Рішення

від 24.01.2020 по справі 179/2031/19

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/2031/19

2/179/150/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Бондар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільно набуте за час шлюбу майно ,

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільно набуте за час шлюбу майно .

Позивач в позові посилається на те, що сторони перебували у шлюбі з 27.01.1990 року по 16.05.2019 року.

У період перебування у шлюбі ними був придбаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також за період шлюбних відносин ними була набута у власність земельна ділянка, передана на підставі рішення виконкому Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 11.08.1995 року за № 30 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеного житлового будинку та земельної ділянки.

Із 2015 року відповідач проживає постійно за іншою адресою, має іншу родину. У спірному будинку зареєстрована позивач, відповідач, та двоє наших повнолітніх дітей. Проте постійно проживає позивач та діти.

Протягом тривалого періоду позивач самостійно сплачує усі комунальні платежі, утримує будинок, веде домашнє господарство виключно за власний рахунок, в будинку проведено капітальний ремонт.

Оскільки, майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею права власності на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за рахунок збільшення її частки.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає визнати за нею право власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву в якій прохала розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву в якій прохав розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 січня 1990 року між сторонами був укладений шлюб, який розірвано 16 травня 2019 року (а. с. 9-10).

Відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, при цьому об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.1991 року (а. с. 12-13, 21).

Земельна ділянка площею 0,13 га, кадастровий № 1222385300:02:002:0015, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ,згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП від 04 грудня 1995 року, виданого на підставі рішення Оленівської сільської ради від 11.08.1995 р. № 30 (а. с. 17-20).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно роз`яснень Пленуму Верхового Суду України викладених у п. 23 Постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частиною 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання

шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пунктом 18-2 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Відповідно до ст. ст. 368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільної сумісною власністю, при цьому майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 370 ЦК України у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

В той самий час як вбачається з матеріалів справи, право спільної сумісної власності на майно припиняється у разі поділу цього майна між співвласниками, у відповідності до положень ч. 3 ст. 372 Цивільного Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ч. 2, 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, у відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Судом беззаперечно встановлений факт, що домоволодіння з присадибною земельною ділянкою набуто сторонами в період шлюбу, вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо збільшення її частки майна, а саме визнання за нею права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку, оскільки відповідач визнав позовні вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 869 грн. 77 коп., у зв`язку із чим позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету судового збору в розмірі 934 грн. 89 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

-житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,13 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385300:02:002:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя, припинити право спільної сумісної власності на:

-житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,13 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385300:02:002:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

-житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: А - будинок загальною площею - 81,24 кв. м., житловою площею - 46,82 кв. м.; а - сіни; Б - сарай; В - вбиральня; Г - навіс; Д - шийка погреба; ПГ - погріб; К - колодязь; № 1 - замощення; № 2 - огорожа, № 3 - хвіртка; № 4 - ворота ;

-земельну ділянку площею 0,13 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385300:02:002:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) з державного бюджету судовий збір в сумі - 934 грн. 89 коп., сплачений за квитанцією № 0.0.1532453418.1 від 22.11.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук