Рішення

від 26.02.2020 по справі 236/3718/18

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/3718/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю:

секретаря Олійник С.М.,

представника позивачки адвоката Нікітіна Д.О.,

представника відповідача адвоката Марченко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Елена про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 позивачка звернулася з позовом до селянського (фермерського) господарства Елена про визнання договору оренди землі від 05.08.2011, який укладений між позивачем та відповідачем не чинним відповідно до ст. 18 ЗУ Про оренду землі ; зобов`язати відповідача повернути позивачці земельну ділянку кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 у зв`язку з відсутністю у відповідача правової підстави користуватися вказаною земельною ділянкою, обґрунтувавши позовні вимоги наступним.

05.08.2011 між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством Елена було підписано договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4600 га, яка розташована на території Краснолиманської міської ради Краснолиманського району Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації. Дана земельна ділянка була передана відповідачу за актом приймання-передачі.

Проте даний договір є недійсним з огляду на те, що в договорі не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, а відповідно до статті 15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами такого договору є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Крім того як статтями 125, 126 Земельного кодексу України так і нормами спеціального ЗУ Про оренду землі (статті 18, 20) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його

державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Тобто, відповідно до наведених вище норм, само по собі укладання та підписання сторонами договору оренди землі не є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором. Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Законом Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема, право оренди земельної ділянки. При цьому відповідно до ч. 7 ст. 16 вказаного Закону обов`язок з проведення державної реєстрації права оренди землі покладається на право набувача. Тобто, в даному випадку на відповідача.

Згідно статті 1 ЗУ Про Державний земельний кадастр державною реєстрацією земельної ділянки є внесення до Державного земельного кадастру відомостей про користувачів земельних ділянок.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Лиманському районі головного управління Держеокадастру у Донецькій області № 416/104-18 від 18.09.2018 договір оренди землі від 05.08.2011, який укладений між позивачем та відповідачем не зареєстрований в Державному земельному кадастрі.

Тобто, відповідач не виконав свого обов`язку та не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 05.08.2011, а отже вказаний договір є не чинним, а у відповідача відсутнє право на оренду землі, і не має відповідної правової підстави для користування землею.

Просила суд визнати договір оренди землі від 05.08.2011 не чинним, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку (а.с.4-6).

Позивачка декілька разів збільшувала позовні вимоги: заява від 11.04.2019 (а.с.93-95), заява від 15.04.2019 (а.с.107-109).

Остаточно позивачка визначилася з позовними вимогами та просила суд: визнати договір оренди землі від 05.08.2011, укладений між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 не чинним; розірвати договір з моменту ухвалення рішення; зобов`язати відповідача повернути позивачці земельну ділянку кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 за актом приймання-передачі протягом семи днів після набрання судовим рішенням законної сили (а.с.109).

В обґрунтування позовних вимог додатково зазначила, що відповідно до ст. 202 Земельного Кодексу України (в редакції від 08.07.2011, яка діяла на момент підписання/укладання договору) Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962 було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель відповідно до якого Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі було затверджено порядок ведення Книги записів та установлено, що державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок здійснюються до 01.01 2012 в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Згідно із п. 11 порядку ведення Книги записів (в редакції від 05.08.2011, яка діяла на момент внесення посадовою особою територіального органу Держземагентства запису до Книги записів) моментом державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну) ділянку, є дата внесення запису до розділу Книги записів.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку записи із зазначенням дати вносяться до розділів Книги записів у паперовому вигляді посадовою особою територіального органу Держземагентства, яка має вищу освіту за

спеціальністю землевпорядкування та кадастр і уповноважена в установленому

Держземагентством порядку, вести державний реєстр земель на рівні району, міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, м. Києва та Севастополя. Запис завіряється підписом посадової особи та скріплюється печаткою

територіального органу Держземагентства. Не завірений зазначеним підписом та не скріплений печаткою запис вважається недійсним.

Тобто, факт і момент державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (зокрема договору оренди землі), ототожнюється із дією по внесенню запису про оренду землі до розділу Книги записів, датою коли вона була здійсненна та скріплення цього запису печаткою територіального органу Держземагентства.

19.03.2019 до головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у Лиманському районі було направлено адвокатські запити за № 03/19-2 та №03/19-3 про надання інформації. На вказані адвокатські запити ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у Лиманському районі листом від 20.03.2019 №193/104-19 були надані належним чином засвідчені копій сторінок із Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі №14133000250001 з яких вбачається, що в записі № 253 від 05.08.2011 у графі 6 відсутній кадастровий номер земельної ділянки (який є обов`язків для внесення запису у Книгу реєстрації та реєстрації договору) яка надається в оренду, а також запис не скріплений печаткою територіального органу Держземагентства.

У зв`язку із тим, що запис №253 від 05.08.2011 у Книзі записів №14133000250001, що посвідчує право на земельну ділянку, є недійсним відповідно до абз.1 п.8 порядку ведення Книги записів, державна реєстрація договору оренди землі від 05.08.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, не відбулась (нездійснена) і є недійсною, а отже даний договір оренди землі не набув чинності (юридичної сили). А за таких підстав, відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗУ Про оренду землі (в редакції яка діяла на момент підписання/укладання договору оренди землі), ст. ст. 125 і 126 Земельного Кодексу України, у відповідача не виникло право користування земельною ділянкою позивача і на сьогоднішній день право на оренду землі відсутнє, а отже й немає відповідної правової підстави для користування такою земельною ділянкою.

Відповідно до судової практики/правових висновків викладений Верховним Судом України, зокрема, у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , постановах Верховного Суду України: від 18.01. 2017 у справі № 6-2777цс16, від 07.06. 2017 у справі № 6-872цс17, від 06.02.2019 у справі №61-23334св18 та від 06.02.2019 у справі №61-35682св18, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Враховуючи наведене, позивачка вважає, що відповідачем істотно та грубо порушено умови договору, зокрема, щодо використання землі. А також, вважає, що через не набрання юридичної сили договором понад 7 років порушуються її права на розпорядження своєю власністю.

Згідно із ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Таким чином, з урахуванням того, що на момент звернення позивачки до суду із цим позовом договір оренди землі від 05.08.2011 не набрав чинності через відсутність державної реєстрації передбаченої законодавством, того, що відповідач істотно порушує умови договору щодо обов`язку використання землі після такої державної реєстрації договору, того, що через не чинність договору оренди землі відповідач як орендар звільняється від відповідальності у разі знищення або пошкодження об`єкта оренди, дотримування режимів природоохоронного використання земель, дотримування пожежної безпеки при ведені сільськогосподарського виробництва тощо, позивач вважає за необхідне припинити правовідносини за укладеним договором шляхом його розірвання в судовому порядку (а.с.107-109). Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області Ткачова О.М. від 23.10.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачці запропоновано усунути порушення (а.с.18). Позивачкою недоліки позовної заяви усунені.

Ухвалою судді від 21.11.2018 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання, встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позов (а.с. 27-28).

08.07.2019 відповідно до Розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, які перебували у провадженні судді Ткачова О.М., № 207 від 05.07. 2019 цивільна справа № 236/3718/18 (провадження № 2/236/69/19) розподілена судді Саржевській І.В. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (а. с. 130,131).

Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевської І.В. від 27.08.2019 цивільну справу прийнято до провадження, призначене підготовче судове засідання (а.с.132-133).

Ухвалою суду від 02.10.2019 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено (а.с146-148).

Ухвалою суду від 04.11.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с.154).

Представник позивачки адвокат Нікітін Д.О. (а.с.15-17) в судовому засіданні виклав зміст та підстави позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідачки адвокат Марченко К.Ю. (а.с.58-61) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у позовних вимогах відмовити.

Суд, вислухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданного на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 29.10.2003 № 464 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 .

05.08.2011 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та селянським фермерським господарством Елена в особі голови Кряжева І.С. (орендарем) укладений договір оренди землі (далі Договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 4,4600 га, в тому числі рілля - 4,4600 га, яка знаходиться на території Краснолиманської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації (а.с.7-9).

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та складає 2020,78 грн. на рік. Орендна плата вноситься в грошовій формі або натуральним розрахунком на суму (а.с.7 зворот).

Згідно з пунктом 18 передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. (а.с.7 зворот). Кадастровий номер об`єкту оренди Договір не містить.

Додатками до Договору є: план (схема) меж земельної ділянки кадастровий номер 1413300000:07:001:0215; акт приймання-передачі об`єкта оренди; акт визначення меж земельної ділянки (п.41, а.с. 10-12). При цьому Акт прийому-передачі земельної ділянки та Акт визначення меж земельної ділянки підписано сторонами, що сторонами в судовому засіданні не спростовано, проте вони не містять дати підписання.

Даний Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області, про що в Державному реєстрі земель посадовою особою вказаного органу - Косоговою Л.В. вчинено запис від 05.08.2011 за №141330004000253, про що свідчить відповідна відмітка, з відбитком печатки на останній сторінці Договору (а.с.9).

У Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі міститься запис №253 від 05.08.2011 №141330004000253, орендодавець - ОСОБА_1 , орендар - СФГ Елена , термін договору - 10 років. Щодо об`єкта оренди зазначені наступні дані: місце розташування - Краснолиманська міська рада; розмір - 4,4600 га; цільове призначення - для ведення товарного с/г виробництва; обтяження - , що підтверджується завіреними копіями сторінок ( а.с. 100- 101).

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 посилася на ті обставини, що договір оренди землі від 05.08.2011 не містить кадастрового номеру земельної ділянки, не зареєстрований в Державному земельному кадастрі.

Так, відповідно до інформації відділу у Лиманському районі головного управління Держеокадастру у Донецькій області № 416/104-18 від 18.09.2018 земельна ділянка кадастровий номер 1413300000:07:001:0215, площею 4,4607 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, дата державної реєстрації земельної ділянки 07.04.2005, власник ОСОБА_1 . Відомості про реєстрацію договору оренди на дану земельну ділянку в державному земельному кадастрі відсутні (а.с.14).

Згідно з Інформаційною довідкою від 13.12.2018 № 149273993 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.12.2018 державним реєстратором Біленко Г.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), внесено запис 29412854 щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1413300000:07:001:0215, площею 4,4607 га, СФГ Елена , код ЄДРПОУ 31046328 (а.с.59).

З розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права вищезазначеної довідки вбачається наявна в інформація про підставу виникнення речового права: договір оренди землі від 05.08.2011 року, строк дії: 05.08.2011 - 05.08.2021 р. (а.с.59).

Згідно відомостей щодо видачі грошових коштів орендодавцям СФГ Елена сплатило позивачці: за 2011 рік - 340,00 грн., 16060,05 грн., за 2012 рік - 1500 грн., 200 грн., за 2013 рік - 2145 грн., за 2014 рік - 2020 грн., за 2015 рік - 3204 грн., 500 грн., 400 грн., за 2016 рік - 3000 грн., 400 грн., 400 грн., 800 грн., за 2017 рік - 994,50 грн., 400 грн., 4105 грн., за 2018 рік - 500 грн., 6000 грн. (а.с.61-78).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України , ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі ЗУ № 161-XIV).

Закон України Про оренду землі , в редакції від 12.03.2011, яка діяла на момент укладання Договору передбачав:

-договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ч. 1 ст. 13);

-договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14);

-істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу; строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови внесення у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (частина 1 ст.15);

-договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18);

-укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20).

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі ЗУ № 1952-IV, в редакції від 16.03.2010, яка діяла на момент укладання Договору), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов`язковій державній реєстрації відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.4 ЗУ № 1952-IV (в редакції від 16.03.2010, яка діяла на момент укладання Договору) підлягало право оренди земельної ділянки.

Втім, частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 11.02.2010 № 1878-VI (далі ЗУ №1878-VI) встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2012.

Згідно частини 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №1878-VI права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як встановлено судом, укладений між сторонами 05.08.2011 договір оренди землі, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області, про що в Державному реєстрі земель посадовою особою вказаного органу - Косоговою Л.В. вчинено запис від 05.08.2011 за №141330004000253, що підтверджується: відповідною відміткою з відбитком печатки на останній сторінці Договору (а.с.9) та завіреними копіями сторінок Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, у якій міститься запис №253 від 05.08.2011 №141330004000253 (а.с.114). Зазначені записи не суперечать один одному, зроблені однією посадовою особою управління Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Договір який має характер, як консенсуального, так і реального договору, є укладений, стосовно земельної ділянки позивачки. Оскільки державна реєстрація Договору проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладання, він набрав чинності з 05.08.2011. А отже у відповідача СФГ Елена виникло право оренди спірної земельної ділянки (володіти і користуватися).

Доводи представника позивачки про те, що запис №253 від 05.08.2011 у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі не скріплений печаткою територіального органу Держземагентства, а отже на думку представника цей запис є недійсним суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 3 ЗУ № 1952-IV, в редакції від 16.03.2010, яка діяла на момент укладання Договору, держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом запис про реєстрацію Договору міститься не лише в Книзі записів про державну реєстрацію, а і на екземплярі Договору, копію якого позивачка надала до суду. Зазначений запис на Договорі вчинено посадовою особою управління Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області ОСОБА_3 05.08.2011 за №141330004000253, який завірений її підписом та печаткою територіального органу Держземагентства, а отже суд вважає, що державна реєстрація Договору відбулася.

Щодо недійсності Договору внаслідок не зазначення в ньому кадастрового номеру земельної ділянки, суд дійшов висновку про таке.

Згідно статті 1 ЗУ Про Державний земельний кадастр від 07.07.2001 № 3613-VI (далі Закон 3613-VI):

-Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

-державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

-кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно частин 1- 3 статті 16 Закону 3613-VI земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 24 Закону 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч.9).

Земельний кодекс України було доповнено статтею 79 -1 згідно із Законом №3613-VI від 07.07.2011), яка передбачала, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4).

Але згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613-VI на момент укладання Договору (05.08.2011 року) було зазначено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2012, крім окремих його положень, в подальшому набрання чинності Законом було від терміновано до 01.01. 2013.

Проте, згідно пунктів 2, 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3613-VI (які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

В подальшому Пункт 2 розділу VII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 233-VII від 14.05.2013, та визначено, що у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 01.01.2013, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

Стаття 15 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 12.03.2011, яка діяла на момент укладання Договору) передбачала як істотну умову договору оренди землі такі дані щодо об`єкту оренди: місце розташування та розмір земельної ділянки. Зазначені параметри Договір містить, що сторонами не спростовано.

Як встановлено судом одним з Додатків до Договору є План (схема) меж земельної ділянки, яка містить кадастровий номер спірної земельної ділянки - 1413300000:07:001:0215 (а.с.10), що спростовує посилання позивачки на його відсутність при укладанні Договору.

Крім того, суд зазначає, що в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 (справа №6-94ц13), від 04.02.2015 (справа №6-233цс14) та від 09.12.2015 (№6-849цс15) міститься правовий висновок про те, що у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , необхідно встановити факт порушення права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі істотних умов, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Як вже було зазначено, суд вважає, що державна реєстрація Договору була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладання, а отже у відповідача СФГ Елена виникло право оренди спірної земельної ділянки. Земельна ділянка була належним чином передана та оброблюється СФГ Елена . На виконання зобов`язань за умовами Договору СФГ Елена сплачувало позивачці орендну плату за період 2011-2018 у грошовому вигляді, що підтверджується наданими копіями відомостей, що позивачкою не спростовано (а.с.61-78). Доказів того, що відповідачем не виконані (порушені) обов`язки, передбачені статтею 25 Закону № 161-XIV та умови Договору позивачкою суду не надано. Отже порушень прав позивачки суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що підстави для визнання Договору не чинним відсутні, а отже в цих позовних вимогах ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо розірвання Договору суд наголошує таке.

Статтею 651 ЦК України передбачені підстави для зміни або розірвання договору:

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто основним способом розірвання (зміни) договору є його розірвання або зміна за згодою сторін. Якщо згода сторін про це не досягнута, розірвати (змінити) договір можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Розірвання (зміна) договору в одностороньому порядку, що здійснюється без звернення до суду, допускається виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

Згідно ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 вказаного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже і наведений саме спеціальний Закон містить повністю аналогічні положення і саме щодо договорів оренди землі, що зміна та розірвання таких договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання договорів оренди землі саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

Згідно з п. 37 Договору розірвання договору в одностороньому порядку не допускається.

Позивачка зазначає, що відповідачем порушено умови використання землі, оскільки Договір не набрав чинності через відсутність державної реєстрації, а отже земельна ділянка не могла перебувати у використанні відповідача. Не набрання чинності Договором порушує її права на розпорядження своєю власністю, в тому числі на самостійне оброблення своєї земельної ділянки.

Проте в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. А отже підстав для задоволення вимоги про розірвання договору оренди від 05.08.2011 року суд не вбачає.

Крім того, суд наголошує на тому, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10.04.2019 (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивачки, яка уклала договір оренди земельної ділянки, підписала Акт прийому-передачі земельної ділянки, на протязі 7 років отримувала плату за користування відповідачем земельною ділянкою, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 05.08.2011 не чинним суперечить її попередній поведінці і є недобросовісним.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання СФГ Елена повернути земельну ділянку є похідними від вимог про визнання Договору не чинним та про його розірвання, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про не обґрунтованість доводів позивачки і вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, витрати, пов`язані зі сплатою ОСОБА_1 судового збору в розмірі 704,80 грн. (а.с.3) та 768,40 грн. (а.с.96) покладається на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 76-84, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Елена про визнання договору оренди землі від 05.08.2011, який укладений щодо земельної ділянки кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 не чинним; розірвання договору; зобов`язання відповідача повернути позивачці земельну ділянку - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Донецький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 03.03.2020.

Суддя -