Рішення

від 25.02.2020 по справі 757/64416/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64416/19-ц

Категорія 36

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Диба І.Б.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ГУТА-Україна

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГУТА - Україна про стягнення трьох процентів річних від прострочення виконання зобов`язання,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних від прострочення виконання зобов`язання.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГУТА - Україна на користь ОСОБА_1 стягнуто страхову виплату за випадкову шкоду життя і здоров`ю пасажира повітряного судна - Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Південні авіалінії , передбачену договором № 11-107-04-01/13 від 19.12.2012 року в розмірі 113100 СПЗ, що складає 175305 дол. США за винятком безумовної франшизи в розмірі 1250 дол. США та попередньо сплачених 15 000 грн., а остаточно (за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 року 11,2521 грн. за 1 дол. США) у розмірі 1 943 484, 27 грн.

20 грудня 2016 року на виконання вказаного рішення позивачем було отримано виконавчий лист та звернуто до виконання, однак станом на 30.11.2019 року рішення апеляційного суду не виконано, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних від простроченої суми у розмірі 19 183,46 дол. США., що становить 461 084,05 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду клопотання, в якому просив позов задовольнити та розглянути справу без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та у порядку, передбаченому ЦПК України, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГУТА - Україна на користь ОСОБА_1 стягнуто страхову виплату за випадкову шкоду життя і здоров`ю пасажира повітряного судна - Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Південні авіалінії , передбачену договором № 11-107-04-01/13 від 19.12.2012 року в розмірі 113100 СПЗ, що складає 175305 дол. США за винятком безумовної франшизи в розмірі 1250 дол. США та попередньо сплачених 15 000 грн., а остаточно (за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 року 11,2521 грн. за 1 дол. США) у розмірі 1 943 484, 27 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23 листопада 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

20 грудня 2016 року на виконання вказаного рішення суду виданий виконавчий лист № 522/16933/13-ц.

27 грудня 2016 року Печерським РВ ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 522/16933/13-ц, виданого на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року.

Станом на 30 листопада 2019 року рішення суду апеляційної інстанції не виконане, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, § 40).

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду є невиконання судового рішення суду апеляційної інстанції від 16.03.2016 р.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних є грошовим зобов`язанням і вважається особливим засобом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права й інтересу позивача.

З огляду на зазначене, суд, установивши, що рішенням суду апеляційної інстанції від 16.03.2016 року стягнуто грошову суму у відшкодування і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням, а відтак наявні підстави для стягнення на користь позивача 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання і становлять за розрахунком позивача (3%*1355/366*172 721,92=19 183,46 дол. США) 461 084, 05 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягнути з відповідача на користь держави 4 610,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 625 ЦК України, статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГУТА - Україна про стягнення трьох процентів річних від прострочення виконання зобов`язання - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГУТА - Україна (м. Київ, пров. Лабораторний. 1, оф. 210, код ЄДРПОУ: 22236186) на користь ОСОБА_1 3% річних з простроченої суми, що становить 19 183,46 дол. США і складає 461 084, 05 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГУТА - Україна (м. Київ, пров. Лабораторний. 1, оф. 210, код ЄДРПОУ: 22236186) на користь держави судовий збір у розмірі 4610, 84 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ГУТА - Україна (м. Київ, пров. Лабораторний. 1, оф. 210, код ЄДРПОУ: 22236186)

Повний текст рішення суду складено 03 березня 2020 року.

Суддя О.Л. Бусик