Постанова

від 24.02.2020 по справі 908/1811/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1811/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Національне антикорупційне бюро України

представник позивача - Терпелюк Т. О., на засадах самопредставництва

відповідач-1 - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів"

представник відповідача-1 - Левченко О. В., адвокат

відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"

представник відповідача-2 - Білич Н. С., адвокат

третя особа-1 - Державне підприємство "Енергоринок"

представник третьої особи-1 - не з`явився

третя особа-2 - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

представник третьої особи-2 - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 (головуючий суддя Горохов І. С., судді Дроздова С. С., Корсун В. Л.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (головуючий суддя Широкобокова Л. П., судді Кузнецова І. Л., Подобєд І. М.) у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" та Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Енергоринок" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання договору недійсним.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 04.09.2017 Національне антикорупційне бюро України (далі - Позивач, Бюро) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - Відповідач-1, Завод) та Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Відповідач-2, Товариство), треті особи - Державне підприємство "Енергоринок" (далі - Третя особа-1, Підприємство) та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Третя особа-2, Комісія) з позовом про визнання недійсною Угоди у формі заяви Заводу про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Угода у формі заяви Заводу про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016 суперечить нормам статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику".

2. Розгляд справи судами

2.1. 20.03.2018 Господарський суд Запорізької області (головуючий суддя Колодій Н.А., судді Зінченко Н. Г., Носівець В. В.) рішенням, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (головуючий суддя Зубченко І. В., судді Попков Д. О., Радіонова О. О.) та постановою Верховного Суду від 17.10.2018 (головуючий суддя Ткаченко Н.Г., судді Білоус В. В., Жуков С. В.), позов задовольнив повністю; визнав недійсною Угоду у формі заяви Заводу про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що здійснене між Відповідачами зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам статей 15, 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 6.3 Правил користування електричною енергією. Суди дійшли висновку про те, що спірний правочин вчинявся з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, оскільки був спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від усієї суми коштів згідно з алгоритмом.

3. Короткий зміст заяви про перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами

3.1. Завод звернувся до місцевого господарського суду із заявою, в якій просив переглянути рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у зв`язку з виключними обставинами, прийняти нове рішення, яким позов Бюро залишити без розгляду.

3.2. Вимоги заяви мотивовані тим, що встановлена Конституційним Судом України в рішенні № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 неконституційність положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII, який було застосовано судами під час розгляду цієї справи, є виключною обставиною та підставою для перегляду прийнятого у справі рішення у зв`язку з виключними обставинами.

4. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. 09.09.2019 Господарський суд Запорізької області ухвалою, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019, відмовив у задоволенні заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у зв`язку з виключними обставинами.

4.2. Судові рішення мотивовані тим, що, прийнявши рішення у цій справі шляхом задоволення позову, господарські суди встановили факт відсутності прав, обов`язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов`язання з моменту укладення правочину, який визнано недійсним. При цьому наказу на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договору недійсним є виконаним з моменту набрання ним законної сили, а факт виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Відповідач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019, прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у зв`язку з виключними обставинами задовольнити, позов Бюро залишити без розгляду.

6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

6.1. Норма пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України не містить вимог про те, що у зв`язку з виключними обставинами може бути переглянуто лише те рішення, яке підлягало виконанню, законодавець обмежив можливість перегляду судового рішення лише у разі фактичного його виконання, що не виключає можливості перегляду рішень, які виконанню не підлягають.

6.2. Наслідки недійсності правочину судами не застосовувалися, відповідно наслідком прийнятого у цій справі судового рішення (тобто його виконання) мало б бути стягнення в дохід держави за рішенням суду одержаного сторонами, однак судові процеси щодо стягнення в дохід держави одержаного за недійсною угодою не ініціювалися, тому недоречно стверджувати про те, що рішення є виконаним.

6.3. Норма статті 320 ГПК України містить чіткі підстави, за яких судове рішення може бути переглянуто у зв`язку з виключними обставинами, тому, встановивши, що в цьому спорі наявні такі підстави, особа може з великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву, при цьому жодної взаємозалежності такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України ця норма не містить.

6.4. У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки про неконституційність (конституційність) цього правового акта чи його положення для виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України було б примарним.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. 11.02.2020 Третя особа-1 подала письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, та в яких зазначила, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

7.2. Пункт 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" втратив чинність лише 05.06.2019, а до того мав юридичну силу. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.08.2019 у справі № 910/24263/16.

7.3. 18.02.2020 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

7.4. Положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення і дія цього рішення не розповсюджується на минуле, тому не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

7.5. На час звернення до суду з цим позовом у Бюро були відповідні повноваження.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

8.2. Згідно з пунктом 1 частини третьої зазначеної статті підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

8.3. Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи.

8.4. Суд звертається до власного правового висновку, викладеного у постанові від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18.

8.5. Принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").

8.6. Така ж ситуація має місце в України, як видно з норми статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд", відповідно до якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

8.7. Разом з цим, пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, як виняток з цього загального підходу, визначено, що встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо це судове рішення набрало законної сили, однак ще не виконане.

8.8. Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata , тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у "res judicata pro veritate habetur!" - "судове рішення визнається за істину". Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

8.9. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною шостою статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

8.10. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

8.11. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18, від 14.01.2020 у справі № 910/4473/17, від 14.01.2020 у справі № 910/20190/16.

8.12. Звертаючись у цій справі з заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції у зв`язку з виключними обставинами заявник послався на те, що положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визнані 05.06.2019 Конституційним Судом України неконституційними щодо права Національного антикорупційного бюро України звертатися з позовами про визнання угод недійсними, отже рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 має бути переглянуто з огляду на встановлену відсутність у Бюро права звертатися до суду з позовами про визнання правочинів недійсними.

8.13. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

8.14. Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018, про перегляд якого у зв`язку з виключними обставинами подано заяву у цій справі, позов Бюро задоволено та визнано недійсною Угоду у формі заяви Заводу про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.

8.15. Поряд з цим, виконання судового рішення про визнання недійсним правочину (договору, угоди) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata.

8.16. Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018, про перегляд якого у зв?язку з виключними обставинами заявлено у цій справі та яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного Суду від 17.10.2018, є фактично виконаним з дати набрання ним законної сили, а отже й на час прийняття рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" 05.06.2019, тому не може бути переглянуто у зв?язку з виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України. При цьому, Суд звертає увагу на те, що положення Закону, які Конституційний Суд України визнав неконституційними, не встановлювали відповідальність особи.

8.17. На підставі наведеного Суд відхиляє посилання Скаржника (пункти 6.1, 6.2) на те, що норма пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України не містить вимог щодо можливості перегляду лише того рішення, яке підлягало виконанню, а також на те, що судові процеси з приводу стягнення в дохід держави одержаного за недійсною угодою не ініціювалися, що свідчить про безпідставність тверджень про те, що рішення є виконаним.

8.18. Суд вважає слушними доводи Скаржника (пункти 6.3, 6.4) про те, що, встановивши наявність підстав, визначених статтею 320 ГПК України, особа може з великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву і ця норма не містить посилань на взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, при цьому визначальним є не момент втрати нормативним актом чи його окремим положенням чинності, а можливість врахувати висновки про неконституційнійсть (конституційність) цього акта або його положення для виправлення судової помилки, оскільки за інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України було б примарним. Однак у цій справі рішення місцевого господарського суду не може бути переглянуто у зв?язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України з огляду на те, що є виконаним, тобто правові наслідки, передбачені цим рішенням настали для учасників справи на час ухвалення Конституційним Судом України рішення, на яке посилається Скаржник.

8.19. Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд прийнятого у справі рішення у зв`язку з виключними обставинами, тому оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій зміні чи скасуванню не підлягають, у зв`язку з чим касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 908/1811/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак