Ухвала

від 23.02.2020 по справі 916/4546/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/4546/15

Суддя Господарський суд Одеської області Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» за вх. ГСОО №2-164/20 від 10.02.2020р. на дії державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016 у справі №916/4546/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушка, буд. 40, офіс 315)

до відповідачів : Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А); Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРООЛІЯ" (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Кандаурове, вул. Леніна, 23)

про стягнення 104 грн.

суб`єкт оскарження: Кропивницький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро)

Представники:

від позивача: Грищенко О.М. за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

від суб`єкта оскарження: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 11.01.2016р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено повністю. Солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРООЛІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» суму основного боргу у розмірі 36 104,00 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

У зв`язку з набранням рішення суду законної сили, 01.02.2016 господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання рішення суду.

10.02.2020р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016 у справі №916/4546/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020р. скаргу за вх. ГСОО №2-164/20 від 10.02.2020р. на дії державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016 у справі №916/4546/15 передано на розгляд судді Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 12.02.2020р. прийняла відповідну скаргу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Так обґрунтовуючи скаргу, скаржник вказує, що аргументування та докази, котрими орган ДВС підтверджує свою власну позицію щодо винесення оскаржуваної постанови, є неналежними, неповними, необ`єктивними та недопустимі, з огляду, по-перше, на їх невідповідність положенням чинного законодавства України, по-друге, складені та оформлені зацікавленими особами одного й того органу, в чиїх інтересах діють, та чиї інтереси представляють, без належного залучення до участі в такому підтверджені визначених законодавчими актами інших осіб.

ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС наголошує на тому що рішення суду у даній справі за рахунок неправомірних дій та бездіяльності, котрі належним чином підтверджені, не виконується вже більше чотирьох років, а невиконання судового рішення протягом такого тривалого часу порушує основні засади виконавчого провадження - обов`язковості виконання рішень, розумність строків виконавчого провадження.

Суб`єкт оскарження про розгляд справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення. В судові засідання суб`єкт оскарженняне з`явився, відзив на скаргу не надав.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» на дії державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016 у справі №916/4546/15, господарський суд дійшов висновку про задоволення скарги, з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» обґрунтована неналежним виконанням з боку державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) виконавчих дій, відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження» .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтуються на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на підставі означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, встановлених законами. У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження» , виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, утому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржник обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Отже суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених cт. 2 Закону України Про виконавче провадження .

Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови Кіровоградського РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 24 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютою 2016 року по справі №916/4546/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРООЛІЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО- ТАЙС заборгованості у загальному розмірі 37 322 грн. Відповідно до Постанови Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 11 вересня 2019 року наказ Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/1 5 повернутий Стягувачеві без виконання на підставі п.5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до Постанови Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 20 грудня 2019 року, із врахуванням Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року по справі №916/4546/15, відновлено виконавче провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документ стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочою дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Так, судом встановлено що ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 27.12.2019р. було направлено (здійснено поштове відправлення з оголошеною цінністю та з описом вкладення) на адерсу Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області клопотання №27-1/12 від 27.12.2019р. про взяття Кропивницьким РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області до подальшого виконання оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. по справі №916/4546/15 у виконавчому провадженні №53804695, із доданням відповідного оригіналу наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за №270 (з наступними змінами та доповненнями).

За змістом пунктом 19 вказаного Порядку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною ціннісною можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до пунктів 59, 61 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірка їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, як вбачається із доданим до даної скарги доказів, із врахуванням наведеного вище, ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС було в об`єктивно належний/достовірний/об`єктивний спосіб здійснено пред`явлення до Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області оригіналу наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/5 із врахуванням підстав та строків визначених статтею 41 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому суд зазначає, що згідно поштового відправлення №0304009830269 від 27.12.2019 року з оголошеною цінністю та описом вкладення до нього, адресованого на адресу Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, було вкладено наступні документи: Оригінал клопотання вих. №27-1/12 від 27 грудня 2019 року про взяття Кропивницьким РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, до подальшого примусового виконання оригінал наказу Господарською суду Одеської області від 01.02.2016 року по справі №916/4546/15 у виконавчому провадженні №53804695 - 1 арк., Оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016 року по справі №916/4546/15 - 1 арк.; копію Постанови Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 20 грудня 2019 року про відновлення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 - 1 арк.

Вказане вище відповідне поштове відправлення №0304009830269 від 27.12.2019 року було отримано Кропивницьким РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області 09 січня 2020 року.

Постановою Кропивницького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 30 січня 2020 року закінчено виконавче провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 на підставі п.13 ч.1 ст. 39 Закон України Про виконавче провадження - непред`явлений виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

На думку суду відповідна Постанова була занесена необґрунтовано без належних правових підстав з огляду на наступне.

Так, в якості підстави прийняття відповідної постанови є акт б/н від 10 січня 2020 року, складений діловодом Лукасевич К.Л. та провідним спеціалістом Клименко Ю.М. Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) яким зафіксовано факт неотримання та відсутності пред`явлення до Відділу оригіналу наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15.

В тож же час, суд зазначає, що ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спора, з власної ініціативи крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, пунктом 108 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за №270 (з наступними змінами та доповненнями), пошві відправлення з позначкою з описом та поштові відправлення, щодо яких складено відповідний акт, розкриваються працівником поштового зв`язку у присутності одержувача на його вимогу. У разі коли під час розкриття таких поштових відправлень нестачу, пошкодження, зіпсуття чи заміну вкладення не буде виявлено, видача їх проводиться в установленому порядку. У разі виявлення нестачі, заміни, повного або часткового пошкодження чи зіпсуття вкладення працівник поштового зв`язку складає акт у трьох примірниках, який підписується ним, керівником об`єкта поштового зв`язку і одержувачем. Один примірник акта видається одержувачу.

Таким чином, на думку суду, лише вказаний акт, складений за участю працівника поштового зв`язку про нестачу чи заміну вкладення може бути допустимим доказом відсутності в листі відповідного вкладення, про яке заявляє Кропивницький РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро).

В той же час, відповідного акту представником Кропивницький РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) складено не було.

Суд вказує, що Кропивницьким РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) не враховано вказані вище норми/положення чинного законодавства України, що в свою чергу свідчить про порушення керівником та відповідальною особою (державного виконавця) Кропивницьким РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) принципу неупередженості, своєчасності та повноти виконавчих дій, встановлених нормами Закону України Про виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що положеннями ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України. При цьому державна Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захисту прав, людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах Півень проти України від 29.06.2004 заява № 56849/00, Горнсбі проти Греції від 19.03.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 - п. 53.

ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі Фуклев проти України , заява № 71186/01 (рішення віл 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 р. по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 р. по справі Продан проти Молдови суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі стрій.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Варто наголосити на тому, що положення статті 26 Закону України "Про виконавче провадження» не передбачає строк для добровільного виконання рішення суду Боржником, а навпаки, зобов`язує, приступити до його примусового виконання як момент відкриття виконавчого провадження, так і одразу після такого відкриття.

В пп. 51-53 рішення Європейського Суду з прав людини від 15.01.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеною на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно необґрунтована тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

В той же час, Кропивницьким РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області без належного правового обґрунтування , в порушенням вимог чинного законодавства України зробило підміну понять, обставин та фактів справи, та врахування їх у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. по справі №916/4546/15.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС» , викладені у скарзі на дії державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) по справі № 916/4546/15, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 342-344, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС ( вх. ГСОО №2-164/20 від 10.02.2020р.) на дії державного виконавця Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15- задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Кропивницького РВДВС' Південно- Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15, котрі виразились у винесені Постанови Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 30 січня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 на підставі п.13 ч.1ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

4. Визнати незаконною (скасувати) Постанову Кропивницького РВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 30 січня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №53804695 щодо примусового виконання наказу Господарської суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі №916/4546/15 на підставі п.13 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала набирає відповідно до положень ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст складено 02 березня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна