Рішення

від 24.02.2020 по справі 918/896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/896/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г. , при секретар судового засідання Фесюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча

компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна

електрична станція"

до відповідача: Виконавчого комітету Вараської міської ради

про стягнення завданої шкоди в розмірі 533 994 грн. 14 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Шолом С.В., (довіреність № 931 від 14.06.19);

від відповідача: Хазов Ю. М., (довіреність № 04/02.3-34 від 24.02.20).

Описова частина:

16 грудня 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради про стягнення завданої шкоди в розмірі 533 994 грн. 14 коп., в якій позивач покликається на бездіяльність відповідача, щодо прийняття рішення про підвищення тарифів для населення з 30 листопада 2018 року по 11 вересня 2019 року, в результаті такої бездіяльності, позивач вважає для нього були завдані збитки в розмірі зазначеному вище.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 грудня 2019 року відкрито провадження у справі 918/896/19, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 січня 2020 року.

15 січня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позов є безпідставним та недоведеним у зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача не встановлена рішенням суду, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

21 січня 2020 року позивачем через відділ канцелярії подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає про безпідставність відзиву на позовну заяву, оскільки господарський суд в межах розгляду справи встановлює бездіяльність відповідача, тому просив суд позов задоволити.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 січня 2020 року відкладено розгляд справи на 11 лютого 2020 року.

03 лютого 2020 року через відділ канцелярії позивачем подано письмові пояснення в яких останній наголошує на ґрунтовності позову, покликається на судову практику.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/896/19 з 25 лютого 2020 року, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25 лютого 2020 року представник позивача наполягав на задоволенні позову з відстав зазначених у позовній заяві, в свою чергу відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Мотивувальна частина:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2766 від 12.11.2015 р. "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" установлено ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" тарифи: а) на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 3 грн. 44 коп. за 1 куб. м (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4 грн. 67 коп. за 1 куб. м. (без ПДВ); б) на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 3 грн. 55 коп. за 1 куб. м (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4 грн. 53 коп. за 1 куб. м. (без ПДВ) (а. с. 15).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення" затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що додаються.

Листом від 29 листопада 2018 року № 174/11444 позивач надав відповідачу для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтовані витрати з централізованого водопостачання та водовідведення на 2019 рік, розраховані згідно вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (а. с. 18).

Рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради від 11 вересня 2019 року № 220 "Про встановлення тарифів для ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" на послугу з централізованого водовідведення з 01 жовтня 2019 року" встановлено тарифи для ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" на послуги з централізованого водовідведення з 01 жовтня 2019 року (а. с. 19).

На переконання позивача, бездіяльність відповідача, котра полягає у несвоєчасному встановленню тарифів на централізоване водовідведення, йому було завдано збитків на суму 533 994 грн. 68 коп. звернувся із позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Аналізуючи встановлені обставини справи та розглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає, що ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Таким чином, позивачем заявлено цивільно-правову вимогу про відшкодування шкоди в межах якої слід встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення наведених вище, а саме: шкоду; протиправність поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Отже, протиправна поведінка (бездіяльність) має бути встановлена господарським судом та входить в коло доказування у даній справі і не потребує додаткового доказування, зокрема рішенням адміністративного суду.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 921/346/18.

Відтак, зазначеними вище висновками, які ґрунтуються на нормах закону та судовій практиці, спростовуються твердження відповідача, про те, що бездіяльність Виконавчого комітету Вараської міської ради, має доводитися в межах адміністративного позову.

Досліджуючи питання неправомірність поведінки відповідача у спірних правовідносинах, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 3 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Як зазначалося вище, позивач звернувся із заявою до відповідача (лист від 29.11.2018 р. № 174/11444), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011 р., з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Порядок №869).

Пунктом першим Порядку №869 визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 Порядку №869 встановлено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку таких тарифів.

Відповідно до п. 9 Порядку № 869 (в редакції чинній на момент звернення із листом від 29.11.2018 р.) для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся із листом від 29 листопада 2018 року № 174/11444 до відповідача для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водовідведення, економічно обґрунтовані витрати з централізованого водовідведення.

В свою чергу, відповідач лише 11 вересня 2019 року рішенням № 220 встановив для ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" з 01 жовтня 2019 року обґрунтований тариф на централізоване водовідведення.

Відповідно до п. 34 Порядку № 869 (в редакції на момент звернення із листом від 29 листопада 2018 року № 174/11444) розгляд розрахунків тарифів на централізоване водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем в місячний термін розглянув звернення позивача та прийняв відповідне рішення, натомість стверджено, що відповідач прийняв рішення 11 вересня 2019 року.

Судом встановлено, в даному випадку мала місце протиправна поведінка відповідача, котра полягає в його бездіяльності щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", у визначені законодавством строки, економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водовідведення.

Наслідком описаної вище протиправної бездіяльності щодо не встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водовідведення стало те, що позивач в період з січня по вересень 2019 року був вимушений надавати споживачам м. Вараш послугу з централізованого водовідведення по тарифу, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Наведені обставини призвели до того, що позивачу завдана шкода.

Щодо розміру завданої позивачу шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві та окремим додатком до неї надано розрахунки розміру шкоди, заподіяної йому, яка в загальному за період з січня по вересень 2019 року складає 533 994 грн. 14 коп.

Суд перевіривши надані позивачем розрахунки, визнає їх обґрунтованими здійсненими у відповідності до норм чинного законодавства та є арифметично вірним, також суд зазначає, відповідачем у даній справі не надано будь яких заперечень, щодо розміру нарахованих збитків, будь якого контр розрахунку.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем доведено наявність в спірних правовідносинах трьох елементів складу цивільного правопорушення, котрі підлягають доказуванню в порядку ст. 1173 ЦК України та розмір заподіяної шкоди в сумі 533 994 грн. 14 коп.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо не встановлення економічно обґрунтованого тарифу на централізоване водопостачання, позивач в період з січня по вересень 2019 року надавав споживачам м. Вараш послугу з централізованого водовідведення по тарифу, який не забезпечував для нього відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги, в результаті чого позивач поніс додаткові фінансові втрати (збитки) в розмірі 533 994 грн. 14 коп.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" слід задоволити, та стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради 533 994 грн. 14 коп. збитків, завданих протиправною бездіяльністю відповідача, яка була встановлена вище.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи ту обставину, що позов задоволено в позовному обсязі, оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 8 009 грн. 91 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська обл., місто Вараш, майдан Незалежності, будинок 1 код 03315879) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, будинок 3, код 05425046) - 533 944 (п`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн. 14 коп. шкоди та 8 009 (вісім тисяч дев`ять) грн. 91 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2020 року.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (34400, Рівненська область, м. Вараш);

3 - позивачу рекомендованим (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3);

4 - відповідачу рекомендованим (34400, Рівненська область, м. Вараш, майдан Незалежності, 1).