Постанова

від 24.02.2020 по справі 921/561/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа №921/561/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник,

О.В. Зварич,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився (належно повідомлений),

відповідача - адвоката Панченка А.В. (довіреність №1 від 03.01.2020),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Снек Дистрибуція» від 20.11.2019

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2019, повний текст рішення складено 31.10.2019,

у справі : №921/561/19 (суддя Стопник С.Г.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дітрейд» , м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Снек Дистрибуція» , м. Тернопіль

про зобов`язання здійснити повернення (забір) раніше поставленого товару на суму 91 094,28грн згідно з договором поставки №16/01 від 02.01.2018 та стягнення 91 094,28 грн сплачених за товар коштів

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ТОВ ТД Дітрейд звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ Снек Дистрибуція про зобов`язання здійснити повернення (забір) раніше поставленого товару на суму 91 094,28грн згідно з договором поставки №16/01 від 02.01.2018 та стягнення сплачених за товар коштів в сумі 91 094,28 грн( з урахуванням заяви від 18.10.2019 про уточнення позовних вимог, т. 1, а.с. 189-190).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони уклали договір поставки №16/01 від 02.01.2018 з протоколом розбіжностей, на підставі якого відповідач поставив позивачу товар за період з лютого 2018року по січень 2019року на загальну суму 685 563,66грн, який позивач оплатив частково в сумі 675 887,16грн. Частину поставленого товару на суму 9 676,50грн позивач повернув відповідачу 01.08.2018, 14.09.2018 та 19.11.2018. Посилаючись на п.3.15.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, позивач вказує, що він вправі повернути раніше отриманий товар у таких випадках: якщо товар придатний для подальшої реалізації; не був реалізований протягом строку його придатності; виявився неякісним чи некомплектним; на який відсутні документи. Названим пунктом встановлено обов`язок відповідача забрати товар упродовж 15 календарних днів з дня отримання повідомлення про повернення товару і повернути сплачені за товар кошти.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору він звернувся до відповідача з повідомленням від 24.04.2019 про повернення товару на загальну суму 91 094,28грн, однак таке повідомлення повернулось позивачу з довідкою поштового відділення за закінченням встановленого терміну зберігання . 28.05.2019 він повторно надіслав повідомлення про повернення товару, яке відповідач отримав 10.06.2019, проте в порушення умов договору відповідач товар не забрав, сплачені за нього кошти не повернув.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2019 у справі №921/561/19 позов задоволено. Зобов`язано відповідача здійснити повернення-забір від позивача раніше поставленого товару на суму 91 094,28грн згідно з договором поставки №16/01 від 02.01.2018. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 91 094,28 грн сплачених коштів за товар та 3842,00грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 11, 526, 530, 626, 627, 628,712 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Суд відхилив доводи відповідача про те, що протокол розбіжностей не стосується договору поставки №16/01 від 02.01.2018, оскільки відповідач не надав доказів укладення сторонами інших договорів, крім договору поставки №16/01 від 02.01.2018, та не довів, що цей протокол стосується умов іншого договору. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд досліджував два примірники протоколу розбіжностей: наданий позивачем, який містить посилання на дату і номер договору, до якого він укладений, та наданий відповідачем- без вказівки дати та номера договору, за результатами оцінки яких суд вказав, що протокол розбіжностей хоч і містить ряд описок, однак його умови, зокрема п.3.15, не конфліктують з підписаною редакцією договору та не породжують невизначеностей в тлумаченні існуючих умов договору.

Відповідач (ТОВ «Снек Дистрибуція» ) не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник вказує на незаконність та необґрунтованість рішення, у зв`язку з чим просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає висновок суду про те, що протокол розбіжностей стосується договору поставки №16/01 від 02.01.2018, таким, що не відповідає обставинам справи. Вказує, зокрема, що розділ 3 договору містить лише пункти 3.1, 3.2 та 3.3, а протокол розбіжностей починає доповнювати договір пунктами 3.14 , 3.15( з підпунктами) та 3.16. Позивач не надав доказів, що пункти з 3.4 по 3.13 вносились до договору іншим протоколом чи додатковою угодою. Зазначає про відсутність в самому договорі поставки застереження, що він підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, відсутність доказів направлення позивачем відповідачу протоколу розбіжностей, як це передбачено ч. 4 ст. 181 ГК України. Крім того, скаржник вказує на порушення судом норм процесуального права, зокрема, на те, що відповідно до ст. 46 ГПК України зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі, яке у даній справі відбулося 04.10.2019, в той час як позивач подав свою заяву про уточнення позовних вимог лише 24.10.2019, у зв`язку з чим скаржник вважає, що суд неправомірно прийняв дану заяву позивача та ухвалив рішення про її задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №921/561/19 (колегія суддів у складі головуючого судді Хабіб М.І., суддів Дубник О.П., Якімець Г.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, позивачу встановлено 15-денний строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 19.12.2019 призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.01.2020.

У зв`язку з перебуванням члена колегії судді Якімець Г.Г. у відрядженні автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.01.2020) до складу колегії замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Зварич О.В.

Ухвалою від 28.01.2020 справу №921/561/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Дубник О.П., Зварич О.В. та відкладено розгляд справи до 25.02.2020.

25.02.2020 надійшов відзив позивача від 21.02.2020 на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Крім того, на підставі ст. 119 ГПК України позивач просить поновити пропущений строк на подання відзиву у зв`язку з тим, що представник позивача Отрошенко О.М. протягом періоду з 27.12.2019 по 20.02.2020 перебував у відрядженні.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник скаржника заперечив щодо поновлення позивачу строку на подання відзиву та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не забезпечив явки свого представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДП Укрпошта , згідно з якими поштове відправлення № 7901010813690(ухвала апеляційного суду від 28.01.2020) вручена позивачу 07.02.2020.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів вважає вказані позивачем причини пропуску цього строку (перебування представника Отрошенка О.М. у відрядженні) неповажними, оскільки процесуальний закон не обмежує сторін у виборі своїх представників та їх кількості. Відтак апеляційний суд не бере до уваги доводи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне .

02.01.2018 ТОВ "ТД ДІТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "СНЕК ДИСТРИБУЦІЯ" (постачальник) уклали договір поставки №16/01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товари у зумовлені цим договором строки, а покупець зобов`язується прийняти вказані товари і сплатити за них визначену грошову суму.

Згідно з п.2.1 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці, а також адреса і дата здійснення поставки узгоджуються сторонами на кожну партію окремо і в подальшому зазначаються у накладних, які відіграють роль специфікацій до цього договору та стають його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що поставка товарів за цим договором здійснюється на умовах СРТ-склад покупця відповідно до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010, якщо інше не буде узгоджено сторонами щодо окремих партій.

Згідно з п.4.8 договору право власності на товар, що постачається, переходить до покупця з моменту його отримання.

Всі поставки товару, які здійснюються постачальником покупцю під час дії цього договору, вважаються такими, що здійснені саме на його умовах, якщо інше не визначено письмовим договором між сторонами (п.4.13 договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п.5.1 договору).

Згідно з п.8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 та вважається автоматично пролонгованим на календарний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії не повідомить іншій протилежне.

До позовної заяви позивач додав протокол розбіжностей від 02.01.2018 до договору поставки №16/01 від 02.01.2018 (том 1,а.с. 16-19), в якому сторони погодили окремі умови поставки товару,його оплати, не врегульовані договором, тощо, зокрема, сторони доповнили договір пунктом 3.15, що врегульовує порядок повернення товарів.

Так, підпунктом 3.15.1 пункту 3.15 встановлено, що покупець має право повернути раніше отриманий товар від постачальника, а постачальник зобов`язаний його забрати та повернути за такий товар раніше оплачені кошти; до такого товару відноситься:

а) товар придатний для подальшої реалізації;

б) товар, який не був реалізований протягом строку його придатності;

в) товар, який виявився не якісним не комплектний;

г) товар на який відсутні документи.

Покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а постачальник зобов`язаний протягом 15 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.

Відповідно до п.п.5.15.2 пункту 3.15 покупець оформлює повернення товарів накладною на повернення товарів.

Покупець не оплачує постачальнику витрати з перевезення або інші витрати (в т.ч. збитки) постачальника, пов`язані з вивезенням такого товару (п.п. 3.15.3 п.3.15)

Згідно з п.п.3.15.4 в разі, якщо постачальник не вивезе товар у строк, вказаний у п. 3.15.1 договору, він зобов`язаний відшкодувати покупцю вартість вивезення і утилізації такого товару.

Відповідно до п.п.3.15.5 заборгованість постачальника за повернені товари, які раніше були сплачені покупцем та відшкодування за послуги по утилізації,підлягають оплаті постачальником на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання постачальником листа вимоги.

Згідно з пунктами 2-5 вказаного протоколу розбіжностей після його підписання уповноваженими представниками сторін договір вважається укладеним з урахуванням умов, що викладені у цьому протоколі в узгодженій редакції. Підписуючи цей протокол, сторони засвідчують, що досягли згоди з усіх та окремих істотних умов договору. Цей протокол є невід`ємною частиною договору та складений у двох примірниках-по одному для кожної сторони.

Кожен аркуш протоколу розбіжностей ( всього 4 аркуші) підписаний керівниками двох сторін, підписи яких скріплені печатками обох сторін.

Поряд з тим, відповідач долучив до матеріалів справи свою копію підписаного та скріпленого печатками обох сторін протоколу розбіжностей, в якому не вказано дати та номеру договору, до якого він складений (том 1,а.с. 154-156).

На підставі договору поставки №16/01 від 02.01.2018 відповідач поставив позивачу за період з 22.02.2018 по31.01.2019 товар на загальну суму 685 563,66грн , що підтверджено видатковими накладними, підписаними сторонами (том 1.а.с. 20-74).

В період з 26.02.2018 по 15.02.2019 позивач сплатив відповідачу за поставлений товар кошти на загальну суму 675 887,16 грн, що підтверджено відповідними платіжним дорученнями (том 1.а.с. 75-117).

Крім того, по видаткових накладних на повернення постачальнику №ПП-Ч897 від 01.08.2018, №ПП-С852 від 14.09.2018 та №ПП-Ч1380 від 19.11.2018 позивач повернув відповідачу поставлений товар на загальну суму 9676,50 грн, а відповідач прийняв його, про що свідчать підписи представників двох сторін, скріплені печатками їх (том 1.а.с. 118-120).

На підставі підпункту 3.15.1 пункту 3.15 договору позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №57 від 23.04.2019 про здійснення повернення раніше поставленого товару за адресами: м. Суми, вул. Путивльська, 19, та м. Черкаси, вул. Громова, 146, який придатний для подальшої реалізації, та товару, який не був реалізований протягом строку його придатності, та просив повернути йому 91 094,28грн сплачених раніше коштів за вказаний товар. У цьому повідомленні вказана назва товару (попкорн солоний для м/х печі; попкорн у карамелі з корицею, з сиром; арахіс смажений солоний з беконом; арахіс в шкарлупі смажений; фісташки смажені підсолені; анчоус солоно-сушений; кальмар сушений шинкований; ставридка солена сушена тощо), об`єми упаковок, кількість штук (том 1,а.с. 122-124).

28.05.2019 позивач повторно надіслав відповідачу лист повідомлення №63 про здійснення повернення раніше поставленого товару на підставі підпункту 3.15.1 пункту 3.15 договору та повернення 91 094,28грн раніше сплачених за нього коштів (том 1,а.с. 126-128).

Відповідно до відомостей з офіційного сайту ДП Укрпошта поштове відправлення №4000905307139 (лист №63 від 28.05.2019) вручене відповідачу 10.06.2019 (том 1,а.с. 125).

Відповідач не забрав раніше поставленого товару та не повернув позивачу сплачених за нього коштів в сумі 91 094,28грн, що стало підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони уклали договір поставки №16/01 від 02.01.2018 з протоколом розбіжностей до нього, за умовами яких відповідач взяв на себе зобов`язання передати (поставити) у власність позивача товари , а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар. Разом з тим, договором ( підпункт 3.15.1 пункту 3.15 в редакції протоколу розбіжностей)сторони встановили право покупця повернути раніше отриманий товар у разі , зокрема, якщо товар придатний для подальшої реалізації та у разі, якщо товар не був реалізований протягом строку його придатності. Одночасно встановлено обов`язок постачальника забрати такий товар протягом 15 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар і повернути раніше оплачені за нього кошти упродовж 5 календарних днів з дня отримання вимоги ( підпункт 3.15.5. пункту 3.15).

На підставі цього договору відповідач поставив позивачу за період з 22.02.2018 по 31.01.2019 товар на загальну суму 685 563,66грн, за який позивач сплатив відповідачу в період з 26.02.2018 по 15.02.2019 кошти на загальну суму 675 887,16 грн. Крім того, у серпні, вересні та листопаді 2018 року позивач повернув відповідачу поставлений товар на загальну суму 9676,50 грн, а відповідач прийняв його. Ці обставини не заперечуються сторонами.

У квітні та травні 2019року позивач звертався до відповідача з повідомленнями про повернення раніше поставленого товару, який придатний для подальшої реалізації, та товару, який не був реалізований протягом строку його придатності, на загальну суму 91 094,28грн і повернення сплачених за нього коштів. Повідомлення позивача №63 від 28.05.2019 відповідач отримав 10.06.2019, чого відповідач не заперечує, проте не забрав раніше поставленого товару та не повернув позивачу сплачених за нього коштів в сумі 91 094,28грн.

В апеляційній скарзі скаржник ( відповідач) посилається на відсутність у договорі поставки №16/01 від 02.01.2018 застереження про те, що він укладений з протоколом розбіжностей, відсутність у його примірнику протоколу розбіжностей вказівки на укладення цього протоколу саме до договору поставки №16/01 від 02.01.2018, та стверджує, що зміст протоколу розбіжностей суперечить змісту та структурі договору і не стосується договору поставки №16/01 від 02.01.2018.

Дослідивши наявні в матеріалах справи примірники протоколу розбіжностей, надані суду позивачем і відповідачем, апеляційний суд встановив, що наданий позивачем протокол розбіжностей, який містить посилання на договір поставки №16/01 від 02.01.2018, та наданий відповідачем протокол розбіжностей, який не містить посилання на договір поставки №16/01 від 02.01.2018, за змістом є ідентичними, вони підписані на кожному аркуші ( всього 4 аркуші) керівниками двох сторін і скріплені їх печатками.

Відповідач не надав суду жодних доказів укладення сторонами інших договорів, крім договору поставки №16/01 від 02.01.2018. Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що інших договорів, крім договору поставки №16/01 від 02.01.2018, сторони не укладали.

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що по видаткових накладних на повернення товару постачальнику №ПП-Ч897 від 01.08.2018, №ПП-С852 від 14.09.2018 та №ПП-Ч1380 від 19.11.2018 позивач повернув відповідачу поставлений за договором №16/01 від 02.01.2018 товар на загальну суму 9676,50 грн, а відповідач його прийняв, що свідчить про те, що сторони виконували умови договору поставки з урахуванням протоколу розбіжностей, оскільки самим договором поставки не врегульовано питання повернення покупцем поставленого йому товару.

Не можуть братися до уваги посилання скаржника на відсутність в договорі поставки застереження про його укладення з протоколом розбіжностей та про невідповідність нумерації пунктів протоколу розбіжностей нумерації пунктів договору, оскільки у протоколі розбіжностей викладена погоджена сторонами редакція кожного вказаного у ньому пункту, протокол підписаний сторонами без жодних зауважень, факт його підписання сторони не заперечують. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, визначені протоколом розбіжностей умови не суперечать умовам договору поставки, не встановлюють неоднозначних прав і обов`язків сторін, навпаки усувають певні невизначеності у взаємовідносинах сторін договору.

Відтак апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що протокол розбіжностей, який передбачає право покупця повернути раніше отриманий товар та обов`язок постачальника забрати такий товар від покупця і повернути йому раніше сплачені за товар кошти був укладений сторонами саме до договору поставки №16/01 від 02.01.2018.

Щодо доводів скаржника про неправомірне прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог, в якій замість вимоги про зобов`язання відповідача здійснити повернення 91 094,28 грн, сплачених за товар, позивач просив стягнути ці кошти з відповідача, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що така заява по своїй суті не є заявою про зміну предмета позову, оскільки зміст матеріально-правової вимоги позивача до відповідача щодо повернення сплачених позивачем коштів не змінився.

З огляду на невиконання відповідачем визначеного договором поставки обов`язку здійснити повернення-забір від позивача раніше поставленого товару на суму 91 094,28грн та повернути сплачені за нього кошти, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції про задоволення позову законним і обґрунтованим.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2019 у справі № 921/561/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 02.03.2020.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.В. Зварич