Рішення

від 03.03.2020 по справі 925/1555/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Справа № 925/1555/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від позивача - Гурбанова Г.Н. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з`явився,

від третьої особи - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Фарм» ,

м. Умань, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Управління Державної казначейської служби України у

Монастирищенському районі Черкаської області, м. Монастирище,

Черкаської області

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Фарм» про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28 липня 2017 року №1758 укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 лютого 2020 року. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Монастирищенському районі Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року замінено первісного позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 03 березня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем своїх зобов`язань по договору оренди нерухомого майна.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Відповідач відзиву у визначений судом строк суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 березня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1555/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 28 липня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Умань Фарм» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1758.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно частину нежитлового приміщення, площею 109,54 кв.м., реєстровий номер 37938738.1.АААГБГ994 та гараж, площею 21,70 кв.м., реєстровий номер 37938738.1.ДЕЦПОХ021, розміщене за адресою: вул. Соборна, 103, м. Монастирище, Черкаської області, що обліковується на балансі Управління Державної казначейської служби України у Монастирищенському районі Черкаської області (поштова адреса: вул. Соборна, 103, м. Монастирище, Черкаської області, 19100).

Майно передається в оренду з метою:

- 99,54 кв.м. розміщення аптеки, що реалізує готові ліки;

- 5,00 кв.м. розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи;

- 5,00 кв.м. розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів;

- 21,70 кв.м. розміщення складу (1.2. договору).

Договір укладено строком на 2 роки і 364 дні, що діє з 28 липня 2017 року по 25 липня 2020 року включно (п. 10.1 договору).

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2017 року - 2 307 грн. 59 коп.

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2017 визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2017 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.6. договору орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету на відповідний рахунок Державного казначейства за місцезнаходженням об`єкта оренди;

- 50% на розрахунковий рахунок балансоутримувача,

відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.4. договору орендарем взято зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Звертаючись до суду позивач вказував, що орендар постійно порушує умови договору щодо сплати орендної плати.

На адресу орендаря неодноразово направлялися листи з даного приводу, повідомлення про невиконання істотних умов договору оренди, а також претензія, проте вказані вимоги залишалися без задоволення, а орендар й надалі продовжує свідомо порушувати істотні умови договору чим завдає збитків державному бюджету.

Станом на 25 грудня 2019 року за період з липня 2019 року по листопад 2019 року (включно) утворилась заборгованість по орендній платі до держбюджету (50%) в розмірі 6 903 грн. 35 коп.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На заборгованість, яка виникла позивачем нараховано пеню за період з 16 серпня 2019 року по 25 грудня 2019 року, що в сумі становить - 423 грн. 42 коп.

Відповідно до п. 3.8. договору у зв`язку з утворенням заборгованості більше, ніж за 3 місяці, станом на 15 грудня 2019 року позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від суми заборгованості - 690 грн. 34 коп.

Всього сума заборгованості становить - 8 017 грн. 11 коп., що підтверджує невиконання взятих орендарем зобов`язань відповідно до п. 5.4. договору про своєчасну та в повному обсязі сплату орендної плати.

Станом на 25 грудня 2019 року вказана заборгованість орендарем не була сплачена.

Крім того, згідно з ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) істотною умовою договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Також п. 5.10 договору оренди було передбачено, що на дату укладення цього договору орендоване майно має бути застрахованим не менше, ніж на його вартість згідно з висновком про вартість, на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку визначеному законодавством. Орендар зобов`язаний постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим та надавати орендодавцю копії договору страхування та платіжного документу про сплату страхового внеску. У разі, якщо орендар вчасно не застрахував орендоване майно, він несе ризик випадкового знищення або пошкодження.

Однак, орендар порушив умови договору оренди й не поновив договір страхування орендованого ним державного майна, оскільки строк дії договору добровільного страхування майна від 02 жовтня 2018 року №2011/230/009610 - закінчився й наразі орендоване майно не застраховане.

З 01 лютого 2020 року введено в дію Закон України від 03 жовтня 2019 року №157-IX «Про оренду державного та комунального майна» в новій редакції.

Чинною редакцією Закону також передбачено, що орендар зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення, а також не було спростовано доводи позивача, що викладені в позові.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України, встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України.

Зокрема, таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України), а також коли наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі (п.3 ч.1 ст.783 ЦК України).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17 червня 2008 року N 8/32пд).

Відповідну правову позицію викладено також в інформаційних листах Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13 серпня 2008 року N01-8/482 та «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) від 15 січня 2010 року N 01-08/12 і в постанові Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 року N 22/110).

В пункті 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено наступне: вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідач під час розгляду справи не спростував доводи позивача стосовно того, що орендар всупереч вимогам договору оренди нерухомого майна, за період з липня по листопад 2019 року не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів, а також порушив істотні умови договору щодо страхування майна, а тому останній своєю недбалою поведінкою створює загрозу того, що у разі пошкодження, або знищення об`єкту оренди спричинені збитки будуть фактично відшкодовані державі.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань, і відповідач не спростував даних обставин та своїм правом на захист не скористався, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди від 28 липня 2017 року в судовому порядку є правомірними та обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28 липня 2017 року №1758 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Умань Фарм» .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Фарм» , вул. Європейська, 20, кв. 33, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 40481208 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 52, м. Київ, ідентифікаційний код 43173325 - 1 921 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 03 березня 2020 року.

Суддя А.В. Васянович