Рішення

від 24.02.2020 по справі 918/849/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/849/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г. , при секретар судового засідання Фесюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача: Виконавчого комітету Вараської міської ради

про стягнення завданої шкоди в розмірі 1 201 169 грн. 16 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Шолом С.В., (довіреність № 931 від 14.06.19);

від відповідача: Хазов Ю. М., (довіреність № 04/02.3-34 від 24.02.20).

Описова частина:

29 листопада 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради про стягнення завданої шкоди в розмірі 1 201 169 грн. 16 коп., в якій позивач покликається на бездіяльність відповідача, щодо прийняття рішення про підвищення тарифів для населення з вересня 2017 року по лютий 2018 року, в результаті такої бездіяльності, позивач вважає для нього були завдані збитки в розмірі зазначеному вище.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у справі 918/849/19, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17 грудня 2019 року.

17 грудня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 24 грудня 2019 року.

12 грудня 2019 року відповідачем через відділ канцелярії подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов є безпідставним та недоведеним у зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача не встановлена рішенням суду, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

23 грудня 2019 року позивачем через відділ канцелярії подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає про безпідставність відзиву на позовну заяву, оскільки господарський суд в межах розгляду справи встановлює бездіяльність відповідача, тому просив суд позов задоволити.

24 грудня 2019 року через відділ канцелярії суду відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі №918/849/19 до набрання законної сили рішення у адміністративній справі №918/1408/19.

На переконання відповідача, справа №460/1408/19 є пов`язаною з даною справою.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З урахування наведеної норми права, суд зазначає, відповідачем не наведено обставин, з яких вбачалося, що у справі в межах адміністративного позову, встановлюються обставини, які не дають об`єктивної можливість розглянути справу №918/849/19, також не зазначено, які саме обставини справи не можуть бути встановлені в межах даного позову.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, як недоведеному та необґрунтованому.

24 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідачем подано клопотання, в якому останній просить суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кузнецовське міське комунальне підприємство Рівненської області.

Згідно частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд вбачає, відповідачем не наведено жодних аргументів та не зазначено жодних обставин, з яких слідувало, що рішення у даній справі, вплине на права або обов`язки Кузнецовського міського комунального підприємства Рівненської області.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

24 грудня 2019 року через відділ канцелярії, позивачем подано клопотання про долучення доказів, зокрема договорів та актів про надання послуг, на підтвердження надання послуг за нижчим тарифом.

24 грудня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 28 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження по справі №918/849/19 до 01 березня 2020 року та відкладено розгляд справи на 11 лютого 2020 року.

03 лютого 2020 року через відділ канцелярії позивачем подані письмові пояснення в яких останній наголошує на ґрунтовності позову, а також покликається на судову практику.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/849/19 з 25 лютого 2020 року, призначено справу до судового розгляду по суті на 25 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 25 лютого 2020 року представник позивача просив суд позов задоволити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, в свою чергу відповідач заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Мотивувальна частина:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2766 від 12.11.2015 р. "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" установлено ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" тарифи: а) на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 3 грн. 44 коп. за 1 куб. м (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4 грн. 67 коп. за 1 куб. м. (без ПДВ); б) на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 3 грн. 55 коп. за 1 куб. м (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4 грн. 53 коп. за 1 куб. м. (без ПДВ) (а. с. 15).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення" затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що додаються.

Листом від 07.09.2017 р. № 174/7666 позивач надав відповідачу для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтовані витрати з централізованого водопостачання та водовідведення, розраховані згідно вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (а. с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради від 01.02.2018 р. № 4 "Про встановлення тарифів для ВП "Рівненська АЕС" на послугу з централізованого водовідведення та водовідведення з 01.03.2018 р." встановлено тарифи для ВП "Рівненська АЕС" на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.03.2018 р. (а. с. 18).

