Рішення

від 03.03.2020 по справі 639/7666/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/7666/19

Провадження № 2/639/379/20

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В. за участю секретаря - Єрьоміна А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/7666/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про уточнення (визначення) ідеальної частки у загальному сумісному майні (земельній ділянці) , суд

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 29.10.2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення про уточнення (визначення) ідеальної частки у загальному сумісному майні (земельній ділянці), розташованій по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові померла мати позивача, ОСОБА_4 . З її смертю відкрилася спадщина - 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд АДРЕСА_1 , зареєстрована на її ім`я за договором купівлі-продажу від 09.12.1982 року, і частина земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташована за цією ж адресою. Заповіту ОСОБА_4 не залишила, єдиним її спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину, своєчасно у встановлений законом шестимісячний строк від дня її відкриття надав нотаріусу відповідну заяву і у подальшому про відмову від спадщини не заявляв, є син спадкодавця, - позивач по справі. Нещодавно позивач почав оформлювати свої спадкові права на земельну ділянку після матері, але виявилося,що вона знаходиться у загальній приватній спільній сумісній власності обох співвласників, покійної ОСОБА_4 і відповідача ОСОБА_3 , без визначення часток кожної з них на підставі Рішення 31-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 25.02.2009 року за № 27/09 згідно Державного акту серії ЯЕ № 500635 від 06.11.2009 року. Оскільки за життя спадкодавець ОСОБА_4 будь-якого договору з іншим співвласником про поділ земельної ділянки не укладала, неможливо визначити склад спадкового майна (частку померлої). З цього приводу позивач змушений був звернутися до суду.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 були прийняті до розгляду, та відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою суду від 09.01.2020 року суд закрив підготовче провадження у цивільній справі і призначив справу до судового розгляду в судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача, діюча на підставі ордеру юридичної консультації Жовтневого району м. Харкова від 29.10.2019 року, а також клопотання позивача від 29.10.2019 року про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі і підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи неодноразово сповіщалася належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення. Відомості про причини неявки відповідача до суду не надходили, тому суд за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України.

Згідно вимогам ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3)відповідач не подав відзив;

4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходив з положень ст.ст. 76-81 Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами э будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши усі матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, з 02.04.1983 року зареєстрований і постійно проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Як вбачається зі свідоцтва серії НОМЕР_2 про смерть, виданого Відділом державної РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції згідно актового запису № 14560 від 02.10.2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові померла ОСОБА_4 померла (а.с. 8).

Факт того, що ОСОБА_2 , є сином ОСОБА_4 , підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_3 , виданим Харківським Краснобаварським ЗАЦС 07.06.1958 року на підставі актового запису № 303 (а.с. 9).

Зі смертю ОСОБА_4 відкрилася спадщина - 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і господарчих споруд АДРЕСА_1 , зареєстрована на її ім`я згідно договору купівлі-продажу від 09.12.1982 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої ХДНК Прохоровою К.Г. за реєстровим № 3-1186, і частина земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий № 6310137900:12:002:0001, розташованої за тією ж адресою на підставі Державного акту серії ЯЕ № 500635 від 06.11.2009 року, кадастровий № 6310137900:12:002:0001, виданого згідно Рішення 31-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 25.02.2009 року за № 27/09, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 210971000094 (а.с. 10-12).

Розглядаючи справу, суд виходить з положень ч. 1 і 2 ст. 1223 ЦК України, якими передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у випадку не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 Кодексу.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 не залишила, тому єдиним її спадкоємцем першої черги за законом є син померлої, ОСОБА_2 .

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті під час життя спадкодавця і народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, і батьки.

Розглядаючи справу, суд приймає до уваги положення частин 1 і 5 ст. 1268 ЦК України, якими визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач спадщину після матері прийняв, своєчасно у встановлений законом шестимісячний строк від дня її відкриття, а саме 21.03.2016 року, звернувся до державного нотаріуса П`ятої ХДНК із заяву про прийняття спадщини і надалі про відмову від неї не заявляв. Це доведено Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 43323729 від 21.03.2016 року, у якому зазначено, що державним нотаріусом ХДНК Одринською О.В. 21.03.2016 року після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа за № 201/2016 (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий № 6310137900:12:002:0001, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , була надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих за тією ж адресою, Управлянням Держкомзему у м. Харкові у загальну приватну спільну власність обох співвласників, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , на підставі Рішення 31-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 25.02.2009 року за № 27/09 згідно Державного акту серії ЯЕ № 500635 від 06.11.2009 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 210971000094 (а.с. 12).

Тобто, вищезазначена земельна ділянка належить обом співвласникам, спадкодавцеві ОСОБА_4 і відповідачеві ОСОБА_3 , на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожної з них.

Представник позивача зазначає, що за життя ОСОБА_4 не укладала з відповідачем ОСОБА_3 будь-якого договору про поділ ділянки, тому на цей час визначити склад спадкового майна, а саме частку померлої ОСОБА_4 у праві власності на цю ділянку, неможливо, що змусило позивача звернутися до суду з вимогою про уточнення визначення (уточнення) ідеальної частки спадкодавця ОСОБА_4 у загальному сумісному майні (земельній ділянці), інакше позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права.

Частиною 1 ст. 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, яке знаходиться у власності двох або більш осіб (співвласників), належить їм на праві загальної власності (загальне майно).

Спільна власність двох або більш осіб без визначення часток кожного з них в праві власності являється загальною сумісною власністю, що передбачено ч. 1 ст.268 ЦК України.

Згідно положень частин 1 і 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що знаходиться у загальній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що знаходиться у загальній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Як визначено частинами 1 і 2 ст. 372 ЦК України, майно, що знаходиться у загальній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними.

При поділі майна, що знаходиться у загальній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві загальної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 86, ч. 3 ст. 89 Земельного кодексу України: земельна ділянка може знаходитися у загальній власності з визначенням часток кожного з учасників сумісної власності (сумісна часткова власність) або без визначення часток учасників загальної власності (загальна сумісна власність).

Володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою у загальній сумісній власності здійснюється за договором або законом.

Правилами ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, який необхідний для їхнього обслуговування, якщо інший його розмір не визначений заповітом.

Пунктом 3.4 Роз`яснень Вищого Спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року встановлено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Таким чином, суд вважає, що для вирішення спору і подальшого оформлення спадкових прав позивачеві необхідно визначити (уточнити) ідеальну частку спадкодавця ОСОБА_4 у загальному сумісному майні (земельній ділянці).

Тому, приймаючи до уваги сукупність доказів суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження і були доведені в ході судового розгляду,

На підставі викладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 18, ч. 1 ст. 30, 76-84, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України , ст.ст. 316-319, 321, 355, 357, 358, 368, 369, 372, 1216-1218, 1223, 1225, 1226, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 86, 89 ЗК України, п.п. 10, 12 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , п. 3.4 Роз`яснень Вищого Спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про уточнення (визначення) ідеальної частки у загальному сумісному майні (земельній ділянці) - задовольнити.

Визначити, що ідеальна частка ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий № 6310137900:12:002:0001, розташованої в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві загальної приватної спільної сумісної власності згідно Державного акту серії ЯЕ №500635 від 06.11.2009 року, виданого на підставі Рішення 31-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 25.02.2009 року за № 27/09, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державної актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 210971000094, складає Ѕ частину цієї земельної ділянки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 03.03.2020 року.

Суддя В.В. Труханович