обсязі (п.2.2. договору).

Згідно розділу 3 договору загальна вартість робіт, матеріалів та обладнання (ціна Договору) становить 220 000 грн. Загальна вартість робіт є твердою, не є динамічною та підлягає корегуванню виключно за згодою сторін. Ціна договору відповідає рівню звичайних цін і є звичайною в розумінні податкового законодавства України.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за договором здійснюється у розмірі 100% передоплати, на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Договору.

За умовами розділу 5 договору підрядник зобов`язаний належно та у повному обсязі виконати роботи, передбачені цим договором, в свою чергу замовник зобов`язаний у порядку, передбаченому Договором, сплатити Підряднику авансовий платіж та прийняти належним чином виконані підрядником роботи (частини, етапи Робіт) за договором шляхом підписання підтверджуючого виконання зобов`язань Підрядника Акту.

Згідно п.п.7.1.-7.3. договору виконані Підрядником роботи передаються від Підрядника Замовнику поетапно по мірі їх виконання. За погодженням Замовника допускається одноразова передача повного обсягу робіт, передбачених договором, після їх завершення. Здача робіт (частини, етапу робіт), передбачених договором Замовнику, здійснюється за актом приймання - передачі виконаних робіт, який підтверджує виконання зобов`язань. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів від дня одержання від Підрядника Акту, зобов`язаний надати Підрядникові підписані екземпляри такого Акту або письмову мотивовану відмову від його підписання.

Строк дії Договору починається з моменту його укладання і діє до 31.12.2019 року. Зобов`язання за договором діють до їх повного виконання сторонами (п.10.1. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем у період з 04.04.2019р. по 10.05.2019р. було перераховано відповідачу обумовлену договором вартість робіт у сумі 220 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.31-52).

Враховуючи погоджені сторонами умови договору щодо строку виконання робіт, а також те, що останній платіж позивачем було здійснено 10.05.2019р., суд зазначає, що кінцевим строком виконання робіт є 09.07.2019р.

Водночас, як вказує позивач та відповідач жодним чином не заперечує, підрядні роботи ТОВ "Білдом" розпочаті та виконані не були.

Згідно до п. 9.6. договору за невиконання, несвоєчасне, неякісне, не в повному обсязі виконання робіт, не усунення, порушення строків усунення виявлених недоліків в роботах з боку Підрядника, Замовник має право припинити договірні відносини, шляхом направлення повідомлення про розірвання договору за 20 (двадцять) календарних днів до передбаченої дати розірвання Договору.

Відповідно до п.10.2. договору у випадку прийняття однією із сторін рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку, Сторона, що прийняла таке рішення зобов`язана повідомити іншу Сторону письмово в строк не менш як за 20 (двадцять) календарних днів до передбаченої дати розірвання Договору, із вказівкою причин, що спричинили таке рішення.

Згідно вказаної вище норми, невиконання відповідачем передбачених договором робіт надає позивачу право, як замовнику, відмовитись від договору підряду.

Враховуючи невиконання відповідачем в обумовлений сторонами строк договору робіт, 11.09.2019р. позивачем було вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдом" претензію (а.с.53-54), в якій ФОП Аксанюк Ю.А. повідомила про розірвання договору підряду з 01.10.2019р. внаслідок грубого порушення зобов`язань, заявивши вимогу про повернення сплаченої суми передоплати.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем передбачених умовами договору підряду робіт, та відмову позивача від договору, що має наслідком припинення спірного договору шляхом односторонньої відмови від нього, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав вимагати повернення сплаченої суми передоплати.

Водночас, як вказує позивач, і зазначене жодним чином не спростовується відповідачем, грошові кошти у сумі 220 000 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдом" повернуто не було.

З огляду на викладене, надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача суми передоплати суд вказує наступне.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому згідно з рекомендаціями, викладеними у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні, зокрема, того, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи правовідносин сторін, виходячи з основної засади господарського судочинства - верховенства права, що визначена ст. 2 ГПК України, суд доходить висновку, що відносини між сторонами виникли з приводу безпідставно збереженого майна.

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або те, що така підстава відпала.

Враховуючи, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти у сумі 220 000 грн були перераховані останнім на виконання умов договору підряду №5-04/19 від 04.04.2019р., за відсутності доказів виконання та передачі робіт підрядником замовнику, враховуючи припинення договору підряду внаслідок односторонньої відмови позивача від договору, суд зазначає, що кошти у сумі 220 000 грн є такими, що перераховані на правовій підставі, яка згодом відпала.

З огляду на викладене, оскільки належних доказів, які підтверджують повернення грошових коштів у сумі 220 000 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Аксанюк Юлії Анатоліївни в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 167,67 грн. та штрафу у сумі 40 000 грн суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 23.04.2019р. у справі №904/3565/18.

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Так умовами п.9.1. договору сторони погодили, що за невиконання, несвоєчасне, неякісне, не в повному обсязі виконання Робіт, не усунення, порушення строків усунення виявлених недоліків в роботах, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., а у разі триваючого порушення більш ніж на 2 (два) календарних дня, додатково до штрафу Підрядник сплачую пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення виконання відповідних робіт. Сплата пені не звільняє Підрядника від виконання відповідних робіт.

Враховуючи наведене, суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені та штрафу, встановив його правильність, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 40 000 грн та пені у сумі 31 167,67 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдом" (65025, м. Одеса, 20-й км Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 41217962) на користь Фізичної особи-підприємця Аксанюк Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ід.код НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 220 000 /двісті двадцять тисяч/ грн, штраф у сумі 40 000 /сорок тисяч/ грн, пеню у сумі 31 167 /тридцять одна тисяча сто шістдесят сім/ грн 67 коп., судовий збір у сумі 4 367 /чотири тисячі триста шістдесят сім/ грн 52 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 березня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська