Рішення

від 27.02.2020 по справі 903/938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2020 року Справа № 903/938/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

на час розгляду справи по суті:

від позивача: Семенюк Л.В.-представник, адвокат (ордер серія ВЛ №000,070672 від 26.11.2019р., Свідоцтво про право на зняття адвокатською діяльністю №487 від 10.01.2011р.)

від відповідача: Таргоній В.О. - представник, адвокат (ордер серія ВЛ №000,069959 від 15.02.2020р.)

на момент проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду:

від позивача: Семенюк Л.В.-представник, адвокат (ордер серія ВЛ №000,070672 від 26.11.2019р., Свідоцтво про право на зняття адвокатською діяльністю №487 від 10.01.2011р.)

від відповідача: відсутній

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт", м. Мінськ, Республіка Білорусь

про стягнення 239 691,82 доларів США

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (з врахуванням заяви від 04.12.2019р. про уточнення розміру пред`явлених позовних вимог) звернулось до господарського суду з позовом від 02.12.2019р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" про стягнення 239 691,82 доларів США, що в еквіваленті становило 5 761 130,71 грн., в тому числі 52 734,51 доларів США (еквівалент 1 267 504,27 грн.) заборгованості по оплаті отриманого на підставі контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. товару, 26 367,25 доларів США (еквівалент 633 752,01 грн.) штрафу, нарахованого за неоплату товару, 107 060,04 доларів США (еквівалент 2 573 249,62 грн.) в повернення суми попередньої оплати, здійсненої згідно контракту №07/12 від 07.12.2018р. та 53 530,02 доларів США (еквівалент 1 286 624,81 грн.) штрафу, нарахованого за недопоставку товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач засвідчував на порушенні відповідачем умов контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. в частині проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар та умов контракту №07/12 від 07.12.2018р. в частині здійснення поставки товару на суму попередньої оплати, нарахування у зв`язку з цим штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 05.12.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, зокрема, відповідачу, в порядку ст. ст. 165, 178 ГПК України, було запропоновано надати суду до 03.01.2020р., але не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують правову позицію сторони стосовно позову, копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу, докази чого надати суду.

Ухвалою суду від 09.01.2020р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 03.02.2020р., за ініціативою суду було повторно встановлено для відповідача строк (до 27.01.2020р.) для надання суду відзиву (пояснень) на позовну заяву і всіх письмових, електронних та інших доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують правову позицію сторони стосовно позову.

28 січня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області була зареєстрована зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" від 14.01.2019р., в котрій товариство просило суд, визнати недійсними додаткову угоду (дополнительное соглашение) №2 від 04.06.2019р. до контракту про експорт сільгосппродукції №19/09 від 19 вересня 2018 року і додаткову угоду (дополнительное соглашение) №1 від 04.06.2019р. до контракту №17/12 від 07 грудня 2018 року на поставку сільгосппродукції, які були укладені між ТОВ "Фреш Старт" і ТОВ "Меридіан Бот", і які укладені з порушенням закону, а також залишити первісний позов про стягнення боргу за контрактами: №19 від 19.09.2018р. і №17/12 від 07.12.2018р. без розгляду.

В той же час, 28 січня 2020 року на адресу Господарського суду Волинської області від відповідача надійшли відзив ТОВ "Фреш Старт" від 14.01.2019р. на позовну заяву та клопотання від 14.01.2019р. про призначення у даній справі комплексної судової технічної і почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. зустрічну позовну заяву від 14.01.2019р. з додатками документів на 27 аркушах (в т.ч. оригінал банківської квитанції №4 від 25.01.2020р. про сплату судового збору в розмірі 4 204,00грн.) було повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" без розгляду, зокрема, з тих підстав, що остання була подана до суду з пропуском двічі встановлених судом процесуальних строків та без будь-якого клопотання про поновлення пропущеного строку для подання суду відзиву та зустрічної позовної заяви, пояснень стосовно причин пропуску встановлених судом та Господарським процесуальним кодексом України процесуальних строків.

Також цією ухвалою було вирішено питання стосовно залишення без розгляду відзиву ТОВ "Фреш Старт" від 14.01.2019р. на позовну заяву та клопотання від 14.01.2019р. про призначення у даній справі комплексної судової технічної і почеркознавчої експертизи.

31.01.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 31.01.2020р. про здійснення підготовчого засідання у даній справі за відсутності представника позивача та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. (за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання) було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020р.

17 лютого 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання адвоката ТОВ "Фреш Старт" Таргонія В.О. (ордер серія ВЛ №000,069959 від 15.02.2020р.) про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні. До клопотання було долучено витяг з веб-сайту Луцького міськрайонного суду Волинської області, ордер від 15.02.2020р. серія ВЛ №000,069959.

Ухвалою суду від 17.02.2020р. розгляд справи по суті було відкладено на 27.02.2020р. на 11:00год.

21.02.2020р. відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано заяву Адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" Таргонія В.О. про ознайомлення з матеріалами справи. 21.02.2020р. адвокату ТОВ "Фреш Старт" Таргонію В.О. (ордер серія ВЛ №000,069959 від 15.02.2020р.) надано можливість ознайомитися з матеріалами справи №903/938/19.

Присутня в судовому засіданні 27.02.2020р. представник позивача звернулась до суду із клопотанням від 27.02.2020р., в котрому повідомила про здійснення відповідачем 16.01.2020р. часткової оплати заборгованості в розмірі 4 988,87 доларів США, нарахованої згідно контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. та просила суд долучити до матеріалів справи відповідну банківську виписку від 16.01.2020р., а також у зв`язку з цим просила суд закрити провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору. При цьому просила суд витрати, пов`язані з поданням позову до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору на суму 86 416,96грн.) покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Водночас, звернулась до суду з клопотанням від 27.02.2020р. про приєднання до матеріалів справи міжнародних товарно-транспортних накладних, підписаних сторонами в межах контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. в підтвердження факту отримання відповідачем товару за усіма специфікаціями, зазначеними в позовній заяві, яке було задоволено судом шляхом постановлення відповідної протокольної ухвали.

При цьому суд виходив з тих обставин, що фактичне існування визначених документів вбачається із первинних фінансових та бухгалтерських документів, долучених позивачем до матеріалів позовної заяви при зверненні до суду із відповідним позовом.

Відтак, в судовому засіданні 27.02.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (із врахуванням заяви від 04.12.2019р. про уточнення розміру пред`явлених позовних вимог та клопотання від 27.02.2020р. про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4 988,87 доларів США).

Присутній в судовому засіданні 27.02.2020р. представник відповідача своїми усними поясненнями позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з їх необгрунтованістю.

При цьому, звернувся до суду з усним клопотанням про долучення до матеріалів справи Витягу з Єдиного Реєстру досудових розслідувань від 09.01.2020р., яке було задоволено судом.

Водночас, просив суд відкласти розгляд справи, однак вказане усне клопотання відповідача було відхилене судом як необгрунтоване та спрямоване не інакше, як на затягування розгляду справи, про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу.

При цьому суд виходив також і з тих обставин, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому в судовому засіданні 27.02.2020р. судом були оглянуті оригінали документів, долучених позивачем до позовної заяви, зокрема, Контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. з додатковими угодами №1 від 13.11.2018р. та № 2 від 04.06.2019р., а також Контракту №07/12 від 07.12.2018р. з додатковою угодою №1 від 04.06.2019р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у преамбулі Закону України "Про міжнародне приватне право", цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Як зазначено у ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Таким чином, визначальною складовою правовідносин, до регулювання яких застосовується Закон України "Про міжнародне приватне право", є наявність в них саме іноземного елемента.

В даному випадку, позивач є юридичною особою резидентом України з місцезнаходженням у м. Луцьк, а відповідач юридичною особою резидентом Республіки Білорусь.

За приписами п.1 Роз`яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" № 04-5/608 від 31.05.2002р., правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що спори, які виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Крім того, за приписами ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 04.06.2019р. до контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. сторони погодили доповнити Контракт на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. пунктом 8.4. і викласти його в наступній редакції: "Будь-який спір, який виникає по даному контракту чи в зв`язку з його укладенням, і не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягає вирішенню в господарському суді по місцю знаходження продавця, згідно норм українського законодавства".

Водночас, згідно пункту 3 додаткової угоди №1 від 04.06.2019р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. сторони погодили змінити п. 9.2. контракту №07/12 від 07.12.2018р. та викласти його в наступній редакції: "Будь-який спір, який виникає по даному контракту чи в зв`язку з його укладенням, і не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягає вирішенню в господарському суді по місцю знаходження покупця, згідно норм українського законодавства".

Зазначені додаткові угоди недійсними чи зміненими, зокрема, в частині п. 1 додаткової угоди №2 від 04.06.2019р. до контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. та п. 3 додаткової угоди №1 від 04.06.2019р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. не визнавалась.

В даному випадку місцезнаходженням продавця по контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р., а покупця по контракту №07/12 від 07.12.2018р.- Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (код ЄДРПОУ 39897730) є: Україна, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, будинок 9.

За таких обставин, за висновками суду, спір у справі № 903/938/19 підлягає розгляду Господарським судом Волинської області на підставі норм українського права.

Крім того суд засвідчує, що 28.03.1997р. підписано Протокол до Конвенції "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах", який набрав чинності в Україні з 17.09.1999р. (ратифікований Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року") та учасником якої є Республіка Білорусь.

Згідно ст. 1 цієї Конвенції, Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Згідно статті 21 цієї Конвенції суди Договірних Сторін можуть розглядати справи й в інших випадках, якщо мається письмова угода сторін про передачу спору цим судам. При цьому виключна компетенція, що випливає з пункту 3 статті 20 і інших норм, установлених частинами II-V цього розділу, а також із внутрішнього законодавства відповідної Договірної Сторони, не може бути змінена угодою сторін. При наявності угоди про передачу спору суд за заявою

відповідача припиняє провадження в справі.

При цьому, суд констатує, що частиною 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди. (ч.2 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

Із вказаних вище норм законодавства вбачається, що у господарському суді може бути розглянуто спір і при наявності арбітражної угоди, проте з урахуванням приписів ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Пунктом 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень та статтею 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Отже, якщо клопотання про залишення позову без розгляду по справі було зроблено стороною до подання суду своєї першої заяви щодо суті спору, то позов підлягає залишенню без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких клопотань стосовно залишення позову без розгляду сторонами, зокрема, відповідачем суду подано не було, відтак, даний спір підлягає розгляду Господарським судом Волинської області на підставі та з врахуванням норм українського права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Україна) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" (Республіка Білорусь) (покупець) було укладено договір (контракт) на експорт сільськогосподарської продукції №19/09, згідно з пунктами 1.1.-1.3. котрого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію Українського походження (далі товар) на умовах даного Контракту. Конкретний асортимент, кількість і ціна товару визначаються в Інвойсах чи в Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного договору. Товар придбавається з комерційною метою для оптової та роздрібної торгівлі. Якість поставленого товару повинна відповідати вимогам нормативної документації на вказану продукцію і супроводжуватися необхідними документами. Упаковка повинна відповідати умовам транспортування і забезпечити цілісність товару в дорозі.

У відповідності до умов п.п. 2.1.-2.2. цього контракту якість поставленого товару повинна відповідати вимогам до якості, встановлених в країні походження товару і відповідати стандартам, діючим в країні покупця. Поставка товару по даному контракту відбувається партіями. Об`єм і умови поставки кожної індивідуальної партії товару узгоджуються в Інвойсах чи в Специфікаціях.

Згідно п. 3.1. даного Контракту умови поставки товару вказуються в Інвойсах чи в Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного договору.

Поставка товару відбувається по договірній ціні, вказаній в Інвойсах чи в Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного договору. Загальна сума контракту складається із вартості певних поставок і складає 200 000 доларів США (п.п. 4.1., 4.3. контракту).

У відповідності до умов п.п. 5.1.-5.4. цього Контракту оплата за поставлений товар відбувається по Інвойсу щляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100 % від вартості поставленого товару, протягом 5 банківських днів з моменту розмитнення товару в країні покупця. Перед поставкою продукції продавець і покупець попередньо погоджують ціни на товар, що поставляється. Ціна і валюта на поставлену продукцію зазначається в Інвойсі чи в Специфікаціях. Продавець та покупець домовились, що згідно даного контракту останній може здійснювати попередню оплату чи 100 % оплату за поставлений товар в момент передачі товару.

Пунктом 7.2. цього Контракту передбачено, що у випадку неоплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 8.1. даного Контракту даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019р. Пролонгація допускається шляхом взаємного погодження в письмовій формі в строк не пізніше 31.12.2019 року.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток суб`єктів господарювання.

Водночас, 13 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Україна) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" (Республіка Білорусь) (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р., згідно котрої сторони погодили викласти пункт 5.1. даного контракту в наступній редакції: "Оплата за поставлений товар здійснюється згідно Інвойсу шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100 % вартості поставленого товару, протягом 45 банківських днів з моменту розмитнення товару в країні покупця".

Відповідно до п. п. 3, 4 даної додаткової угоди ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і є невід`ємною частиною Контракту №19/09 від 19.09.2018р.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток суб`єктів господарювання.

Крім того, 04 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Україна) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" (Республіка Білорусь) (покупець) було укладено додаткову угоду №2 до контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р., згідно котрої сторони погодили доповнити Контракт пунктом 8.4. і викласти його в наступній редакції: "Будь-який спір, який виникає по даному контракту чи в зв`язку з його укладенням, і не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягає вирішенню в господарському суді по місцю знаходження продавця, згідно норм українського законодавства".

Відповідно до п. п. 3, 4 даної додаткової угоди ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і є невід`ємною частиною Контракту №19/09 від 19.09.2018р.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток суб`єктів господарювання.

Як це вже було засвідчено, оригінали визначеної угоди з додатковими угодами до неї, на предмет відповідності копій цих документів, долучених до позовної заяви, їх оригіналам, було оглянуто судом в судовому засіданні, а також надано для огляду присутньому в засіданні суду представнику відповідача.

На виконання умов контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт", прийнято, товар на суму 128 856,26 доларів США, що стверджується специфікаціями та рахунками-фактурами №001 від 24.09.2018р. на суму 5 452,92 доларів США, №002 від 04.10.2018р. на суму 4 847,04 доларів США, №003 від 18.10.2018р. на суму 4 824,00 доларів США, №004 від 24.10.2018р. на суму 4 600,00 доларів США, №005 від 01.11.2018р. на суму 4 936,50 доларів США, №006 від 06.11.2018р. на суму 4 724,40 доларів США, №007 від 12.11.2018р. на суму 7 843,45 доларів США, №008 від 13.11.2018р. на суму 4 724,40 доларів США, №009 від 16.11.2018р. на суму 4 724,40 доларів США, №010 від 23.11.2018р. на суму 7 340,80 доларів США, №011 від 23.11.2018р. на суму 4 724,40 доларів США, №012 від 26.11.2018р. на суму 8 028,00 доларів США, №013 від 28.11.2018р. на суму 7 784,80 доларів США, №014 від 03.12.2018р. на суму 8 195,55 доларів США, №015 від 10.12.2018р. на суму 8 035,20 доларів США, №016 від 12.12.2018р. на суму 8 035,20 доларів США, №017 від 14.01.2019р. на суму 8 134,40 доларів США, №018 від 16.01.2019р. на суму 7 936,00 доларів США, №019 від 04.02.2019р. на суму 7 936,00 доларів США, №020 від 11.02.2019р. на суму 6 028,80 доларів США та міжнародними товарно-транспортними накладними від 24.09.2018р. б/н, від 05.10.2018р. б/н, від 19.10.2018р. №004450, від 25.10.2018р. №0071175, від 02.11.2018р. №0119622, від 06.11.2018р. №123283, від 12.11.2018р. №0971681, від 13.11.2018р. №1042986, від 19.11.2018р. №672353, від 26.11.2018р. №0052391, від 23.11.2018р. №005722, від 26.11.2018р. №100121, від 28.11.2018р. б/н, від 03.12.2018р. б/н, від 10.12.2018р. №0292424, від 12.12.2018р. №005833, від 14.01.2019р. №354877, від 16.01.2019р. №354878, від 04.02.2019р. №354879 та від 11.02.2019р., які підписані сторонами та скріплені відтисками печаток господарюючих суб`єктів.

Судом встановлено, що зазначені вище Специфікації та міжнародні товарно-транспортні накладні на відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" відповідачу товару та його отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. господарських операцій.

Отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" товару на підставі контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2020р. не заперечив.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" взяті на себе згідно контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. зобов`язання в частині проведення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" розрахунків по оплаті відпущеного товару не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом заборгувало продавцю 52 734,51 доларів США.

Судом досліджено, що сума заборгованості в розмірі 52 734,51 доларів США включала в себе загальну вартість відпущених товарів на суму 128 856,26 доларів США за мінусом часткової оплати, здійсненої відповідачем на суму 76 121,75 доларів США.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" носять договірний характер, укладений між ними контракт на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. з додатковими угодами до нього за своєю правовою природою є договором поставки, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд засвідчує, що у відповідності до умов п.п. 5.1.-5.4. Контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. оплата за поставлений товар відбувається по Інвойсу щляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100 % від вартості поставленого товару, протягом 5 банківських днів з моменту розмитнення товару в країні покупця. Перед поставкою продукції продавець і покупець попередньо погоджують ціни на товар, що поставляється. Ціна і валюта на поставлену продукцію зазначається в Інвойсі чи в Специфікаціях. Продавець та покупець домовились, що згідно даного контракту останній може здійснювати попередню оплату чи 100 % оплату за поставлений товар в момент передачі товару.

Водночас, в додатковій угоді №1 від 13.11.2018р. до контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. сторони погодили викласти пункт 5.1. даного контракту в наступній редакції: "Оплата за поставлений товар здійснюється згідно Інвойсу шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100 % вартості поставленого товару, протягом 45 банківських днів з моменту розмитнення товару в країні покупця".

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, судом встановлено, що у встановлені контрактом на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р., строки відповідач з позивачем розрахунків за отриманий товар в повному обсязі не провів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 734,51 доларів США заборгованості по оплаті отриманого на підставі контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. товару (на момент пред`явлення позову до суду) були обґрунтованими та підставними на вказану суму.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (02.12.2019р.) та після відкриття судом провадження у справі (05.12.2019р.) було сплачено 4 988,87 доларів США, що стверджується банківською випискою від 16.01.2020р. з призначенням платежу: "Номер док-та:104473; Зарах. y рах.:PAYMENT FOR APPLE ACC CONTRACT 19/09 DD 19.09.2018; ПЛ-К: ООО FRESH START UNP: 192567028 RESPUBLIKA BELARUS MINSK, 220018; пов. Від 14.01.2020".

На проведенні такого платежу також було засвідчено присутнім в судовому засіданні представником товариства-відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Зважаючи на те, що відповідач (у період після звернення позивача до суду з позовом та після відкриття судом провадження у справі) сплатив частково суму основного боргу у розмірі 4 988,87 доларів США, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору з покладенням на відповідача обов`язку відшкодування позивачу понесених в цій частині позову витрат (сплата судового збору).

Поруч з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26 367,25 доларів США штрафу, нарахованого на суму заборгованості в розмірі 52 734,51 доларів США згідно п. 7.2. контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р.

У відповідності до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом 7.2. контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. сторони визначили, що у випадку неоплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

Отже, сторони у п. 7.2. контракту про експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 50% від вартості неоплаченого товару за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості поставленого товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2 не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов`язанням.

Відтак, за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті за отриманий відповідачем товар, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу на підставі п. 7.2. контракту №19/09 від 19.09.2018р. 26 367,25 доларів США штрафу, що становить 50% від вартості неоплаченого товару в розмірі 52 734,51 доларів США, яка, на думку суду, є арифметично вірною, підставною та такою, що підлягає до стягнення.

Поруч з цим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Україна) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" (Республіка Білорусь) (продавець) було укладено договір (контракт) №07/12, згідно з пунктами 1.1.-1.3. котрого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію Українського походження (далі товар) на умовах даного Контракту. Конкретний асортимент, кількість і ціна товару визначаються в Інвойсах чи в Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного договору. Товар придбавається з комерційною метою для оптової та роздрібної торгівлі. Якість поставленого товару повинна відповідати вимогам нормативної документації на вказану продукцію і супроводжуватися необхідними документами. Упаковка повинна відповідати умовам транспортування і забезпечити цілісність товару в дорозі.

У відповідності до умов п.п. 2.1.-2.2. цього контракту якість поставленого товару повинна відповідати вимогам до якості, встановлених в країні походження товару і відповідати стандартам, діючим в країні покупця. Поставка товару по даному контракту відбувається партіями. Об`єм і умови поставки кожної індивідуальної партії товару узгоджуються в Інвойсах чи в Специфікаціях.

Згідно п.п. 3.1.-3.3. даного Контракту умови поставки товару вказуються в Інвойсах чи в Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. Доставка товару покупцю здійснюється автомобільним чи залізничним транспортом. Доставка товару покупцю може здійснюватися за допомогою третіх осіб, чиї дані вказані в супровідних документах. Прийняття та передача товару по кількості відбувається у відповідності з відвантажуючими документами, по якості-відповідно до документів, підтверджуючих якість товару.

Поставка товару відбувається по договірній ціні, вказаній в Інвойсах чи в Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного договору. Загальна сума контракту складається із вартості певних поставок і складає 1 000 000 доларів США (п.п. 4.1., 4.3. контракту).

У відповідності до умов п.п. 5.1.-5.4. цього Контракту оплата за поставлений товар відбувається по Інвойсу щляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати Інвойсу. Перед поставкою продукції продавець і покупець попередньо погоджують ціни на товар, що поставляється. Ціна і валюта на поставлену продукцію зазначається в Інвойсі чи в Специфікаціях. Продавець та покупець домовились, що згідно даного контракту останній може здійснювати попередню оплату чи 100 % оплату за поставлений товар в момент передачі товару.

Відповідно до п. 8.1. даного Контракту даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019р. Пролонгація допускається шляхом взаємного погодження в письмовій формі в строк не пізніше 31.12.2019 року.

Згідно п.п. 9.1.-9.5. цього договору усі спори та розбіжності, які можуть виникнути по даному Контракту чи в зв`язку з його укладенням, будуть по можливості вирішені шляхом переговорів між сторонами. Будь-який спір, який виник згідно даного контракту і не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягає вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ. Сторони погоджуються в процесі розгляду спору відповідати Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ. Даний договір регулюється у відповідності з матеріальним правом України. Під час судового розгляду використовується російська мова.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток суб`єктів господарювання.

Водночас, 04 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Україна) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" (Республіка Білорусь) (продавець) було укладено додаткову угоду №1 до контракту №07/12 від 07.12.2018р., згідно котрої сторони погодили:

-доповнити контракт №07/12 від 07.12.2018р. пунктом 3.4. та викласти його в наступній редакції: "Продавець зобов`язаний поставити товар покупцю не пізніше 10 календарних днів з моменту здійснення оплати покупцем";

- доповнити контракт №07/12 від 07.12.2018р. пунктом 7.2. та викласти його в наступній редакції: "У випадку не поставки чи несвоєчасної поставки товару, продавець оплачує покупцю штраф в розмірі 50% від вартості не поставленого товару";

- змінити п. 9.2. контракту та викласти його в наступній редакції: "Будь-який спір, який виникає по даному контракту чи в зв`язку з його укладенням, і не вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягає вирішенню в господарському суді по місцю знаходження покупця, згідно норм українського законодавства".

Відповідно до п. п. 6, 7 даної додаткової угоди ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і є невід`ємною частиною Контракту №07/12 від 07.12.2018р.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток суб`єктів господарювання.

Як це вже було засвідчено, оригінали визначеної угоди з додатковою угодою до неї, на предмет відповідності копій цих документів, долучених до позовної заяви, їх оригіналам, було оглянуто судом в судовому засіданні, а також надано для огляду присутньому в засіданні суду представнику відповідача.

На виконання умов контракту №07/12 від 07.12.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" було виставлено наступні рахунки на оплату товару та сторонами були підписані відповідні специфікації до них на загальну суму 267 000,00 доларів США, зокрема, рахунок-фактура №001 від 11.12.2018р. та Специфікація №001 від 11.12.2018р. на суму 135 000,00 доларів США, рахунок-фактура №002 від 29.01.2019р. та Специфікація №002 від 29.01.2019р. на суму 72 000,00 доларів США, рахунок-фактура №003 від 05.02.2019р. та Специфікація №003 від 05.02.2019р. на суму 60 000,00 доларів США.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 223 400,00 доларів США, що стверджується платіжними дорученнями №13 від 11.12.2018р. на суму 70 000,00 доларів США, №14 від 17.12.2018р. на суму 9 900,00 доларів США, №15 від 22.12.2018р. на суму 40 000,00 доларів США, №16 від 14.01.2019р. на суму 13 500,00 доларів США, №18 від 30.01.2019р. на суму 60 000,00 доларів США, №23 від 05.02.2019р. на суму 30 000,00 доларів США.

Отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" вказаних коштів від позивача представником відповідача в судовому засіданні 27.02.2020р. не заперечується.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" взяті на себе згідно контракту №07/12 від 07.12.2018р. зобов`язання в частині поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" оплаченого товару не виконало, товар, у встановлені п. 1 Додаткової угоди №1 від 04.06.209р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. строки, не поставило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом заборгувало покупцю 107 060,04 доларів США.

Судом встановлено, що відповідачем було поставлено товар на загальну суму 116 339,96 доларів США, що стверджується рахунками-фактурами №001 від 11.12.2018р. на суму 5 670,00 доларів США, №002 від 18.12.2018р. на суму 5 670,00 доларів США, №003 від 26.12.2018р. на суму 6 000,00 доларів США, №004 від 28.12.2018р. на суму 6 300,00 доларів США, №005 від 04.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №006 від 04.12.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №007 від 04.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №008 від 04.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №009 від 05.01.2019р. на суму 5 832,00 доларів США, №010 від 05.01.2019р. на суму 5 832,00 доларів США, №011 від 05.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №012 від 22.01.2019р. на суму 6 298,96 доларів США, №013 від 05.02.2019р. на суму 6 000,00 доларів США, №014 від 05.02.2019р. на суму 6 390,00 доларів США, №015 від 08.02.2019р. на суму 6 480,00 доларів США, №016 від 13.02.2019р. на суму 6 400,00 доларів США, №017 від 13.02.2019р. на суму 6 912,00 доларів США, №018 від 18.02.2019р. на суму 4 000,00 доларів США, №019 від 18.02.2019р. на суму 4 000,00 доларів США, №020 від 18.02.2019р. на суму 4 000,00 доларів США та вантажно-митними деклараціями №UA 209140/2018/193332 від 20.12.2018р. на суму 5 670,00 доларів США, №UA 209140/2018/194109 від 22.12.2018р. на суму 5 670,00 доларів США, №UA 102230/2018/632626 від 29.12.2018р. на суму 6 000,00 доларів США, №UA 209140/2019/100347 від 04.01.2019р. на суму 6 300,00 доларів США, №UA 209140/2019/101409 від 11.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №UA 209140/2019/101414 від 11.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №UA 209140/2019/101411 від 11.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №UA 209140/2019/101412 від 11.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №UA 209140/2019/101272 від 10.01.2019р. на суму 5 832,00 доларів США, №UA 209140/2019/101256 від 10.01.2019р. на суму 5 832,00 доларів США, №UA 209140/2019/101413 від 11.01.2019р. на суму 6 111,00 доларів США, №UA 209140/2019/105989 від 25.01.2019р. на суму 6 298,96 доларів США, №UA 209140/2019/110339 від 08.02.2019р. на суму 6 000,00 доларів США, №UA 209140/2019/110341 від 08.02.2019р. на суму 6 390,00 доларів США, №UA 209140/2019/111764 від 13.02.2019р. на суму 6 480,00 доларів США, №UA 209140/2019/113525 від 18.02.2019р. на суму 6 400,00 доларів США, №UA 209140/2019/113513 від 18.02.2019р. на суму 6 912,00 доларів США, №UA 209140/2019/114902 від 21.02.2019р. на суму 4 000,00 доларів США, №UA 209140/2019/114909 від 21.02.2019р. на суму 4 000,00 доларів США, №UA 209140/2019/114924 від 21.02.2019р. на суму 4 000,00 доларів США.

Відтак, судом досліджено, що сума заборгованості в розмірі 107 060,04 доларів США включає в себе загальну вартість оплачених позивачем товарів на суму 223 400,00 доларів США та з врахуванням (за мінусом) часткової поставки відповідачем товару на суму 116 339,96 доларів США.

Непоставка відповідачем товару позивачу на суму 107 060,04 доларів США виступила підставою для його звернення до господарського суду з позовом про повернення (стягнення) суми попередньої оплати в судовому порядку.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" носять договірний характер, укладений між ними контракт №07/12 від 07.12.2018р. з додатковою угодою № 1 від 04.06.2019р. до нього за своєю правовою природою є договором поставки, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою №1 від 04.06.209р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. сторони погодили доповнити контракт №07/12 від 07.12.2018р. пунктом 3.4. та викласти його в наступній редакції: "Продавець зобов`язаний поставити товар покупцю не пізніше 10 календарних днів з моменту здійснення оплати покупцем".

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, оплачений товар позивачу не поставив.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач наділений правом вимагати повернення здійсненої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 060,04 доларів США в повернення суми попередньої оплати, здійсненої згідно контракту №07/12 від 07.12.2018р. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 53 530,02 доларів США штрафу, нарахованого на суму заборгованості в розмірі 107 060,04 доларів США згідно п. 2 додаткової угоди №1 від 04.06.2019р.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку в пункті 2 додаткової угоди №1 від 04.06.2019р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. сторони узгодили доповнити контракт №07/12 від 07.12.2018р. пунктом 7.2. та викласти його в наступній редакції: "У випадку не поставки чи несвоєчасної поставки товару, продавець оплачує покупцю штраф в розмірі 50% від вартості не поставленого товару".

Отже, сторони у пункті 2 додаткової угоди №1 від 04.06.2019р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 50% від вартості не поставленого товару за невиконання продавцем умов договору щодо строків поставки оплаченого товару. Зазначена додаткова угода недійсною чи зміненою, зокрема, в частині п. 2 не визнавалась. Відповідач зобов`язання щодо своєчасної поставки оплаченого позивачем товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов`язанням.

Відтак, за прострочення виконання зобов`язань по поставці оплаченого позивачем товару, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу на підставі п. 2 додаткової угоди №1 від 04.06.2019р. до контракту №07/12 від 07.12.2018р. 53 530,02 доларів США штрафу, що становить 50% від вартості не поставленого товару в розмірі 107 060,04 доларів США, яка, на думку суду, є арифметично вірною, підставною та такою, що підлягає до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" про стягнення 239 691,82 доларів США підлягає до часткового задоволення.

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому в повному обсязі у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт".

Водночас, суд засвідчує, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частина 5 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Беручи до уваги прийняття господарським судом заяви позивача про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, а також подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" заяву про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, у господарського суду виникають обставини для прийняття відповідного рішення про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" суми судового збору в розмірі 3 575,37 грн., сплаченого на підставі платіжного доручення №2047 від 29.11.2019р. на суму платежу 89 992,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Старт" (220073, Республіка Білорусь, місто Мінськ, вулиця Ольшевського, 131/203, код 382597525000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, будинок 9, код ЄДРПОУ 39897730) 47 745,64 доларів США заборгованості згідно контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р., 26 367,25 доларів США штрафу по контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р., 107 060,04 доларів США заборгованості згідно контракту №07/12 від 07.12.2018р., 53 530,02 доларів США штрафу по контракту №07/12 від 07.12.2018р., а всього 234 702,95 доларів США, а також 86 416,96 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання пункту 2 резолютивної частини рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 4 988,87 доларів США заборгованості згідно контракту на експорт сільськогосподарської продукції №19/09 від 19.09.2018р. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

5. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4А, код ЄДРПОУ 38009628) повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Меридіан Бот" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, будинок 9, код ЄДРПОУ 39897730) 3 575,37 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2047 від 29.11.2019р. у зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 04.03.2020р.

Суддя В. А. Войціховський