На переконання позивача, бездіяльність відповідача, котра полягає у несвоєчасному встановленню тарифів на централізоване водовідведення, йому було завдано збитків на суму 1 201 169 грн. 16 коп. звернувся із позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Аналізуючи встановлені обставини справи та розглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає, що ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Таким чином, позивачем заявлено цивільно-правову вимогу про відшкодування шкоди в межах якої слід встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення наведених вище, а саме: шкоду; протиправність поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Отже, протиправна поведінка (бездіяльність) має бути встановлена господарським судом та входить в коло доказування у даній справі і не потребує додаткового доказування, зокрема рішенням адміністративного суду.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 921/346/18.

Відтак, зазначеними вище висновками, які ґрунтуються на нормах закону та судовій практиці, спростовуються твердження відповідача, про те, що бездіяльність Виконавчого комітету Варсаської міської ради, має доводитися в межах адміністративного позову.

Досліджуючи питання неправомірності поведінки відповідача у спірних правовідносинах, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Як зазначалося вище, позивач звернувся із заявою до відповідача (лист від 07.09.2017 р. № 174/7666), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869). Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов`язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011 р., з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Порядок №869).

Пунктом першим Порядку №869 визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 Порядку №869 встановлено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку таких тарифів.

Відповідно до п. 9 Порядку №869 (в редакції чинній на момент звернення із листом від 07.09.2017 р.) для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся із листом від 07.09.2017 р. № 174/7666 до відповідача для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтовані витрати з централізованого водопостачання та водовідведення.

В свою чергу, відповідач лише 01.02.2018 р. рішенням № 4 встановив для ВП "Рівненська АЕС" з 01.03.2018 р. обґрунтований тариф на централізоване водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 34 Порядку №869 (в редакції на момент звернення із листом від 29.11.2018 р. № 174/11444) розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем в місячний термін розглянув звернення позивача та прийняв відповідне рішення, щодо затвердження обґрунтованих тарифів.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мала місце протиправна поведінка відповідача, котра полягає в його бездіяльності щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", у визначені законодавством строки, економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Наслідком описаної вище протиправної бездіяльності щодо не встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водовідведення стало те, що позивач в період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року був вимушений надавати споживачам м. Вараш послугу з централізованого водопостачання та водовідведення по тарифу, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Наведені обставини призвели до того, що позивачу завдана шкода.

Щодо розміру завданої позивачу шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві та окремим додатком до неї надано розрахунки розміру шкоди, заподіяної йому, яка в загальному за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року складає 1 201 169 грн. 16 коп.

Суд перевіривши надані позивачем розрахунки, визнає їх обґрунтованими здійсненими у відповідності до норм чинного законодавства та є арифметично вірним, також суд зазначає, відповідачем у даній справі не надано будь яких заперечень, щодо розміру нарахованих збитків, будь якого контр розрахунку.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем доведено наявність в спірних правовідносинах трьох елементів складу цивільного правопорушення, котрі підлягають доказуванню в порядку ст. 1173 ЦК України та розмір заподіяної шкоди в сумі 1 201 169 грн. 16 коп.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо не встановлення економічно обґрунтованого тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, позивач в період з січня по вересень 2019 року надавав споживачам м. Вараш послугу з централізованого водопостачання та водовідведення по тарифу, який не забезпечував дня нього відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги, в результаті чого позивач поніс додаткові фінансові втрати (збитки) в розмірі 1 201 169 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" слід задоволити, та стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради 1 201 169 грн. 16 коп. збитків, завданих протиправною бездіяльністю відповідача, яка була встановлена вище.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи ту обставину, що позов задоволено в позовному обсязі, оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 18 017 грн. 54 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська обл., місто Вараш, майдан Незалежності, будинок 1 код 03315879) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, будинок 3, код 05425046) - 1 201 169 (один мільйон двісті одна тисяча сто шістдесят дев`ять) грн. 16 коп. шкоди та 18 017 (вісімнадцять тисяч сімнадцять) грн. 54 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2020 року.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (34400, Рівненська область, м. Вараш);

3 - позивачу рекомендованим (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3);

4 - відповідачу рекомендованим (34400, Рівненська область, м. Вараш, майдан Незалежності, 1).