Рішення

від 24.02.2020 по справі 922/4309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4309/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська обл., смт. Кегичівка, вул. Миру, буд. 57) до Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 40800,00 грн. за участю представників:

від позивача - Ріпка В.О., директор

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного підприємства "Торгівельні ряди" до Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича про стягнення суми неустойки у розмірі 40800,00 грн., нарахованої на підставі ч. 2 ст. 758 ЦК України за період з 20.01.2017 по 02.12.2019. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача умов договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №11 від 15.06.2015 щодо повернення орендованого майна.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у зв`язку з чим, розгляд справи по суті призначено на 21.01.2020 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 11.02.2020 об 11:20.

05.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2945) з додатковими документами, які досліджено та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 розгляд справи по суті відкладено на 25.02.2020 о 12:40.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 2944 від 05.02.20).

17.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4094) з додатковими документами, які досліджено та долучено до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 25.02.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь неустойку у розмірі 40800,00 грн., нарахованої на підставі ч. 2 ст. 758 ЦК України за період з 20.01.2017 по 02.12.2019.

В засіданні судом досліджені оригінали документів, копії яких подано разом із позовною заявою.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 25.02.2020 не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника в іншому судовому процесі (вх. №4750 від 24.02.20.)

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №4750), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд засвідчує, що строк, впродовж якого може бути розглянута дана справа по суті, розпочав перебіг з 28.12.2019р. (ухвала суду від 28.12.2019р.) та закінчується 26.02.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Враховуючи викладене, відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити особисту участь у судовому засіданні або забезпечити участь іншого представника.

Таким чином, нез`явлення представника відповідача через неможливість забезпечення явки його уповноваженого представника в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі представника зазначеного учасника судового процесу, відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4750).

Таким чином, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 25.02.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

15.06.2015 між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) було укладено Договір №11 найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (далі за текстом -Договір), відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце №11, яке розташовано на ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт.Кегичівка, Харківської області. Загальна площа об`єкта найму становить 16кв.м. ділянки з твердим покриттям.

Розмір плати за користування об`єктом найму становить 600,00 грн. щомісячно. Плата за користування об`єктом найму сплачується у готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно (пункти 3.1, 3.4 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору, сторони погодили, що договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 (але не більше одного року).

Умовами пункту 2.4 Договору сторони погодили, що об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Відповідно до пункту 5.1.6 Договору при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Згідно з п.п. 6.2, 6.4 Договору, зміна умов або розірвання договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід`ємною частиною цього договору. Дія договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку його дії.

У випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді (п. 6.6 Договору).

Додаткова угода про продовження дії Договору сторонами укладена не була.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 по справі № 922/4749/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017, позов Приватного підприємства "Торгівельні ряди" до Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" 13200,00грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України, 855,54грн. судового збору.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому наголошує про те, що у вищевказаному рішенні Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 по справі № 922/4749/16 встановлені обставини, зокрема, про те, що між сторонами договору склалися правовідносини із оренди торгових площ на ринках обумовлені договором оренди торговельного місця де предметом договору є торговельна площа з твердим покриттям - торговельне місце №11, відповідач не надав суду доказів укладення з позивачем додаткової угоди про продовження дії Договору, як того вимагають положення пункту 6.6 Договору та не надав доказів повернення орендованого майна, що було предметом Договору. У зв`язку з цим, позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час простроченні за період лютий-грудень 2016 року в розмірі 13200,00грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 17.07.2017.

Позивачем у позові вказано, що у період, починаючи з 20.01.2017 по 02.12.2019, відповідач не повернув позивачу предмет Договору (об`єкт найму) із оформленням відповідного Акту приймання - передачі. На торговельному місці № 11 у торговій площі ринку ПП "Торгівельні ряди" станом на 02.12.2019 продовжує знаходитися МАФ (кіоск) відповідача.

З урахуванням наведеного, позивачем наголошено про те, що час прострочення повернення предмета Договору (об`єкта найму) за період з 20.01.2017 по 02.12.2019 складає повних 34 місяці.

У відповідності до пункту 3.1. Договору розмір плати за користування об`єктом найму становив 600,00 грн. щомісячно.

Отже, за розрахунком позивача розмір неустойки на підставі пункту 5.1.6. Договору та Частини 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, обраховується наступним чином: 600 x 2 x 34= 40800,00 грн.

Таким чином, посилаючись на п. 5.1.6. Договору та частину 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 40800,00 грн.

Відповідач під час розгляду даної справи позовні вимоги не визнавав повністю посилаючись, зокрема, на те, що позивач не надав суду належних доказів, які б доводили його право на стягнення заявлених у позовній заяві платежів.

При цьому, відповідачем у відзиві зазначено про недійсність договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 11 від 15.06.2015 з підстав його нікчемності. Також, у відзиві відповідачем наголошено про те, що відповідач немає правових підстав передавати в оренду як майно, яким не володіє, так і земельну ділянку, за відсутності належним чином оформлених за ним прав, про що посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 по справі № 922/3696/18 та від 16.12.2019 по справі № 922/125/19.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначалося судом вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 по справі № 922/4749/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017, позов Приватного підприємства "Торгівельні ряди" до Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" 13200,00грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України, 855,54грн. судового збору.

При цьому, вказаним судом рішенням встановлено, що між сторонами договору склалися правовідносини із оренди торгових площ на ринках обумовлені договором оренди торговельного місця де предметом договору є торговельна площа з твердим покриттям - торговельне місце №11, відповідач не надав суду доказів укладення з позивачем додаткової угоди про продовження дії Договору, як того вимагають положення пункту 6.6 Договору та не надав доказів повернення орендованого майна, що було предметом Договору. У зв`язку з цим, позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час простроченні за період лютий-грудень 2016 року в розмірі 13200,00грн. (т.с. І а.с. 32-35)

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного, не можна погодитися з доводами відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, щодо посилання відповідачем на інші судові справи, де позивачу у задоволенні позову було відмовлено, адже кожна справа є індивідуальною, та між різними відповідачами.

Більш того, господарський суд звертає увагу на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 по справі № 922/4749/16, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017, набрало законної сили.

При цьому, з рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії вбачається, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

З урахуванням наведеного, встановлені обставини у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 по справі № 922/4749/16, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 785 та частини 2 статті 795 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Тобто, відповідач зобов`язаний сплатити за користування об`єктом оренди за час прострочення неустойку.

При цьому, суд бере до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі витання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна, зокрема, відповідно до 5.4. вказаної Постанови, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Умовами пункту 2.4 Договору сторони погодили, що об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Також, згідно з умовами пункту 5.1.6 Договору при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

У даному разі відповідачем не звільнено об`єктом найму і не повернути його позивачу, та не підписано акту приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Тобто, в матеріалах справи відсутній двосторонній підписаний акт приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Тому вимога позивача про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта найму у даному разі є обґрунтованою та правомірною.

За розрахунком позивача, сума заявленої до стягнення неустойки становить 40800,00 грн., із розрахунку подвійної плати за користування об`єктом найму за період з 20.01.2017 по 02.12.2019.

Перевіривши вищевказані нарахування позивача, суд визнав їх правильними, обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 40800,00 грн. неустойки підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шахбазян Раждена Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473) - 40800,00 грн. неустойки та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" березня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова