Рішення

від 27.02.2020 по справі 904/420/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 904/420/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПОЛЮС", 2) Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, 3) Державна фіскальна служба України

про стягнення 39 371,88 грн.

представників сторін: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПОЛЮС" про стягнення збитків у розмірі 39371,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Згідно з протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) вказана справа передана на розгляд судді Кеся Н.Б.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 суддею Кеся Н.Б. прийнято справу № 904/420/19 до свого провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Надалі, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 залучено до участі у справі Державну фіскальну службу України в якості співвідповідача у справі та ухвалою суду від 26.11.2019 справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.12.2019 справу № 904/420/19 передано на розгляд судді Поляковій К. В.

Ухвалою суду від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/420/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 23.01.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач-1 у відзиві на позов зазначав, що внаслідок оскарження ним рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних останнє скасовано адміністративним судом, у зв`язку з чим вини відповідача в завданні позивачу збитків не має.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 у позові вказав, що рішення адміністративного суду, яким визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу щодо відмови в реєстрації накладних, не набрало законної сили. Крім того, на думку відповідача-2, останній є неналежним співвідповідачем у справі.

У відзиві на позов відповідач-3 зауважив, що станом на дату подання відзиву рішення адміністративного суду не набрало законної сили, у зв`язку з чим його виконання є передчасним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2016 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду № 2016/ц/ГГР/1587, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботу по дробленню механічним способом 78 815 метрів кубічних негабаритних шматків підірваної гірської маси в кар`єрі рудоуправління ПАТ "Південний ЮГОК", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану за цим договором роботу.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт становить 2354992,20 грн. Оплата за виконані роботи проводиться замовником протягом 60 календарних днів після надання рахунків-фактури на оплату, виставлених підрядником за фактично виконані роботи, актів виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку та податкових накладних. У разі несвоєчасного надання вказаних документів, строк оплати переноситься на період затримки в наданні (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 3.1 договору підрядник зобов`язався надавати податкову накладну, складену в електронній формі із дотриманням умови відносно реєстрації у порядку, встановленим законодавством, електронним підписом уповноваженої платником особи, та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як передбачено пунктом 9.10 договору підрядник несе обов`язок з контролю за наявністю державної реєстрації, знаходженням за місцем реєстрації та своєчасної сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів підприємствами-контрагентами підрядника. Підрядник зобов`язаний відшкодовувати в повному об`ємі всі збитки замовника, які можуть виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланці контрагентів підрядника підприємств, що допустили податкове правопорушення, чи здійснення податкового правопорушення самим підрядником, а також у разі неналежного оформлення підрядником первинних документів. Також підрядник зобов`язаний відшкодовувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, у разі якщо це призвело до втрати замовником права на податковий кредит. Факт нанесення цих збитків підтверджується отриманою податковою інформацією про порушеннях (повідомлення та/або фактичне зняття податкового кредиту) та/або відповідним актом ненормативного характеру, винесеним податковим органом по відношенню до замовника.

Додатковою угодою від 29.12.2017 № 3 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 13.3 щодо строку його дії, а саме до 31.03.2018 року. У разі якщо на момент закінчення строку дії договору в сторін залишаться невиконані зобов`язання договір продовжує свою дію до його остаточного виконання.

27.11.2017 позивачу виставлений рахунок № 70 на суму 236231,28 грн., також сторони підписали акт № 71 прийому-передачі виконаних робіт.

Дана сума в розмірі 236231,28 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 39371,88 грн. оплачена позивачем 29.01.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 45039.

Оскільки відповідач реєстрацію податкової накладної щодо виконаних за актом робіт не здійснив, позивач звертався до відповідача 32.10.2018 із претензією від 29.10.2018 № 52-16/58 про відшкодування збитків.

Разом із цим, відповідач на виконання договору підряду від 31.12.2016 № 2016/у/ГГР/1587 направляв на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних засобами електронного зв`язку податкову накладну від 27.11.2017 № 4, що отримана податковим органом 11.12.2017 згідно з квитанцією про реєстрацію №1. Однак комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 20.11.2018 прийнято рішення № 994323/32090760 про відмову відповідачу в реєстрації вказаної податкової накладної.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 160/2203/19 адміністративний позов ТОВ Автополюс задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №994323/32090760 від 20.11.2018; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.11.2017 № 4 датою її фактичного отримання.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 повернуто, у зв`язку з чим рішення є таким, що набрало законної сили.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з`ясувати, чи пов`язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору, чи із зобов`язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Як убачається із матеріалів справи, на виконання укладеного між сторонами договору сторони підписали акт № 71 прийому-передачі виконаних робіт, а позивач за платіжним дорученням від 29.01.2018 № 45039 вказані послуги оплатив у сумі 236231,28 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 39371,88 грн.

Однак відповідач встановленого Податковим кодексом України та договором обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, у зв`язку з чим позивач наголошував про завдання йому збитків внаслідок позбавлення права включити суму ПДВ у розмірі 39371,88 грн. до складу податкового кредиту.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На обґрунтування наявності повного складу цивільного правопорушення позивач у поданій позовній заяві визначає протиправною бездіяльність відповідача з не оскарження в судовому порядку рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та сам факт не здійснення її реєстрації відповідачем.

У той же час, як слідує із обставин справи адміністративної справи № 160/2203/19, що перебувала на розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, відповідач звертався до податкового органу із документами на реєстрацію податкової накладної № 4 про надання послуг за договором підряду від 31.12.2016 № 2016/ц/ГГР/1587, щодо якої комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято 20.11.2018 рішення про відмову в реєстрації.

Вважаючи дане рішення протиправним, відповідач оскаржив його у межах вказаної справи № 160/2203/19 в адміністративному суді, яким прийнято рішення про визнання протиправним та скасування рішення комісії від 20.11.2018 №994323/32090760 та зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.11.2017 № 4 датою її фактичного отримання.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 160/2203/19 набрало законної сили та встановлені в ньому обставини є для даної справи преюдиціальними.

Таким чином, на даний час відсутня протиправна поведінка та вина відповідача в не здійсненні реєстрації спірної податкової накладної, що позивачем покладалося в якості доведення завдання йому збитків відповідачем.

Отже, не вбачаються доведеними позовні вимоги щодо наявності повного складу цивільного правопорушення у бездіяльності відповідача з реєстрації податкової накладної та завданню збитків, а тому підстави для їх стягнення та задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 03.03.2020.

Суддя К.В. Полякова