Рішення

від 27.02.2020 по справі 280/880/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2020 року Справа № 280/880/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА НОВА»

до Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)

про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА НОВА» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

-скасувати постанову державного виконавця Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Киви Світлани Олександрівни від 27.01.2020р. про арешт коштів Позивача у виконавчому провадженні ВП №61066382 в частині накладення арешту на грошові кошти, необхідні для щомісячної виплати заробітної плати працівникам Позивача, оплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, оплати за електроенергію та оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами, в загальному розмірі 796 907,59 грн. щомісячно, з яких для виплати заробітної плати - 119 905,39 грн., для оплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів - 91 300,74 грн., для оплати за електроенергію - 70 000,00 грн. щомісячно, для оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами - 515 701,46 грн.

-зобов`язати відповідача зняти арешт з грошових коштів Позивача на рахунку № НОМЕР_1 відкритому ТОВ «УКРАЇНА НОВА» в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» в розмірі 796 907,59 грн. щомісячно, з яких для виплати заробітної плати - 119 905,39 грн., для оплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів - 91 300,74 грн., для оплати за електроенергію - 70 000,00 грн. щомісячно, для оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами - 515 701,46 грн.

Ухвалою судді від 17.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позову зазначено, що на примусовому виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження ВП №61066382 з виконання постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області від 29.11.2019 №ЗП3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про стягнення з ТОВ УКРАЇНА НОВА штрафу у розмірі 1 877 850 грн. В межах виконання виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна позивача та постанову про арешт коштів позивача. При цьому постановою про арешт коштів накладено арешт на грошові кошти, що містяться на карткових, депозитних, поточних рахунках та всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Разом із тим зазначає, що позивачем оскаржується наразі постанова ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу, у справі №280/6347/19 та ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2020 було задоволено заяву товариства про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу. Проте незважаючи на зупинення дії виконавчого документу та виконавчих дій арешт накладений на кошти позивача залишився не знятим і позивач позбавлений можливості розпоряджатися власними коштами, проводити виплату заробітної плати, сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі. 19.02.2020 до суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову, в якій позивач додатково вказує на незгоду з накладенням арешту на все майно позивача, що призведе до блокування господарської діяльності товариства та подальшого банкрутства. У зв`язку з чим вважає за доцільне зняття арешту з рахунку позивача в АТ Райффайзен Банк Аваль в межах сум зазначених в позовній заяві. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №8132 від 20.02.2020). Вважає, що Пологівський районний ВДВС не є належним відповідачем по справі оскільки стягувачем за виконавчим провадженням є Головне управління Держпраці у Запорізькій області. Зазначає, що всі рішення Пологівського районного ВДВС під час проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №61066382 були прийняті, а дії вчиненні відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень передбачених Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Також звертає увагу, що банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначений рахунку та повернути постанову виконавцю без виконання в частині арешту коштів, шо знаходиться на таких рахунках. Однак, таких повідомлень від АТ Райффайзен Банк Аваль не надходило. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, на виконанні у Пологівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження: ВП №61066382 з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області від 29.11.2019 №ЗП3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про стягнення з ТОВ УКРАЇНА НОВА штрафу у розмірі 1 877 850 грн.

27.01.2020 державним виконавцем Кива С.О. винесено постанову ВП №61066382 про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим документом (а.с. 136).

Також, 27.01.2020 державним виконавцем винесено постанови:

-про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все майно боржника (а.с. 125);

-про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: що містяться на карткових, депозитних, поточних рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів щодо виплат встановлених статтею 73 Закону України Про виконавче провадження (....), а також крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику (а.с. 127);

-про стягнення виконавчого збору у розмірі 187 785 грн. (а.с.140).

Не погоджуючись із постановою про накладення арешту на грошові кошти та з вимогою про зобов`язання зняти арешт з грошових коштів позивача на рахунку у банку у розмірі 796 907,59 грн. щомісячно, з яких для виплати заробітної плати - 119 905,39 грн., для оплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів - 91 300,74 грн., для оплати за електроенергію - 70 000,00 грн. щомісячно, для оплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами - 515 701,46 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

По -перше, посилання відповідача на те, що Пологівський районний ВДВС є неналежним відповідачем по справі, суд вважає помилковим, а посилання на норми постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 - необгрунтованим, оскільки в даній постанові мова йде про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах.

В даному випадку розглядається адміністративна справа за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 287 якого встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до ч.3 якої, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону №1404-VIIІ).

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIIІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIIІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 18 Закону №1404-VIIІ визначені обов`язки виконавця, а частиною третьою названої статті визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Зокрема, пунктом першим частини другої статі 18 Закону №1404-VIIІ передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом сьомим частини третьої статті 18 Закону №1404-VIIІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок та умови звернення стягнення на майно боржника регламентовано розділом VII Закону №1404-VIIІ.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону №1404-VIIІ, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання» , статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» , та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки» , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону №1404-VIIІ, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 52 Закону №1404-VIIІ, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частиною першою статті 56 Закону №1404-VIIІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістом абзацу першого частини другої статті 56 Закону №1404-VIIІ, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 Закону №1404-VIIІ, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

З системного аналізу вищенаведених положень Закону №1404-VIIІ можна зробити висновок, що завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтерісів інших осіб. Зокрема, у випадку накладення арешту на кошти боржника, виконавець зобов`язаний системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Так, суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 13.12.2016р. №3639/5/1085 «Про затвердження порядку надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців» , зареєстрованим в в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1652/29782, затверджено Порядок надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, який визначає загальні правила подання органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями запитів та надання Державною фіскальною службою України відповідей на такі запити з інформацією про реєстраційні номери облікових карток платників податків - боржників - фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, яку отримує Державна фіскальна служба України від банків та інших фінансових установ, та джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання ч. 1 ст. 52 Закону №1404-VIIІ та Порядку надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, державним виконавцем було сформовано запит та отримано на нього відповідь щодо наявності у ТОВ Україна Нова відкритих рахунків у банківських установах (а.с. 132).

Між тим, Закон №1404-VIIІ також містить пряму заборону накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

В матеріалах справи наявна довідка начальника Пологівського відділення АТ Райффайзен Банк Аваль від 04.02.2020 №Д4-В85/48 (а.с. 13), відповідно до якої в Пологівському відділенні Запорізької обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль клієнту ТОВ Україна Нова код ЄДРПОУ 31197369 відкрито поточний рахунок UA713808050000000026005407479 (гривня), МФО 380805, використовується підприємством для перерахування заробітної плати, сплати податків, оплати господарських витрат.

Отже, судом встановлено, що банківський рахункок ТОВ Україна Нова UA713808050000000026005407479 (гривня) в АТ Райффайзен Банк Аваль використовується в тому числі й для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати інших обов`язкових платежів, податків та зборів.

Водночас, на підставі спірної постановою на цей рахунок накладено арешт в межах стягнення за виконавчим провадженням №61066382 - 1 877 850 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами частини четвертої статті 43 Основного Закону, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч. 7 ст. 43 Конституції України).

За приписами пункту першого частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати №95 від 01.07.1949, ратифікованої Президією Верховної Ради Української РСР 30 червня 1961 року (ратифікаційну грамоту УРСР денонсовано Генеральному директорові Міжнародного бюро праці 4 серпня 1961 року), ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Приписами ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частини 5 та 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Проаналізувавши наведені вище норми права суд приходить до висновку, що зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, призначенням яких є оплата праці, не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами. Відповідно накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім того, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 35 та 36 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (яким в даному випадку виступає позивач).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як вже зазначалося вище, банківський рахункок ТОВ Україна Нова UA713808050000000026005407479 (гривня) в АТ Райффайзен Банк Аваль використовується в тому числі й для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати інших обов`язкових платежів, податків та зборів.

Разом із тим, суд звертає увагу що у постанові про накладення арешту на кошти, державний виконавець зазначив: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику . Тобто державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень.

Таким чином постанова державного виконавця від 27.01.2020 ВП №61066382 про накладення арешту на кошти є правомірною та такою, що скасуванню не підлягає.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404-VIIІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону №1404-VIIІ, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зняття арешту з рахунку UA713808050000000026005407479 (гривня) в АТ Райффайзен Банк Аваль в частині необхідній для виплати заробітної плати, інших загальнообов`язкових платежів (податків, зборів) та соціальних виплат, оскільки позивачем підтверджено доказами здійснення таких виплат з цього рахунку.

Згідно вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до до рощзміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА НОВА» до Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (70600, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, пров. Некрасова, б.2, код. ЄДРПОУ 35007555) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,задовольнити частково.

Зобов`язати Пологівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з грошових коштів ТОВ «УКРАЇНА НОВА» на рахунку № НОМЕР_2 відкритому ТОВ «УКРАЇНА НОВА» в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» в частині виплати заробітної плати, інших загальнообов`язкових платежів (податків, зборів) та соціальних виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (70600, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, пров. Некрасова, б.2, код. ЄДРПОУ 35007555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА НОВА» (70615, Запорізька область, Пологівський район, с. Пологи, вул. Центральна, б. 176, код ЄДРПОУ 31197369) судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 6 статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова