Рішення

№ 87962348

від 26.02.2020 по справі 916/3722/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3722/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Луцюк Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрусишин І.Д. адвокат;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Герафак до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса про стягнення 13417,28грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Герафак звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса 13417,28грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Герафак посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса умов укладеного між сторонами договору поставки №08/07 від 08.07.2019р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3722/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.01.2020р. о 10:20.

У судове засідання від 30.01.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2020р. відкладено розгляд справи на 27.02.2020р. о 10:40 та викликано учасників справи у судове засідання.

У судове засідання від 27.02.2020р. представники сторін не з`явилися.

Враховуючи неявку представників сторін у судові засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні від 27.02.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3722/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Герафак (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №08/07 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник поставляє та передає партіями у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує на умовах договору сіль таблетовану, сіль харчову екстра, соду каустичну, зазначені у Замовленнях та видаткових накладних (п.1.1. договору).

Пунктами 2.1. - 2.4. договору сторони встановили, що ціна окремої партії товарів та ціна кожного виду товару зазначається у видатковій (товарно-транспортній) накладній. Ціна товару складається з вартості поставленого та прийнятого Покупцем товару згідно відповідних накладних (товарно-транспортних) накладних за договором. Розрахунки за договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вартості товару здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів протягом 14 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару (з дати, зазначеної у відповідній, підписаній сторонами видатковій накладній щодо передачі партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.1. договору Постачальник поставляє товар на умовах DDP (склад Покупця, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 або м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс - 2010 , які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають з умов договору.

Відповідно п.4.4. договору за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов`язаний виплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань.

На виконання умов договору, 16.07.2019р. позивач поставив відповідачу товар - сіль поварена екстра виварочна таблетована Універсальна у кількості 2.50000т на суму 12112,50грн. у тому числі ПДВ - 2018,75грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-0000697 та виставив відповідачу рахунок - фактуру №СФ-0000572 на суму 12112,50грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що відповідач, у встановлений договором строк за поставлений товар не розрахувався, 16.09.2019р. за вих.№59/2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату вартості поставленого товару у сумі 12112,50грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач, відповідно до п.4.4. договору нарахував відповідачу пеню у сумі 1304,78грн. за період з 30.07.2019р. по 25.11.2019р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стісняти з відповідача 12112,50грн. основного боргу, 1304,78грн. пені.

Відповідач відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №08/07 відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу сіль таблетовану, сіль харчову екстра, соду каустичну, зазначені у Замовленнях та видаткових накладних, а відповідач зобов`язався сплатити вартість поставленого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, 16.07.2019р. позивач поставив відповідачу товар - сіль поварена екстра виварочна таблетована Універсальна у кількості 2.50000т на суму 12112,50грн. у тому числі ПДВ - 2018,75грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-0000697 та виставив відповідачу рахунок - фактуру №СФ-0000572 на суму 12112,50грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

З метою досудового вирішення спору, 16.09.2019р. за вих.№59/2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату вартості поставленого товару у сумі 12112,50грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати вартості отриманого товару не надав, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12112,50грн. є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 1304,78грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.4.4. договору сторони встановили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов`язаний виплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1304,78грн. за період з 30.07.2019р. по 25.11.2019р.

Як встановлено судом поставка була здійснена 16.07.2019р., згідно умов договору, а саме п.2.3. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 14 банківських днів, у зв`язку з чим останньою датою оплати товару є 04.08.2019р., 05.08.2019р. є дата початку прострочення оплати.

Враховуючи викладене період нарахування пені становить з 05.08.2019р. (перший день прострочення) по 25.11.2019р. (дата зазначена позивачем).

Суд, здійснивши власний розрахунок пені зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1226,85грн. за період з 05.08.2019р. по 25.11.2019р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Герафак підлягають частковому задоволенню у сумі 13339,35грн. у тому числі 12112,50грн. основного боргу, 1226,85грн. пені, у позовних вимогах про стягнення з пені у сумі 77,93грн. судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

З наданої до позовної заяви копії договору №41 від 10.06.2019р. про надання юридичних послуг, а саме п. 4.1. вбачається, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами договору, Клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, передбаченому актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до договору.

Однак матеріали справи не містять даного додатку щодо обсягу та вартості наданих адвокатом послуг, крім того в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок наданих послуг.

Враховуючи ненадання доказів в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Герафак до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса про стягнення 13417,28грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11, код ЄДРПОУ 42969181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Герафак (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 58, код ЄДРПОУ 13907606) 12112,50грн. основного боргу, 1226,85грн. пені, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю Герафак до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса про стягнення 77,93грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 03 березня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова