Постанова

від 26.02.2020 по справі 320/5041/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.02.2020 Справа № 320/5041/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 320/5041/14 Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.

Провадження № 22-ц/807/633/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_2 , суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. щодо визначення оцінки та передачі на реалізацію описаного і арештованого майна. Також просив поновити йому строк на подачу скарги.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що він як боржник є стороною виконавчого провадження № 59951872 з примусового виконання виконавчого листа № 2/320/10/2016, виданого Мелітопольським міськрайонним судом, щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості спільного майна в розмірі 1 045 367 грн. Тільки 18.10.2019 йому стало відомо про перебування виконавчого провадження № 59951872 на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., який склав опис та наклав арешт на належне йому майно, а саме: дві земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , які в подальшому були передані на реалізацію з електронних торгів. Разом з тим, він не згоден з вартістю майна, визначеною оцінювачем, а також вказує, що приватним виконавцем порушено строк передачі майна на реалізацію, оскільки строк на оскарження результатів оцінки ще не сплинув.

Тому у скарзі просив зупинити реалізацію арештованого майна - двох земельних ділянок; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. щодо визначення оцінки та передачі на реалізацію описаного та арештованого майна незаконними; усунути порушення прав боржника у виконавчому провадженні № 59951872 шляхом проведення оцінки майна за ринковими цінами та відповідно до статті 57 ЗУ Про виконавче провадження , ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав .

Ухвалою Мелітопольського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019р. зупинено реалізацію на електронних торгах арештованого при здійсненні виконавчих дій у ВП № 59951872 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/320/10/2016 майна - двох земельних ділянок, належних боржнику ОСОБА_1 ( а.с. 15).

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року поновлено строк на подачу скарги на дії приватного виконавця. В задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Знято заборону на реалізацію на електронних торгах арештованого при здійснені виконавчого провадження 59951872 з примусового виконання виконавчого листа № 2/320/10/2016, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 25.02.2015, нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0.1054 га. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2323081800:02:019:0079. та земельної ділянки, площею 0.1048 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2323081800:02:019:0047, що належать ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити його скаргу на дії приватного виконавця.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що дії приватного виконавця щодо визначення оцінки описаного і арештованого майна та завчасної його передачі на реалізацію з електронних торгів є незаконними та такими, що порушують його права та інтереси, але суд залишив ці його доводи поза увагою. Вказав, що визначення вартості арештованого майна здійснено без дотримання встановленої процедури та з порушення Національного стандарту № 1 Загальні зачади оцінки майна і майнових прав , що призвело до заниження вартості арештованих земельних ділянок.

До апеляційної скарги апелянтом було долучено складені у іншому виконавчому провадженні звіти про оцінку тих же земельних ділянок, де їх вартість визначено у значно більшому розмірі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника боржника в особі Касьяненка М.І., який підтримав апеляційну скаргу, приватного виконавця Хохлова К.К. та представника стягувача - Козел А.В., які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході апеляційного розгляду було також витребувано матеріали виконавчого провадження, оскільки у справу не було долучено оскаржуваних звітів з оцінки арештованого майна та інших документів для перевірки доводів апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано достовірних та достатніх доказів щодо порушень, допущених приватним виконавцем при проведенні оцінки нерухомого майна, які могли б бути підставою для визнання неправомірними його дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. перебуває виконавче провадження № 59951872 з примусового виконання виконавчого листа № 2/320/10/2016, виданого Мелітопольським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості спільного майна у розмірі 1 045 367,01 грн.

20.09.2019 приватним виконавцем Хохловим К.К. здійснено опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 2323081800:02:019:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1048га, та земельної ділянки, кадастровий номер 2323081800:02:019:0079, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1054га, які належать ОСОБА_1 .

Оскільки сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості арештованого майна, приватний виконавець у відповідності до положень ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження постановою від 24.09.2019 призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 для оцінки арештованого і описаного майна.

24.09.2019р. під час особистого прийому приватного виконавця до нього звернувся представник стягувача за довіреністю ОСОБА_4 , який повідомив про недосягнення згоди стягувача з боржником щодо вартості описаного та арештованого майна, про що складено відповідний акт приватного виконавця.

25.09.2019р. на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувана ОСОБА_4 , якою він ще раз повідомив виконавця про недосягнення згоди сторін виконавчого провадження щодо визначення вартості описаного та арештованого виконавцем майна.

30.09.2019р. на адресу приватного виконавця надійшли звіти про оцінку арештованого майна, згідно з якими: вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2323081800:02:019:0079 визначена у сумі 238 710 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 2323081800:02:019:0047 - у сумі 237 351 грн.

01.10.2019р. приватним виконавцем направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам лист за вих. № 458 щодо результатів оцінки арештованого майна.

Після цього майно боржника було передано до ЗФ ДП "СЕТАМ" для подальшої реалізації. Так, згідно листа № 1831/26-12-19 від 11.10.2019р. ЗФ ДП "СЕТАМ", майно внесено до системи та датою торгів визначено 30.10.2019р.

Встановивши всі вказані обставини, суд вважав, що матеріали виконавчого провадження та надані сторонами докази не підтверджують неправомірності у діях приватного виконавця з виконання виконавчого документа у ВП № 59951872.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 наголошує на тому, що приватний виконавець Хохлов К.К. завчасно призначив СОД ОСОБА_3 для оцінки майна, оскільки не сплив строк на узгодження вартості арештованого майна між стягувачем і боржником.

Але стягувач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 наголошували на тому, що не бажали використовувати це право, оскільки боржник з 2016р. не виконує рішення суду, тому перемовини з ним не принесли б ніякого результату. Тому усно 24.09.2019р. та письмовою заяву від 25.09.2019р. проінформували про це приватного виконавця.

Отже, приватний виконавець мав право до спливу десятиденного строку у такому разі згідно із відповідною заявою стягувача виносити постанову про залучення СОД для визначення оцінки арештованого майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає щодо необґрунтованості висновків суду про те, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна боржника вчинені відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження , а визначення вартості цього майна здійснено належним суб`єктом оціночної діяльності з дотриманням встановленої процедури. На спростування цих висновків суду додає звіти про оцінку цього ж майна, складені іншим СОД у виконавчому провадженні № 49591474, яке знаходиться на виконанні у Мелітопольському міськрайонному відділі державної виконавчої служби.

Дійсно, у наданих ним звітах вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2323081800:02:019:0047 визначена в сумі 354 350 грн., а земельної ділянки з кадастровим номером 2323081800:02:019:0079 - в сумі 356 378 грн.

Але такі обставини не можуть свідчити про неправомірні дії приватного виконавця Хохлова К.К. з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 57 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторони не пізніше наступного робочого дня після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначеної вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденній строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 вказаного закону свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, якими є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальних дій виконавця, оскільки відповідно до цієї статті виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Законом не передбачено право державного виконавця на власний розсуд оцінювати такі висновки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 навіть не оскаржує саму постанову виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання від 24.09.2019 року, а оскаржує звіти та висновки з підстав його незгоди з результатами визначення вартості та оцінки його нерухомого майна, що не віднесено до компетенції виконавця.

Щодо доводів апелянта про передчасність передачі приватним виконавцем арештованого майна боржника на реалізацію до ДП СЕТАМ , то ніяких порушень також не було встановлено судом і з цим погоджується колегія.

Так, згідно з ч. 5 ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження сторона виконавчого провадження вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Пунктом З Розділу II Порядку реалізації арештованого майна передбачено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, чіткі строки підготовки та передачі на реалізацію арештованого майна.

Про результат оцінки арештованого майна було повідомлено ОСОБА_1 поштовим засобом зв`язку на дві відому приватному виконавцю адреси боржника ( а.с. 11).

При цьому, встановлено, що вся кореспонденція приватним виконавцем направлялась боржнику своєчасно, але останнім вона отримувалась не по мірі її надходження, а лише через тривалий час.

Надаючи довідку Центру поштового зв`язку № 4 м. Мелітополя про отримання ним інформації про оцінку арештованого майна лише 18.10.2019р., направленої йому 01.10.2019р., по адресі: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не надає такої інформації по іншій адресі, на яку приватним виконавцем продубльовано надіслання інформації про оцінку майна: АДРЕСА_3 .

Боржником в скарзі зазначено, що приватний виконавець мав дотриматись десятиденного строку з дня отримання ним інформації про оцінку майна, не передаючи майно на реалізацію, але не дотримався цих строків.

Але стаття 57 ЗУ Про виконавче провадження не містить такої вказівки, та, навпаки, передбачає можливість передачі майна на реалізацію навіть у випадку оскарження звіту про оцінку майна. А вище наведені положення Порядку реалізації арештованого майна встановлюють строки його передачі - не пізніше п`яти днів після ознайомлення сторін зі звітом оцінки.

Так, сторона вважається ознайомленою зі звітом, якщо їй надіслано звіт про оцінку за місцем проживання. І такі вимоги виконані приватним виконавцем 01.10.2019р.

Боржник, як він зазначає у скарзі, отримав інформацію про оцінку майна 18.10.2019р., в той час як майно було передано на реалізацію 10.10.2019р., а на торги виставлено 30.10.2019р.

Таким чином, доводи про неправомірність дій приватного виконавця носять суто формальний характер, оскільки основною метою скарги є саме оскарження оцінки майна, на що вказує прохальна частина скарги: визнати незаконними дії приватного виконавця щодо визначення оцінки майна та передачі його на реалізацію, а також усунути порушення прав боржника шляхом проведення оцінки арештованого майна за ринковими цінами та з дотриманням ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження , ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав .

Оскільки доводи скарги зводяться лише до того, що незаконним і необґрунтованим є звіт суб`єкта оціночної діяльності, й при цьому не містить аргументів щодо незаконності дій самого приватного виконавця під час проведення оцінки майна, суд правильно визнав скаргу необґрунтованою.

Всі решта доводів не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, так як приватним виконавцем Хохловим К.К. було дотримано вимоги ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження та вимоги Порядку реалізації арештованого майна при вчиненні виконавчий дій у ВП № 59951872.

Крім того, боржник мав реальну можливість захистити своє право щодо оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Закону Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , якщо вважав своє право порушеним, зокрема, отримати рецензію на звіт про оцінку майна та повідомити про результати рецензування виконавця.

Що стосується його неповідомлення про розгляд справи, то судом було спрямовано судові повістки на зазначену у скарзі самим скаржником адресу ( а.с. 20, 38), які повернулись без вручення скаржнику за закінченням терміну зберігання ( а.с. 45-47).

Отже, судом належним чином виконано вимоги щодо повідомлення скаржника, який мав слідкувати за поштовою кореспонденцію, або сповістити про наявність у нього представника ОСОБА_6 і його адресу, довіреність на якого ним видана ще 22.09.2017р., але таких дій не виконав, за спрямованою кореспонденцією із суду, знаючи про подання ним скарги, не слідкував.

До того ж, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали є таке порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Але ухвалою у цій справі правильно розглянуто скаргу ОСОБА_1 .

У такому разі колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року уцій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 березня 2020 року.

Головуючий:

Судді: