ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2020 року м. Київ № 640/14907/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., суддів Вєкуа Н.Г., Мазур А.С., за участю секретаря судових засідань Мельник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Марикультура
до Кабінету Міністрів України,
про визнання протиправною та скасування постанови від 25 листопада
2015 року №992, якою затверджено Порядок здійснення спеціального
використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних
об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі,
виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі
України
за участю представників сторін:
від позивача: Брушньовська І.І.,
від відповідача : не прибув,
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 лютого 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Марикультура (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач/КМУ), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року №922, якою затверджено Порядок здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті колегією у складі трьох суддів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із прийняттям Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України , затвердженого постановою КМУ №992 від 25.11.2015 року, склалася ситуація, коли новоствореним суб`єктам підприємницької діяльності немає доступу до отримання частки добування (вилову) водних біоресурсів (квотів) протягом періоду 2017 р. по 2021 р., а підприємства, які отримали квоти по певним видам біоресурсів мають право їх виловлювати у необмеженій кількості. Вважає, що така ситуація є дискримінаційною порівняно до інших суб`єктів господарювання, які протягом п`яти років повинні очікувати настання розрахункового року для отримання права на вилов водних біоресурсів для промислових цілей.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Зокрема, представник Кабінету Міністрів України в обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень. Так, відповідно до Законів України Про Кабінет Міністрів України та Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів як Кабінету Міністрів України, так і Державному агентству рибного господарства надані повноваження затверджувати ліміти на спеціальне використання водних біоресурсів із строком на п`ять років, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.11.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №992 Про затвердження Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України (далі - Порядок 992).
Вказаним Порядком визначено механізм спеціального використання водних біоресурсів, які перебувають в умовах природної волі (крім видів, внесених до Червоної книги України), у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.
Частиною 6 Порядку 992 визначено, що Держрибагентство здійснює розподіл лімітів спеціального використання водних біоресурсів на частки добування (вилову) для промислових цілей у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) між користувачами водних біоресурсів.
Частка добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у відсоткових величинах встановлюється після виділення резерву та визначення необхідних обсягів для непромислових цілей і визначається у відсотках для кожного користувача водних біоресурсів у дозволі на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що видається строком на п`ять років.
Відповідно до частини 7 вказаного порядку користувачі водних біоресурсів до 1 серпня року, що передує розрахунковому, подають особисто або надсилають поштовим відправленням Держрибагентству заяву про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислу.
Наказом Державного агентства рибного господарства України від 28.10.2016 №375 затверджено Перелік користувачів водних біоресурсів, яким установлено частки добування (вилову) водних біоресурсів на 2017-2021 роки.
Позивач у липні 2018 році звернувся до Держрибагенства із заявою про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у рибогосподарському водному об`єкті (його частині) за видом: мідії та рапани.
21.01.2019 року Держрибагенство повідомило позивача про те, що на засіданні Комісії від 15.11.2018 року було прийнято рішення не розглядати заяви про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у Чорному морі із затоками, лиманами, протоками у зв`язку із ненастанням наступного розрахункового року.
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014р. № 794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України: 2) у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.
Спеціальним законом, який визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі є Закон України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів (далі - Закон).
Державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації (стаття 6 Закону).
Відповідно до статті 7 Закону до повноважень Кабінету Міністрів України у галузі рибного господарства належать:
- забезпечення здійснення державної політики у галузі рибного господарства, визначеної Верховною Радою України;
- розроблення та виконання загальнодержавних програм охорони, використання і відтворення водних біоресурсів;
- організація зовнішньоекономічних зв`язків і міжнародного співробітництва у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів;
- затвердження переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин);
- затвердження зон рибництва та рибопродуктивності нагульних ставів по регіонах;
- затвердження порядку підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування, переробки продуктів вилову та верифікації (встановлення достовірності) аналогічних документів, що видаються компетентними органами влади іноземних держав;
- здійснення інших повноважень відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, статтею 27 Закону передбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 922 Про затвердження Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що норми оскаржуваної постанови порушують його права, зокрема щодо встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів на частки добування (вилову) для промислових цілей у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) між користувачами водних біоресурсів Держрибагентством.
Порядком 922 визначено, що частка добування (вилову) водних біоресурсів для промислових цілей у відсоткових величинах встановлюється після виділення резерву та визначення необхідних обсягів для непромислових цілей і визначається у відсотках для кожного користувача водних біоресурсів у дозволі на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що видається строком на п`ять років.
Користувачі водних біоресурсів до 1 серпня року, що передує розрахунковому, подають особисто або надсилають поштовим відправленням Держрибагентству заяву про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів для промислу.
На думку позивача, вказані норми створюють для нього дискримінаційні умови, оскільки у зв`язку із затвердженням переліку користування водними біоресурсами з 2017 по 2021 рік, розподіл квот серед новостворених підприємств не відбувається.
Суд критично оцінює вказані доводи позивача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 28 Закону спеціальне використання водних біоресурсів (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову.
З метою збереження та забезпечення раціонального використання окремих водних біоресурсів, які інтенсивно експлуатуються та/або характеризуються відповідно до наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, незадовільним станом, встановлюються ліміти промислового вилову на наступний календарний рік, які в подальшому розподіляються на квоти. Перелік видів водних біоресурсів, щодо яких встановлюються ліміти промислового вилучення, та обсяги лімітів на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
Статтею 29 Закону визначено, що ліміти встановлюються на види (груп:, видів) водних біоресурсів, щодо яких здійснюється промисел на відповідних водних об`єктах, крім ізольованих об`єктів (із застосуванням споруд або технічних пристроїв, штучно створених водних об`єктів, що використовуються для цілей аквакультури) та об`єктів промислу, запаси яких формуються виключно шляхом штучного розведення водних біоресурсів.
Затвердження лімітів на спеціальне використання водних біоресурсів у зоні юрисдикції України в місячний строк з дня отримання документів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості на підставі поданого науковими організаціями та установами науково-біологічного обґрунтування.
Також слід наголосити на тому, що статтею 30 Закону визначено, що ліміти вилову водних біоресурсів розподіляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Після затвердження у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, лімітів або прогнозів допустимого вилову центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства укладає договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) з користувачами строком на п`ять років. Квоти розраховуються пропорційно до даних державної статистики за останні чотири роки, що передують розрахунковому, про обсяг добутих (виловлених) кожним користувачем водних біоресурсів у середньому за рік. Відповідно до заявки користувача за ним може закріплюватися квота менша, ніж розрахована до принципів, визначених у цій статті.
Договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) можуть укладатися за результатами аукціонів, що проводяться для реалізації квот або прогнозів допустимого вилову, що вивільняються внаслідок припинення права користувачів на спеціальне використання водних біоресурсів, або з резерву.
Типовий договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.
Організатором аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Порядок проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895 Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Держрибагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
До основних завдань Держрибагентства віднесено, зокрема: здійснення контролю за дотриманням лімітів і нормативів використання водних біоресурсів.
У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади адміністративний необхідно перевіряти, чи відповідають вони правовим актам вищої юридичної сили, а також чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано тощо.
Отже, враховуючи викладене позивачем не наведено, яким саме нормам актів вищої юридичної сили не відповідає оскаржувана постанова.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята в межах компетенції Кабінету Міністрів України як вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.12.2012 р. № 5207-VI дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Законом N 5207-VI передбачено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; повагу до гідності кожної людини; забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
Статтею 6 цього ж Закону визначено, що форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 5207-VI не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме, в тому числі, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Згідно з частинами першої та другої статті 8 Закону N 5207-VI розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації.
Як вбачається із пояснювальної записки до оскаржуваної постанови проект розроблений з метою затвердження Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах, яким створюється механізм для регулювання спеціального використання водних біоресурсів суб`єктами господарювання на виконання вимог статей 27 та 30 Закон України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів .
Проект містить положення, які висвітлюють його предмет рулювання, визначають, процедуру розподілу лімітів спеціального використання водних ресурсів для промислового рибальства, регулюють питання резерву часток добування (вилову) водних біоресурсів та розподілу часток добування (вилову) водних біоресурсів для непромислових цілей.
Також постановою встановлюються обмеження промислового навантаження при спеціальному використання водних біоресурсів та висвітлюється власне процедура добування водних ресурсів та процедура щодо ведення реєстрації промислового журналу. Одним з аспектів нормативно-правового регулювання відповідних правовідносин є розподіл ліміту спеціального використання водних біоресурсів на квоти добування шляхом визначення за кожним користувачем частки добування водних біоресурсів з подальшим її закріпленням у договорах на право спеціального використання водних ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.
За таких обставин посилання позивача на порушення вимог законодавства про протидію дискримінації не може бути визнане обґрунтованим.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Марикультура (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 44, ЄДРПО 40229118) відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.П. Васильченко
Судді Н.Г. Вєкуа
А.С. Мазур
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2020 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.02.2020 |
Оприлюднено | 05.03.2020 |
Номер документу | 87988912 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Васильченко І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні