Постанова

від 03.03.2020 по справі 727/4925/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Чернівці

справа № 727/4925/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Литвинюк І.М., Височанської Н.К.

секретар Герман Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2019 року, (головуючий у 1-й інстанції Слободян Г.М.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 27 червня 2017 року створене та зареєстроване Товариство з обмеженою діяльністю Сітка Захід Груп . Єдиним учасником ТОВ Сітка Захід Груп є ОСОБА_2 , якому належить 100% корпоративних прав на зазначене товариство.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ Сітка Захід Груп від 20.09.2018 року директором ТОВ Сітка Захід Груп був призначений відповідач ОСОБА_1 , який згідно статуту ТОВ Сітка Захід Груп та чинного законодавства України, як одноосібний виконавчий орган господарського товариства, посадова особа, здійснював управління поточною діяльністю товариства.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків - одноосібного виконавчого органу господарського товариства, передбачених статутом ТОВ Сітка Захід Груп та діючим законодавством України, які спричинили значні збитки позивачу, учасником ТОВ Сітка Захід Груп 30.10.2018 року було прийняте рішення №7 про тимчасове відсторонення

Провадження 22ц/822/140/20

відповідача ОСОБА_1 з посади директора товариства і призначення на посаду ОСОБА_2 , як тимчасово виконуючого обов`язки директора.

Починаючи з дати створення ТОВ Сітка Захід Груп - 27.06.2017 року, товариство вело господарську діяльність, здійснювало ведення бухгалтерського обліку, сплачувало заробітну плату працівникам, здійснювало нарахування і сплату податків і зборів, передбачених діючим законодавством України. Вся інформація про господарську діяльність ТОВ Сітка Захід Груп була відображена на матеріальних носіях - документах, а також в електронній базі даних 1С Бухгалтерія .

Відповідно до ст. 43 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю товариство, зобов`язане зберігати такі документи: протоколи зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); Статут товариства та зміни до статуту; протоколи загальних зборів учасників; документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; Положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); накази і розпорядження виконавчого органу товариства; аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; річну фінансову звітність; документи звітності, що подаються відповідним державним органам; інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу; документи, що підтверджують права товариства на майно; документи бухгалтерського обліку.

Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Документи, зазначені вище, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства; тобто, на час, коли, відповідач виконував функції виконавчого органу ТОВ Сітка Захід Груп , до його обов`язків входило належне зберігання документів товариства, а з моменту відсторонення відповідача з посади директора товариства, останній зобов`язаний був повернути власнику - позивачу усі документи, які створені в процесі господарської діяльності ТОВ Сітка Захід Груп і є його власністю.

Новий керівник ТОВ Сітка Захід Груп ОСОБА_2 , неодноразово усно і письмово звертався до відповідача з вимогами про передачу всіх документів і печатки ТОВ Сітка Захід Груп , проте відповідачем до цього часу не передано печатки і документів.

Окрім того, колишнім директором, відповідачем ОСОБА_1 незаконними діями нанесено значну шкоду ТОВ Сітка Захід Груп і на підтвердження його протиправних дій, 13.02.2019 року Чернівецькою місцевою прокуратурою, внесені відомості до ЄРДР за №42019261010000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч.2, ст. ст.191 ч.2, ст.206-2 ч. 1 КК України.

Просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повернути майно протягом 5 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили за актом приймання-передачі майна, а саме інформацію, яка міститься в документах, і належить товариству з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп включаючи, але не виключно: протоколи зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); Статут ТОВ Сітка Захід Груп ; протоколи загальних зборів учасників ТОВ Сітка Захід Груп ; документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; накази і розпорядження директора ТОВ Сітка Захід Груп ; документи ведення кадрового обліку, нарахування та виплати заробітної плати працівникам ТОВ Сітка Захід Груп ; річну фінансову звітність ТОВ Сітка Захід Груп ; документи звітності ТОВ Сітка Захід Груп , що подаються відповідним державним органам; договори, контракти інші правочини, стороною яких є ТОВ Сітка Захід Груп , додаткові угоди, додатки до них, а також документи, що свідчать про виконання зазначених правочинів (акти прийому-передачі, виконаних робіт, наданих послуг тощо); документи, що підтверджують права товариства на майно; документи бухгалтерського обліку ТОВ Сітка Захід Груп ; вхідну, вихідну кореспонденцію ТОВ Сітка Захід Груп ; електронну базу даних ТОВ Сітка Захід Груп 1С Бухгалтерія ; печатку ТОВ Сітка Захід Груп ; інші документи, які стосувалися і стали наслідком господарської діяльності ТОВ Сітка Захід Груп та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп сплачений судовий збір.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення ТОВ Сітка Захід Груп подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що висновки суду про відсутність доказів на підтвердження перебування у власності ОСОБА_1 витребуваних документів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач будучи відповідальним за збереження печатки та зазначених документів, повинен був передати їх після відсторонення його від роботи, учаснику товариства ОСОБА_2 за актом приймання-передачі, який може бути належним та допустимим доказом передачі цих документів та печатки.

Вважає, що вказані висновки суду суперечать іншим його висновкам, викладеними в оскаржуваному рішенні, зокрема про те, що після відсторонення від роботи відповідач був позбавлений можливості розпоряджатися коштами товариства, як директор, подавати звіти від імені товариства та виконувати інші обов`язки директора, тобто цим підтверджується факт здійснення товариством господарської діяльності, яка оформлена відповідними документами.

Також зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру порушення цього права та можливості його захисту в обраний ним спосіб, тому вважає обраний спосіб захисту у вигляді витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення та може забезпечити поновлення його порушеного права.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що посилання апелянта на відсутність акту приймання-передачі документів від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , є необґрунтованими оскільки такий документ не складався і при вступі ОСОБА_1 на посаду директора товариства, і позивачем не надано доказів, які б свідчили про передачу відповідачу документів, зазначених у позовній заяві. Крім того, сам апелянт уникав спілкування з відповідачем і не реагував навіть на його заяви про звільнення, що унеможливлювало здійснити передачу цих документів.

Вказує, що відповідачем надано суду докази того, що бажаючи розірвати трудовий договір та не маючи можливості зв`язатися із ОСОБА_2 та для передачі йому особисто всіх документів товариства, ОСОБА_1 залишив певні документи, які були передані йому бухгалтером товариства при звільненні та комп`ютер із встановленою бухгалтерською системою, в приміщенні орендованого складу, до якого пізніше не мав доступу, через припинення трудових відносин з товариством.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь - яких доказів того, що у власності позивача перебувало майно, яке він просить витребувати у відповідача не надано; не надано доказів і того, що вище перелічені документи, у яких міститься певна інформація, що є предметом позову - витребування саме як майна у відповідача ОСОБА_1 , як недобросовісного набувача відсутня, тобто позивачем не доведено обставин на які посилається в позові як на підставу, заявлених вимог.

Колегія суддів вважає правильними зазначені висновки суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.06.2017 року створено та зареєстровано Товариство з обмеженою діяльністю Сітка Захід Груп , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником якого зазначено ОСОБА_2 (а.с.11, 37-38).

У відповідності до статуту Товариства з обмеженою діяльністю Сітка Захід Груп , ідентифікаційний код 41422646, затвердженого рішенням засновників №8 від 02.11.2018 року, учасником товариства є ОСОБА_2 , трудові відносини між товариством і персоналом визначаються договорами (контрактами) які укладаються між ними згідно діючого законодавства. Трудовий колектив товариства становлять усі особи, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з товариством (а.с.90-93).

Протоколом №5 загальних зборів учасників ТОВ Сітка Захід Груп від 20.09.2018 року директором ТОВ Сітка Захід Груп був призначений відповідач ОСОБА_1 (а.с.39, 117), що також підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.113-114).

Наказом №151 від 21.09.2018 року, відповідач ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора товариства з 21.09.2018 року (а.с.40, 115).

Відповідно до договору оренди від 29.10.2018 року, ТзОВ Сітка Захід , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як орендодавець надали, а ТзОВ Сітка Захід Груп як орендар прийняв в строкове платне користування майно, що належить орендодавцю на праві власності: стілець, стіл, принтер, комп`ютер, монітор, шафа, строком на два місяці; орендна плата становить 252,00 грн. (а.с.126-129).

З акта приймання-передачі до договору оренди від 01.11.2018 року вбачається факт передачі орендодавцем об`єкта оренди: стільця, стола, принтера, комп`ютера, монітора, шафи (а.с.130).

Відповідно до договору суборенди №1 від 29.10.2018 року між ТзОВ Завод Сітка Захід , місце знаходження смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області, як орендарем та ТОВ Сітка захід Груп , місце знаходження м. Чернівці вул. Машинобудівників, 18, як суборендар уклали договір, відповідно до якого суборендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (модульна конструкція офісного приміщення площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; об`єкт оренди надається для здійснення підприємницької діяльності, зокрема для розміщення офісу (а.с.132-135). Згідно акта приймання - передачі до договору суборенди №1 від 01.11.2018 року передано об`єкт оренди суборендару у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (модульна конструкція офісного приміщення площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.136). Рішенням №7 учасника ТзОВ Сітка Захід Груп Швєдова Р.В. від 30.10.2018 року, розглянуто заяву на тимчасове відсторонення з посади директора ТОВ Сітка Захід Груп відповідача ОСОБА_1 на період аудиторської перевірки. Призначено ОСОБА_2 на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ Сітка Захід Груп з 30.10.2018 року; надано повноваження ОСОБА_2 чи іншій уповноваженій ним особі повноваження на вчинення будь-яких дій, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (а.с.94).

Згідно наказу №168 від 06.12.2018 року, відповідач ОСОБА_1 , звільнився з посади директора ТОВ Сітка Захід Груп за власним бажанням за ст.38 КЗпП (а.с.116).

Відповідачем ОСОБА_1 було надіслано заяву 22.11.2018 року на адресу Головного управління ДФС у Чернівецькій області з повідомленням про звільнення останнього з посади директора ТОВ Сітка Захід Груп за власним бажанням за ст.38 КЗпП у зв`язку з тим, що одноосібний учасник ТОВ Сітка Захід Груп вчинив дії щодо обмеження його, як директора товариства, з питань розпорядження коштами товариства на банківських рахунках, можливості подачі звітів від імені товариства та інше, шляхом анулювання його доступу до відповідних електронних державних реєстрів; відсторонив його без офіційного повідомлення, від виконання обов`язків директора товариства з 30.10.2018 року із занесенням про це відомостей в ЄДР; затвердив нову редакцію статуту ТОВ Сітка Захід Груп , не ознайомивши відповідача з обов`язками директора; припинив розрахунки щодо нарахованої заробітної плати та припинив розрахунки з контрагентами за укладеними товариством договорами (а.с.118).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.05.2019 року в задоволенні позову до ТОВ Сітка Захід Груп в особі вищого органу управління загальних зборів учасників ТзОВ Сітка Захід Груп , - відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Чернівецької міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , як директора ТзОВ Сітка Захід Груп - відмовлено (а.с.41-44).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.07.2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.05.2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання трудових відносин припиненими; в цій частині позов постановлено задовольнити та визнати припиненими трудові відносини між ТзОВ Сітка Захід Груп та директором товариства ОСОБА_1 , на підставі ст.38 КЗпП у зв`язку із звільненням за власним бажанням з 06.12.2018 року. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Чернівецької міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта ТзОВ Сітка Захід Груп змінено; стягнуто з ТзОВ Сітка Захід Груп на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат понесених за оплату судового збору.

Статтею 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що ТзОВ Сітка Захід Груп в особі керівника Шведова Р.В. звернулося до суду з вимогою про повернення майна, а саме інформації, яка міститься у документах і належить товариству, які стосувалися і стали наслідком господарської діяльності ТзОВ Сітка Захід Груп , в обґрунтування вимог посилався на положення статті 387 ЦК України.

Відповідно до ст.387 ЦК України (яка є підставою даного позову), власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Визначення поняття майна надано у статті 190 ЦК України, якою встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Визначено ст.179 ЦК України, що річчю, за змістом, є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України (постанова у справі № 6-2233цс16 від 21.12.2016 р., визначено, що згідно закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктами 19, 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , передбачено, що застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

У відповідності до ст. 387 ЦК України та частини 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Усталена практика ЄСПЛ свідчить (справа Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати, аналізуючи сумісності втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) можна вважати пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. Для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів, які б свідчили про право власності позивача на витребовуване майно, що свідчить про відсутність підстав для захисту своїх інтересів в такий спосіб, виходячи з наступного.

Нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, колегія судів зважає і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у рішенні від 15.11.1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист , хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того Європейський суд з прав людини акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, колегія суддів виходить із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі не можливості такого поновлення гарантувати собі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про належний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки відповідає характеру правопорушення та може забезпечити поновлення його порушеного права.

Необґрунтованими та безпідставними є доводи апелянта про наявність перебування у ОСОБА_1 витребуваних документів, оскільки відповідач будучи відповідальним за збереження печатки та зазначених документів, повинен був передати їх після відсторонення його від роботи, учаснику товариства ОСОБА_2 за актом приймання-передачі, який може бути належним та допустимим доказом передачі цих документів та печатки, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про передачу відповідачу витребуваних документів.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначені рекомендації зазначені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 N 9, Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними п. 10. абз. 2,3, та судовій практиці Верховного Суду України у Постанові від 2 листопада 2016 р. по справі № 6-2161цс 16, Постанові від 21 грудня 2016 року по справі за № 6-2233цс16.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Статтею 397 ЦК України встановлено, що суб`єкти права володіння чужим майном володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Визначено ст.398 ЦК України, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

Верховний Суд в постанові 6-2233цс/16 наголосив на тому, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №674/31/15-ц вбачається, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17971/15-ц, провадження № 61-11692св18 (ЄДРСРУ № 83925662).

За таких обставин суд першої дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність майна (витребуваних документів) у відповідача ОСОБА_1 , як недобросовісного набувача, матеріали справи не містять.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведені з дотриманням вимог процесуального закону, і ця оцінка спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виходив з достатності досліджених доказів для того, щоб зробити висновки по суті спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ) .

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 березня 2020 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: І.М. Литвинюк

Н.К. Височанська