Ухвала

від 26.02.2020 по справі 911/672/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"27" лютого 2020 р. Справа№ 911/672/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.02.2020

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 (повний текст складено 26.07.2019)

у справі №911/672/19 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області (відповідач 1)

Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича (відповідач 2)

про визнання недійсним рішення сесії та договору емфітевзису земельної ділянки

В судовому засіданні 27.02.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/672/19 в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор 15.08.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора 02.09.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №911/672/19 апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 залишено без руху, з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі №911/672/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.11.2019.

15.10.2019 від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.12.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2012 та від 30.01.2020 оголошено перерву у справі, останній раз на 27.02.2020.

Позов подано прокурором в інтересах держави з посиланням на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначенням про відсутність у державного органу (Держгеокадастр, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи) повноважень на звернення з позовом до суду, у зв`язку з чим позов пред`явлено прокурором в інтересах держави, як позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги прокурора хоча і є обґрунтованими та доведеними, проте не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Суд звернув увагу, що прокурором не зазначено органу державної влади, інтереси якого він захищає, у зв`язку з чим було подано відповідачами клопотання про залишення позову без розгляду.

Одночасно суд дійшов висновку, що у даній справі немає передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, оскільки безпідставно не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 справу №912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90577,26 грн. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми в частині застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 справу №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020.

У своїй ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 № 2-р/2017, від 05 червня 2019 № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 у справі №587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Колегією суддів також з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 справу № 922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 прийнято до розгляду справу № 922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства Берізка до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, за касаційною скаргою СФГ Берізка на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019.

Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 31.03.2020 об 11 год. 00 хв.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішення питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2016 у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 у справі № 6-2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18 березня 2019 у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 у справі № 587/260/17, від 17 жовтня 2018 у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі №615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі "Томіч та інші проти Чорногорії", заява N 18650/09, у справі "Шахін і Шахін проти Туреччини", заява N 13279/05).

Верховний суд повинен забезпечувати єдність судової практики, щоб виправляти непослідовності та в такий спосіб підтримувати громадську довіру до судової системи (рішення ЄСПЛ "Альбу та інші проти Румунії", заява N 34796/09).

Наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх, призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Розгляд Великою Палатою Верховного Суду подібних справ свідчить про те, що питання застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є важливим для правозастосовної практики України.

Враховуючи, що під час перегляду справи в апеляційній інстанції вирішується питання щодо застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, а також з метою дотримання принципу правової визначеності (зокрема, щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), колегія суддів вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №911/672/19 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18, а також, оскільки як у справі №911/672/19, так і у справі №922/989/18 стороною є Селянське (фермерське) господарство, судова колегія вважає за необхідне зупинити провадження у справі №911/672/19 до закінчення перегляду справи №922/989/18 Великою Палатою Верховного Суду, з опублікуванням повного тексту постанов в зазначених справах.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 228, 234, 235 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження у справі №911/672/19 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та справи №922/989/18 та опублікування повного тексту судового рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали підписано 03.03.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова