Рішення

від 04.03.2020 по справі 905/137/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2020р. Справа №905/137/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Прогрес» , м.Маріуполь

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ

про стягнення трьох процентів річних та інфляції в сумі 57321,28 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Прогрес» , м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ, про стягнення трьох процентів річних та інфляції в сумі 57321,28 грн., нарахованих позивачем у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2016р. по справі №905/2187/16.

Ухвалою від 16.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/137/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.02.2020 року об 11:15 год.

31.01.2020р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою від 06.02.2020р. відкладено розгляд справи на 04.03.2020р.

В судове засідання 04.03.2020р. представники сторін не з`явилися.

Відповідач не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь зареєстроване за адресою: 84306, Донецька обл., м.Краматорськ, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, відповідачем отримана вищевказана ухвала суду 21.02.2020р.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

13.09.2016р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/2187/16 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Прогрес» заборгованість за договором підряду №09/1654 від 05.11.2012р. в сумі 165354 грн. 36 коп., інфляційні втрати у сумі 146740 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 13604 грн. 36 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4885 грн. 49 коп.

Згідно вказаного рішення суду встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою Прогрес був укладений договір підряду №09/1654 від 05.11.2012р., за яким підрядник прийняв на себе зобов`язання на свій ризик виконати визначену договором роботу по завданню замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити її.

Як було встановлено, відповідно до п.1.4 договору сума договору складала 275753 грн. 00коп., крім того ПДВ 55150 грн. 60 коп. Загальна вартість - 330903 грн. 60 коп. у відповідності з договірними цінами до кошторисів №09/11.12. Реконструкція електросталеплавильного цеху зі спорудженням комплексу ДСП-70. 1-а черга. Електросталеплавильний цех. Внутрішньоцехові мережі енергоносіїв. Трубопроводи пневмопошти.

Згідно з пунктом 4.5 договору кінцеву оплату за виконані роботи замовник мав здійснити протягом 15-ти календарних днів за фактично виконаний об`єм після підписання форм КБ-2В, КБ-3 та отримання рахунку на оплату.

В судовому рішення був встановлений факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на загальну суму 165354 грн. 36 коп. відповідно до наступних доказів:

- акт №123 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28.12.2012р. на суму 157263 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 26210 грн. 66 коп.;

- акт №203 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 28.02.2013р. на суму 8090 грн. 40 коп. , в т.ч. ПДВ 1348 грн. 40 коп.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2012 року від 28.12.2012р. на суму 157263 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 26210 грн. 66 коп.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2013 року від 28.08.2013р. на суму 8090 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 1348 грн. 40 коп.

Згідно із встановленими судом у справі №905/2187/16 обставинами справи за наслідками господарських операцій по договору підряду №09/1654 від 05.11.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Прогрес» були складені податкові накладні на загальну суму 165354 грн. 36 коп., які містяться у матеріалах справи.

На виконання умов договору позивачем були виставлені наступні рахунки на загальну суму 165354 грн. 36 коп.:

- рахунок-фактура №203 від 29.12.2012р. на суму 157263 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 26210 грн. 66 коп.;

- рахунок-фактура №300 від 28.02.2013р. на суму 8090 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 1348 грн. 40 коп.

Згідно з рішенням суду по справі №905/2187/16 факт отримання зазначених рахунків-фактур разом з актами №123 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28.12.2012р. та №203 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 28.02.2013р. на суму 8090 грн. 40 коп. відповідачем був підтверджений у відзиві на позовну заяву вих.№17/748 від 25.07.2016р.

Граничним строком оплати вартості виконаних робіт за актом №123 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28.12.2012р. є 12.01.2013р., за актом №203 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 28.02.2013р. був 15.03.2013р.

Проте, як було встановлено судом, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 165354 грн. 36 коп. не сплатив, внаслідок чого вищевказаним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 165354 грн. 36 коп., а також нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 146740 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 13604 грн. 36 коп.

Судове рішення по справі №905/2187/16 набрало законної сили 25.09.2016р.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.18 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.

Згідно приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2016р. по справі №905/2187/16 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 165354,36 грн. та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Відтак, виходячи зі змісту вказаної статті три проценти річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16.

Згідно з правовими висновками судів, інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2017р. по справі №905/1174/17 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Прогрес» інфляційні в сумі 19842,52 грн. за період з травня 2016р. - квітень 2017р. та 3% річних 4951,53 грн. за період з 01.05.2016р. по 30.04.2017р.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення суду по справі №905/1174/17, яке набрало законної сили 25.06.2017 р., виконано було в межах виконавчого провадження лише 20.11.2019р.та 06.12.2019р.

З огляду на це, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, звернувся до суду із даним позовом про стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з травня 2017р. по 19 листопада 2019р. інфляцію в сумі 44645,68 грн. та три проценти річних в сумі 12666,60 грн. за період з 01.05.2017р. по 19.11.2019р.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

При цьому, посилання відповідача на невірність визначення дати, з якої підлягали нарахуванню три проценти річних спростовуються вищевстановленими судом обставинами та зазначеними положеннями законодавства щодо виникнення зобов`язання з оплати товару та відповідного прострочення.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що інфляція нараховується лише за повний місяць, нарахування позивачем інфляційних витрат за неповний місяць листопад 2019р. є неправомірним.

В результаті проведеного перерахунку суду, інфляційні витрати підлягають стягненню за період з травня 2017р. по жовтень 2019р. в сумі 39549,44 грн., а решта вимог в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте в частині вимог щодо інфляції в сумі 5096,24 грн. є неправомірним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, інфляція в сумі 39549,44 грн. та три проценти річних в сумі 12666,60 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Прогрес» , м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ про стягнення трьох процентів річних та інфляції в сумі 57321,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (код ЄДРПОУ 00210602; 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь» ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Прогрес» (код ЄДРПОУ 23427161, 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Мартенівська, будинок 16) інфляційні витрати в сумі 39549,44 грн., три проценти річних в сумі 12666,60 грн., судовий збір в сумі 1749,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 04.03.2020р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина