Рішення

від 24.02.2020 по справі 638/11342/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11342/18

Провадження № 2/638/992/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкіна О.В.,

за участі секретарів Котяш Н.В., Кириллової К.С.,

Позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Дніпрова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, третя особа - Виконуючий обов`язки директора Інституту сентиляційних матеріалів НАН України Бояринцев Андрій Юрійович про скасування наказу про переведення, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 07.08.2018 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на порушення ч. 3 ст. 32 КЗпП, про поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 були залишені без руху та наданий строк, для усунення недоліків.

29.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, третя особа: виконуючий обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України Гриньов Борис Вікторович про скасування наказу № 202-К від 24.07.2017 року про переведення, поновлення на роботі.

Після усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 13.08.2018 року, ухвалою суду від 03.09.2018 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом № 202-К від 24 липня 2017 року позивач був переведений з посади старшого наукового співробітника на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України. Своє переведення вважає незаконним виходячи з наступних підстав. 24.07.2017 року безпосередній керівник позивача - ОСОБА_3 та завідувач лабораторії запросили його до відділу кадрів інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, де в примусовому порядку, під загрозою звільнення або створення умов, що унеможливлюють його працю, без укладання трудового договору, змусили написати заяву про переведення на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів. Вказану заяву щодо пониження по роботі добровільно наміру подавати позивач не мав, оскільки в 2016 році пройшов атестацію, мав безліч трудових досягнень та заохочень, був вимушений піти на вказаний крок. Окрім того, після переведення на іншу посаду позивач фактично виконував ту саму роботу як і раніше та в тих самих умовах, тобто переведення носило лише формальний характер та жодним чином не вплинуло на наукову діяльність позивача та її результати приймаючи до уваги, що він є видатним науковцем та має безліч запатентованих винаходів у сфері наукової діяльності. Вважає, що продовження виконання ним своїх трудових обов`язків після 24 липня 2017 року на підставі наказу № 202-К від 24 липня 2017 року за відсутності належно оформлених змін до нього і його дії, з огляду на положення ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України дія зазначеного договору вважається продовженою на невизначений строк. Характер виконання роботи наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів дозволяє встановлювати постійність цих трудових відносин та нічим не зумовлює укладання лише строкового договору. Не передбачено це й нормами діючого законодавства. Жодного письмового договору стосовно його роботи на підприємстві з 01 серпня 2017 року позивач не укладав. Більш того - наказ № 202-К від 24 липня 2017 року не містить посилань про строковість виконання позивачем обов`язків наукового співробітника, або будь - яких інших передумов їх виконання. Вважає наказ № 202-К від 24 липня 2017року незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Також, у разі скасування оскаржуваного наказу, вважає необхідним поновити його на посаді наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України. З урахуванням уточненої позовної заяви просить суд: 1) скасувати наказ № 202-К від 24.07.2017 року щодо переведення ОСОБА_1 ; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України.

Представник відповідача - Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України надав до суду відзив, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на наступне. 19.04.2017 року Вченою радою Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України прийнято рішення про зміну структури Інституту, з метою удосконалення організації роботи та оптимізації науково - технічної діяльності, спрямованої на виконання тематичних планів. На даному засіданні були присутні 21 член Вченої ради (з 25 за списком) та 116 вчених ІСМА НАН України. Пропозиції щодо зміни структури обговорювались на засіданні Вченої ради, заслуховували побажання трудового колективу, вирішувалися питання, які саме відділи та лабораторії будуть реорганізовані та ліквідовані, після чого було проведено голосування, рішення прийняте одноголосно. Таким чином, про зміни істотних умов праці роботодавець повідомив працівників майже за 4 місяці до їх запровадження, що є фактично повідомленням працівників про заплановану зміну умов укладеного з ними трудових договорів з пропозицією продовжити роботу за новими умовами. Відповідно до наказу від 21.07.2018 року № 79 про введення в дію з 01.08.2018 року структури, було проведено реорганізацію шляхом ліквідації одного відділу, чотирьох лабораторій та трьох секторів. У зв`язку з ліквідацією лабораторії, у який працював позивач, 21.07.2017 року він надав письмову заяву, в якій просив перевести його з 01.08.2017 року на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляторів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 до її фактичного виходу на роботу. З умовами та оплатою праці він був ознайомлений, що підтверджується його підписом. Згідно наказу від 24.07.2017 року № 202-к Про переведення ОСОБА_1 , позивача було переведено з 01.08.2017 року на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляторів по строкову договору на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років ОСОБА_4 . З наказом позивача було ознайомлено 25.07.2017 року під розпис. З огляду на зазначене, переведення позивача на іншу посаду (в тому числі нижчу) відбулось за його власною ініціативою. Позивача було звільнено 13.08.2018 року на підставі наказу від № 180-к по закінченню строку трудового договору ОСОБА_1 та виходом на роботу основного працівника ОСОБА_4 у зв`язку з досягненням дитиною трьох років 16 ІНФОРМАЦІЯ_1 2018 року, про що було видано відповідний наказ № 166-к від 03.08.2018 року Про вихід на роботу ОСОБА_4 . Позивач не надав жодного доказу, який підтверджував тиск або примус з боку керівництва Інституту на позивача. Навпаки, йому було запропоновано на свій роздум вибрати дві вакансії, які на той час мали місце. 13.08.2018 року позивач ознайомився з наказом № 166-к Про вихід ОСОБА_4 , але категорично відмовився ставити підпис про ознайомлення, про що, у його присутності, було складено акт №1 від 03.08.2018 року про відмову від проставлення підпису про ознайомлення з наказом. 13.08.2018 року відповідач видав наказ № 180-к Про звільнення ОСОБА_1 , підстава для видання наказу: наказ від 24.07.2017 року № 202-к (Про переведення ОСОБА_1 ) та наказ від 03.08.2018 року № 166-к (Про вихід на роботу ОСОБА_4 ), з даним наказом позивач ознайомився, проте ставити підпис про його ознайомлення та отримувати копію категорично відмовився, про що у його присутності було складено акт № 2 від 13.08.2018 року про відмову від проставлення підпису про ознайомлення з наказом. 14.08.2018 року позивач звернувся до відділу кадрів, щоб йому видали Обхідний лист . Обхідний лист було виписано у його присутності, із зазначенням кількості днів невикористаної щорічної відпустки, позивач самостійно обійшов відповідні структурні підрозділи Інституту (для проставляння відміток щодо відсутності заборгованості при звільненні, зняття з обліку тощо). 15.08.2018 року в бухгалтерії було проведено розрахунок нарахованої суми, належної працівникові при звільненні. Позивач письмово ознайомився з нарахованою сумою та отримав на руки трудову книжку. Оскільки звільнення відбулось на законних підставах, то і підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Третя особа - директор Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України Гриньов Борис Вікторович надав до суду письмові пояснення, згідно яких вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. 19.04.2017 року Вченою радою Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України прийнято рішення про зміну структури Інституту, з метою удосконалення організації роботи та оптимізації науково - технічної діяльності, спрямованої на виконання тематичних планів. У зв`язку з ліквідацією лабораторії, у який працював позивач, 21.07.2017 року ОСОБА_1 надав письмову заяву, в якій просив перевести його з 01.08.2017 року на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляторів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 до її фактичного виходу на роботу. Позивача було звільнено 13.08.2018 року на підставі наказу від № 180-к по закінченню строку трудового договору ОСОБА_1 та виходом на роботу основного працівника ОСОБА_4 у зв`язку з досягненням дитиною трьох років 16 ІНФОРМАЦІЯ_1 2018 року, про що було видано відповідний наказ № 166-к від 03.08.2018 року Про вихід на роботу ОСОБА_4 . Позивач не надав жодного доказу, який підтверджував тиск або примус з боку керівництва Інституту на позивача. Окрім того, в період з липня 2017 року по серпень 2018 року Вченою Радою Інституту було проведено 2 засідання, на якому були об`явлені вакантні посади, на заміщення яких позивачу можна було подати свою заявку, а саме 1 вакансія старшого наукового співробітника, 4 вакансії наукових співробітників та 4 молодших наукових співробітників (засідання вченої ради від 08.12.2017 р, також 6 вакансій завідуючих відділу, лабораторій та секторів; 1 вакансія провідного наукового інженера, 1 вакансія наукового співробітника та 4 вакансій молодших наукових співробітників (засідання 19.04.2018 року). Оскільки заміщення та призначення на наукові посади проводиться за конкурсом, відповідно до вимог законодавства з публікацією оголошення про конкурс. Позивачем не було прийнято участі у вищезазначених конкурсах. Таким чином, позивач не мав бажання щодо зміни посади або умов трудового договору. Оскільки звільнення відбулось на законних підставах, то і підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

06.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою, у якій просив скасувати наказ № 202-К від 24.07.2017 щодо переведення позивача на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України; поновити на посаді старшого наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувані з Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України наступні документи:

- належним чином засвідчену копію наказу № 202-К від 24 липня 2017 року;

- належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ;

- положення №5-порядок переведення наукових співробітників, затверджено НАН України;

- належним чином засвідчений документ по результатам атестації робочого міста у шкідливих умовах праці ОСОБА_1 за період згідно наказу №90 від 17 грудня 1999р. по листопад 2014р.;

- належним чином засвідчені копії наказів про дозвіл працювати з джерелами іонізованого випромінювання працівникам підрозділів інституту (згідно основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України).

- належним чином засвідчену копію Акту обстеження інституту Головним управлінням держпраці згідно ПКМУ №442, по факту порушень при роботі в шкідливих умовах праці.

- належним чином засвідчені копії ліцензії при роботі з матеріалами 1 та 2 класу небезпеки.

В задоволенні інших клопотань позивача ОСОБА_1 , а саме: про призначення судово-медичної експертизи та про витребування доказів було відмовлено в судовому засіданні 24.02.2020 року.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Як визначено у статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено матеріалами справи, а саме витягом з протоколу № 4 засідання Вченої ради Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України від 19 квітня 2017 року, Вченою радою Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України прийнято рішення про зміну структури Інституту з метою удосконалення організації роботи ІСМА, оптимізації науково - технічної діяльності, спрямованої на виконання тематичних планів, зокрема: 1) ліквідовано: відділ матеріалознавства та інженерії сцинтиляційних кристалів (2311), калібрувальний сектор (2901-1), сектор стандартизації (2901-2), сектор впровадження методик дослідження сцинтиляторів (2836), лабораторію оксидних сцинтиляційних кристалів (2302-1), лабораторію галоїдних сцинтиляційних кристалів (2302-2); 2) реорганізовано: відділ синтезу сцинтиляційних матеріалів (2304) у лабораторію синтезу сцинтиляційних матеріалів зі збереженням шифру, відділ пластмасових сцинтиляторів (2306) у лабораторію пластмасових сцинтиляторів зі збереженням шифру, відділ технології вирощування монокристалів шляхом створення у його складі лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів (2302-2), відділ метрології у відділ метрології та вимірювань (2901), відділ нанокристалічних матеріалів (2315) у відділ наноструктурних матеріалів (2315), лабораторію систем управління (2319-1) у лабораторію пристроїв для детектування іонізуючого випромінювання (2319-1).

Згідно наказу в. о директора Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України Бояринцева А. Ю. Про введення в дію з 01.08.2017 року структури № 79 від 21.07.2017 року, з 01.08.2017 року проведено реорганізацію структури інституту.

Як вбачається із копії заяви ОСОБА_1 від 21.07.2017 року на ім`я директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, позивач просить перевести його з 01.08.2017 року на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів 2302-02 на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 до фактичного виходу; з умовами та оплати праці ознайомлений.

Відповідно до наказу в. о директора Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України Бояринцева А. Ю. Про переведення ОСОБА_5 Ф. від 24.07.2017 року №202-к, ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів (код 2311-1) з 01.08.2017 року переведено на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів (код 2302-2) по строковому договору на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років ОСОБА_4 . Підстава - заява ОСОБА_1 .

Згідно наказу директора Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України Гриньова Б. В. Про вихід на роботу ОСОБА_4 № 166-к від 03.08.2018 року, з 16 серпня 2018 року ОСОБА_4 , наукового співробітника лабораторії тугоплавких сцинтиляційних матеріалів (код 2302-2) вважати такою, що приступила до роботи після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку з повним робочим днем (40 годин на тиждень). Підстава - заява ОСОБА_4 .

Згідно ст. 32 КЗпП Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Згідно ст. 33 КЗпП Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема щодо порушення відповідачем трудового законодавства під час його переведення на іншу посаду на підставі наказу № 202-К від 24.07.2017 року, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення його на роботі. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі. Інші доводи позивача цих висновків не спростовують. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Більш того позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позово до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, третя особа: виконуючий обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України Гриньов Борис Вікторович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. По даній справі № 638/12607/18 25.10.2018 року було винесено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, третя особа: виконуючий обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України Гриньов Борис Вікторович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було відмовлено. Рішення суду від 25.10.2018 року набрало законної сили.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись, та на підставі ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, ЄРДПО: 23756522), третя особа - Виконуючий обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України Бояринцев Андрій Юрійович (61072, м. Харків, пр. Науки, 60, ЄРДПО: 23756522) про скасування наказу про переведення, поновлення на роботі - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті та проголошено у присутності позивача та представника відповідача.

Повний текст рішення буде виготовлено 02.03.2020 року.

Головуючий: суддя