Рішення

від 04.03.2020 по справі 910/18133/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2020Справа № 910/18133/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К

до Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс

про стягнення 215016,33 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Епіцентр К звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 215016,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані свої зобов`язання за Договором № 100517_6 від 10.05.2019 з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс 192331,07 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 7757,14 грн. та 14928,12 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 26.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/18133/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053446322, отримав 09.01.2020 ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2019, проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 26.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/18133/19.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їх процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

10.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Епіцентр К та Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс було укладено договір поставки № 100517_6.

Відповідно до п. 1.1 - 1.2. договору, за цим договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, або його регіональних філій (представники покупця), які зазначені у додатку № 1 до договору, товар, а покупець ( представники покупця) зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість. Кількість товару, а також номенклатура, асортимент, ціна та вартість товару зазначається сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 2.1. - 2.5. договору, покупець оплачує товар за ціною, передбаченою у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних на товар. Ціни на товар, що є предметом цього договору, встановлені сторонами в національній валюті України - гривні. Розрахунку по цьому договору проводяться між сторонами в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Покупець проводить розрахунки з постачальником за товар на умовах відстрочки платежу до 20 календарних днів, починаючи з дати поставки такої партії товару шляхом прямого безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок відповідного невідокремленого структурного підрозділу ТОВ Епіцентр К , що вказується у наданому постачальником покупцю рахунку - фактурі. Сума товару, що надається постачальником покупцю на умовах відстрочки оплати не повинна перевищувати 100000,00 грн. До моменту повного розрахунку за товар покупець зобов`язаний надавати доступ уповноваженим представникам постачальника у місця зберігання / використання товару з метою визначення цільового використання придбаного товару, умов його зберігання тощо. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних.

Відповідно до п. 3.7. - 3.8. договору, приймання - передача товару здійснюється постачальником за наявності у представника покупця оригіналу довіреності. Постачальник має право відмовити покупцю в передачі товару особам, не вказаним в довіреності, а також в випадку відсутності у особи паспорту або іншого документу, що підтверджує особу. Приймання - передача товару оформлюється видатковою накладною, яка складається постачальником в 2 оригінальних примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін в момент фактичної передачі товару, в тому числі один примірник повертається постачальнику, а другий примірник залишається у покупця. Приймання - передача товару здійснюється в місці, визначеному п. 1.3. договору.

Відповідно до п. 3.11 - 3.12 договору, право власності та ризики випадкового знищення та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент поставки та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що підтверджують поставку товару. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару за цим договором вважаються виконаними з моменту передачі товару у власність покупця в місці поставки, визначеному п. 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. - 5.2. договору, сторона, яка порушила зобов`язання, визначене договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані таким порушенням збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами, встановленими чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.1. - 7.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору і діє до 31.12.2017 року, а в частині здійснення розрахунків за поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 7.3. - 7.4. договору, зміна строку дії договору оформлюється сторонами додатковою угодою до цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цьогодоговору.

До матеріалів справи додано Додаткову угоду № б/н від 01.12.2017 до договору № 100517_6 від 10.05.2017, відповідно до якої, сторонами було внесено зміни до п. 7.2. договору, та продовжено його дії до 31.12.2018 року, а в частині здійснення розрахунків за поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До матеріалів справи додано видаткові накладні : № РНК/MY-0001988 від 28.08.2018 на суму 13970,64 грн; № РНК/MY-0001989 від 28.08.2018 на суму 8996,94 грн.; № РНК/MY-0001997 від 28.08.2018 на суму 1723,08 грн.; № РНК/MY-0002005 від 28.08.2018 на суму 1050,36 грн.; № РНК/MY-0002037 від 29.08.2018 на суму 11795,28 грн; № РНК/MY-0002041 від 31.08.2018 на суму 47780,40 грн; № РНК/MY-0002189 від 02.09.2018 на суму 222,30 грн; № РНК/MY-0002268 від 04.09.2018 на суму 5036,94 грн; № РНК/MY-0002269 від 04.09.2018 на суму 2831,16 грн; № РНК/MY-0002305 від 04.09.2018 на суму 1023,12 грн; № РНК/MY-0002325 від 05.09.2018 на суму 4717,58 грн; № РНК/MY-0002327 від 05.09.2018 на суму 5621,64 грн; № РНК/MY-0002344 від 05.09.2018 на суму 18073,08 грн; № РНК/MY-0002345 від 05.09.2018 на суму 3830,40 грн; № РНК/MY-0002426 від 06.09.2018 на суму 4326,73 грн.; № РНК/MY-0002476 від 07.09.2018 на суму 12495,00 грн; № РНК/MY-0002688 від 12.09.2018 на суму 1136,54 грн; № РНК/MY-0002772 від 13.09.2018 на суму 358,20 грн; № РНК/MY-0003121 від 19.09.2018 на суму 5772,26 грн; № РНК/MY-0003142 від 20.09.2018 на суму 4866,96 грн; № РНК/MY-0003385 від 24.09.2018 на суму 604,80 грн; № РНК/MY-0003460 від 25.09.2018 на суму 7137,36 грн; № РНК/MY-0003468 від 25.09.2018 на суму 185,42 грн; № РНК/MY-0003469 від 25.09.2018 на суму 1044,48 грн; № РНК/MY-0003484 від 25.09.2018 на суму 57736,50 грн; № РНК/MY-0003545 від 26.09.2018 на суму 331,94 грн; № РНК/MY-0003616 від 27.09.2018 на суму 13771,20 грн; № РНК/MY-0003868 від 02.10.2018 на суму 763,43 грн. Видаткові накладні містять підписи та печатки сторін. Загалом, відповідно до видаткових накладних, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару загальною вартістю 237204,38 грн. За розрахунком позивача, ним було поставлено, а відповідачем прийнято товару загальною вартістю 231041,28 грн., сума визначена позивачем у розрахунку є меншою, ніж загальна сума поставленого товару за накладними.

Відповідно до доданих до матеріалів справи доказів, позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленнями щодо наявної в відповідача заборгованості за договором № 100517_6 від 10.05.2017 у розмірі 232261,28 грн. та вимогами щодо її погашення, про що свідчать: лист № 5312 від 30.01.2019 , претензія № 6841 від 13.03.2019, претензія № 8722 від 22.04.2019, претензія № 11706 від 01.07.2019, претензія № 12373 від 29.07.2019 , претензія № 12403 від 05.08.2019, претензія № 16543 від 11.11.2019.

Відповідач відповіді на претензії не надав, суму заборгованості у повному обсязі не сплатив, доказів протилежного до матеріалів справи сторонами не додано.

Відповідно до платіжного доручення № 350 від 27.11.2019, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 38710,21 грн. Призначення платежу: оплата боргу за товар, згідно гарантійного листа в т.ч. ПДВ 20% 6451,70 грн. .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за Договором № 100517_6 від 10.05.2019 з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс 192331,07 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 7757,14 грн. та 14928,12 грн. втрат від інфляції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до видаткових накладних, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару загальною вартістю 237204,38 грн. За розрахунком позивача, ним було поставлено, а відповідачем прийнято товару загальною вартістю 231041,28 грн., сума визначена позивачем у розрахунку є меншою, ніж загальна сума поставленого товару за накладними.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України , при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на припис ч. 2 ст. 237 ГПК України, визначенні розміру заборгованості відповідача з не оплати поставленого товару, Суд керується доданим до позовної заяви розрахунком позивача.

Наявність у відповідача заборгованості з не оплати поставленого за договором № 100517_6 від 10.05.2017 товару у розмірі 192331,07 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 165 ГПК України правом, відзив на позовну заяву, або доказів в спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи відповідачем додано не було.

Доказів сплати боргу з оплати поставленого за договором № 100517_6 від 10.05.2017 товару до матеріалів справи не додано.

Зважаючи на це, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу з оплати поставленого позивачем товару за договором № 100517_6 від 10.05.2017 у розмірі 192331,07 грн. є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Зважаючи на розрахунок ціни позову, наданий позивачем, видаткові накладні, платежі відповідачем проводились не своєчасно, а саме, не у строк передбачений п. 2.4 Договору № 100517_6 від 10.05.2017. Зважаючи на це, позивачем нараховано Відповідачу штрафні санкції за несвоєчасність оплати поставленого товару, а саме, 3% річних у розмірі 7757,14 грн. та 14928,12 грн. втрат від інфляції..

Суд вважає неправильним розрахунок 3% річних. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення вбачається, що позивачем при нарахуванні розмірів 3% річних, в період прострочення враховано дату часткової оплати товару, що призвело до збільшення періодів на один день, відповідно до збільшення 3% річних на суму вартості одного дня прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день часткової оплати вартості товару не включається до періоду, за який може здійснюватися стягнення 3% річних.

3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а тому день часткової оплати товару не враховується в період нарахування штрафних санкцій.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перерахунок, нарахованих позивачем 3% річних на суму заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 231041,28 грн. за період з 23.10.2018 по 26.11.2019, та на суму 192331,07 за період з 27.11.2019 по 05.12.2019. Згідно перерахунку суду, з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 7738,15 грн.

Суд здійснив перерахунок, нарахованих позивачем втрат від інфляції на суму заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 231041,28 грн. за період з 23.10.2018 по 26.11.2019, та на суму 192331,07 за період з 27.11.2019 по 05.12.2019. Згідно перерахунку суду, розмір втрат від інфляції є більшим ніж визначений позивачем до стягнення. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України , при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Отже, втрати від інфляції підлягають стягненню з відповідача у розмірі 14928,12 грн., розмір визначений позивачем до стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3483,91 грн. Тобто в розмірі більшому ніж передбачено законом. Враховуючи часткове задоволення позову відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс (03028, м. Київ, вул. Стратегічне Шосе, будинок 2, літ. А, ідентифікаційний код 39641202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-К, ідентифікаційний код 32490244) заборгованість у розмірі 192331 (сто дев`яносто дві тисячі триста тридцять одну) грн. 07 коп., втрати від інфляції в розмірі 14928 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 7738 (сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 3224 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 95 коп.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокомунсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К 3% річних у розмірі 18 грн. 99 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко