Постанова

від 04.03.2020 по справі 400/691/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/691/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, ухвалене в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2019 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просила визнати протиправними дії Южноукраїнського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо відмови нарахування компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року включно в сумі 12471,92 грн.;

- зобов`язати Южноукраїнське управління Головного управління ДФС у Миколаївській області зробити нарахування і виплатити компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року включно в сумі 12471,92 грн. згідно законам України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Южноукраїнською ОДПІ не були враховані вимоги Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІII (далі - Закон України № 2050) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Порядок № 159). На основі даних про індекс інфляції, керуючись нормами чинного законодавства, розрахований позивачем розмір компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року становить 12471,92 грн. (з суми індексації - 9955,27 грн.)

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - Головне управління ДФС у Миколаївській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, добровільно чи на виконання судового рішення. Головне управління ДФС у Миколаївській області фінансуються за рахунок бюджетних коштів у межах, визначених Бюджетним кодексом України та Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, у відповідності до затвердженого кошторису та плану асигнувань за напрямами видатків. Таким чином, напрями видатків у т.ч. на оплату праці працівників установ, що Фінансуються з бюджету затверджуються одночасно з кошторисом. Видатки установи, зокрема, для нарахування та виплати заробітної плати/грошового забезпечення працівникам установи (які перебувають у трудових відносинах) здійснюються відповідно до кошторисних призначень, затверджених на оплату праці в межах штатної чисельності. Виходячи з вищевикладеного, апелянг зазначає, що кошторисними призначеннями не передбачено напрямок видатків, як Компенсація несвоєчасно виплаченої індексації заробітної плати .

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем та відповідачем - Южноукраїнським управлінням Головного управління ДФС у Миколаївській області не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.1990 року по 11.05.2016 року працювала у Первомайській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області на різних посадах та була звільнена у зв`язку з реорганізацією на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

За період служби з лютого 2008 року по листопад 2015 року включно позивачу в повному обсязі не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів, про що свідчили щомісячно отримувані нею витяги з картки особового рахунку.

У зв`язку з вказаним, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року у справі № 814/1087/17 за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської ОДПІ позовні вимоги позивача були задоволені, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України щодо непроведення індексації грошових доходів ОСОБА_1 за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року в сумі 9955,27 грн.;

- зобов`язано Южноукраїнську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових доходів за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року включно в сумі 9955,27 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили 20.02.2018 року.

Індексацію за рішенням суду позивачу перераховано 03.10.2018 року.

03.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Южноукраїнської ОДПІ з заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку несвоєчасною її виплатою.

Відповідні суми компенсації станом на момент звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не отримала.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати,у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі- Порядок № 159).

Відповідно до п.1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п.2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з п.4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п.7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел,з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями

громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів,що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З огляду на вищезазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Судом першої інстанції встановлено, що на основі даних про індекс інфляції, керуючись ст. 3 Закону України № 2050 та п. 4 Порядку № 159, розрахований розмір компенсації втрати частини доходів за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року включно складає 12471,92 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не заперечує проти нарахованої суми, посилається тільки на те, що кошторисними призначеннями не передбачено напрямок видатків, як Компенсація несвоєчасно виплаченої індексації заробітної плати .

Колегія суддів зазначає, що гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Відмова у проведенні позивачу нарахування і виплати компенсації порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик