Ухвала

від 25.02.2020 по справі 916/3146/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3146/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2019 (суддя Гут С. Ф.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (головуючий суддя Разюк Г. П., судді Будішевська Л. О., Таран С. В.)

у справі № 916/3146/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіот", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 , 7) ОСОБА_6 , 8) ОСОБА_7 , 9) ОСОБА_8 , 10) ОСОБА_9 , 11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс", 12) ОСОБА_10 , 13) ОСОБА_11 , 14) ОСОБА_12 , 15) ОСОБА_13

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Іванов А. О., відповідача - Дутковський Б. В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кустова Т. В.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - позивач, банк, ПАТ "Імексбанк") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - відповідач, ТОВ "Україна") про:

- застосування наслідків недійсності договору про зміни №3, укладеного 24.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна", а саме: апартамент №21 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 кв.м, загальною площею 85,2 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А"; апартамент №32 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2 кв.м, загальною площею 85,1 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Б"; апартамент №95 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,6 кв.м, загальною площею 87,3 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Г"; апартамент №119 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,8кв.м, загальною площею 84,7 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Г"; апартамент №125 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м, загальною площею 87,1 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д"; апартамент №126 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2кв.м., загальною площею 85,1кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д", які були зареєстровані згідно з іпотечним договором, посвідченим 27.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 4022;

- застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна", а саме: апартамент №128 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д"; апартамент №129 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 кв.м, загальною площею 87,0 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д"; апартамент №148 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1 кв.м, загальною площею 86,8кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д"; апартамент №149 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,7 кв.м, загальною площею 85,6 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д"; апартамент №158 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1 кв.м, загальною площею 85,0 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е"; апартамент №159 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 кв.м, загальною площею 87,0 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е"; апартамент №160 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,5 кв.м, загальною площею 85,4 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е"; апартамент №162 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 кв.м, загальною площею 85,2 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е"; апартамент №196 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1 кв.м, загальною площею 85,0 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж"; апартамент №221 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 кв.м, загальною площею 85,2 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", які були зареєстровані згідно з іпотечним договором, посвідченим 27.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 4022.

Позовні вимоги аргументовано тим, що ПАТ "Імексбанк", припинивши іпотеку частково, а в подальшому розірвавши договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіот" (далі - позичальник, ТОВ "Галіот") за кредитним договором, укладеним з позивачем, за наявності непогашеної заборгованості за цим договором у розмірі 145 017 751,43 грн, відмовилося від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника, що у подальшому призвело до неплатоспроможності банка, а тому оспорювані договори відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними.

Справа розглядалася неодноразово. Під час останнього нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, суди виходили зокрема з того, що банк звернув стягнення на замінений предмет забезпечення у позасудовому порядку, визнавши за собою право власності на нього, в результаті чого грошові зобов`язання за кредитним договором від 23.09.2013 № 76/13 в силу вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" є погашеними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Імексбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 916/3146/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі ПАТ "Імексбанк", зокрема, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018 N 2478-VIII) в частині встановлення факту припинення зобов`язань позичальника за кредитним договором від 23.09.2013 № 76/13 у зв`язку із позасудовим зверненням стягнення на стадіон "Чорноморець".

19.02.2020 від позивача надійшло клопотання про передачу справи № 916/3146/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, п`ятої статті 302 ГПК України.

У вказаному клопотанні позивач зазначає, що норми частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018 N 2478-VIII) не містять такої підстави для припинення зобов`язання як звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. Скаржник зазначає, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні частини четвертої статті 36 вказаного Закону є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишилися невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником. За таких обставин позивач зазначає, що існує необхідність відступити від висновків щодо застосування статті 36 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (щодо припинення зобов`язання у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб), а також про наявність виключної правової проблеми, а саме: чи залишається чинним основне зобов`язання, у разі звернення стягнення на один з кількох предметів застави, якими воно забезпечувалося, у позасудовому порядку та у яких випадках (наприклад, при недостатній вартості майна).

ПАТ "Імексбанк" у клопотанні посилається, зокрема, на правові висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 759/6703/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 643/18466/15-ц, від 27.02.2019 у справі № 263/3809/17, від 17.04.2019 у справі № 204/7148/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 295/795/19, відповідно до яких положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку" , зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону всі наступні вимоги є недійсними.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 509 та статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань згідно з частиною першою статті 546 ЦК України є застава. Відповідно до статті 572 ЦК України з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів статті 575 ЦК України є іпотека. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положення статті 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами частини п`ятої статті 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Так, за змістом статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018 N 2478-VIII) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя).

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними (частина четверта).

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 14.08.2019 у справі № 904/4356/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17, від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17.

Також, аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц, де зазначено, що зобов`язання за договором позики не припиняється в силу його невиконання, у разі, якщо вартості набутого позикодавцем у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу в повному обсязі, тому кредитор має право на стягнення суми, якої не вистачило для погашення усієї суми заборгованості.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 643/12799/16-ц зазначено, що правила припинення зобов`язання сформульовані у главі 50 "Припинення зобов`язання " розділу І книги 5 "Зобов`язальне право" ЦК України , норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Такої підстави для припинення основного зобов`язання як задоволення банком забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають. При цьому, частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, однак ця норма не передбачає припинення такого зобов`язання за вказаних обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками, викладеними у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 759/6703/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 643/18466/15-ц, від 27.02.2019 у справі № 263/3809/17, від 17.04.2019 у справі № 204/7148/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 295/795/19 щодо припинення зобов`язання в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку в силу приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018 N 2478-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

З огляду на зазначене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 759/6703/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 643/18466/15-ц, від 27.02.2019 у справі № 263/3809/17, від 17.04.2019 у справі № 204/7148/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 295/795/19.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 916/3146/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил