Рішення

від 14.01.2020 по справі 907/580/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

14.01.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/580/19

За позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» , м. Мукачево

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Холдинг» , м. Мукачево

до відповідача Іршавської районної ради Закарпатської області, м. Іршава

про припинення права постійного користування земельною ділянкою,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача -

Третьої особи -

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» , м. Мукачево заявлено позов до відповідача Іршавської районної ради Закарпатської області, м. Іршава про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Ухвалою суду від 21.10.2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Холдинг» , м. Мукачево.

Позивач просить задоволити позов повністю. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач відчужив право власності на належну йому автозаправну станцію № 9 за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька, буд. 80, і відповідно втратив необхідність користування землею, на якій розмішена така автозаправна станція, що була надана в його користування, а неприйняття відповідачем рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою позбавляє позивача можливості зареєструвати припинення цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і вимагає подальшої сплати позивачем земельного податку за вказану земельну ділянку, а третя особа, яка придбала автозаправну станцію, не має можливості переоформити за собою право користування на спірну земельну ділянку.

Покликаючись на положення ст. ст. 92, 120, 125, 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України просить суд припинити право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143, за адресою Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька, 80, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідач подав суду заяву № 01-40/31 від 13.01.2020 року про визнання ним у порядку ст. 191 ГПК України заявлених позовних вимог у даній справі частково щодо заявленої вимоги про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143, за адресою Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька, 80, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Позивач подав суду клопотання б/н від 14.01.2020 року, яким просить суд судові витрати покласти на позивача.

На підставі ч. 3 ст. 185 ГПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

На підставі Свідоцтва про право власності від 22.05.2001 року Відкритому акціонерному товариству «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» належало право власності на будівлю стаціонарної АЗС № 9, яка знаходиться за адресою м. Іршава, вул. Червоноармійська та складається з трьох будинків (будівель).

Автозаправна станція № 9 розташована на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143, за адресою Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька (вул. Жовтнева, вул. Червоноармійська), 80, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.

Право власності позивача на автозаправну станцію № 9 підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2013 року.

Державним актом на право постійного користування землею серії ЗК 005-00027 від 23.12.1994 року Мукачівському підприємству по забезпеченню нафтопродуктами, м. Іршава оформлено право постійного користування 0,10 га землі для автозаправної станції № 9 на підставі рішення Виконавчого комітету Іршавської районної ради народних депутатів від 20.12.1994 року № 62.

Відповідно до відомостей із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.11.2013 року власником земельної ділянки площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: м. Іршава, вул. Білецька 80, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, є Іршавська районна рада Закарпатської області. Правокористувачем вказаної земельної ділянки є Публічне акціонерне товариство «Закарпатнафтопродукт - Мукачево» .

05.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Холдинг» (покупцем, третьою особою у справі) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) автозаправну станцію № 9, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька, буд. 80.

За змістом п. 1.2. Договору, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143 за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька (вул. Жовтнева, вул. Червоноармійська), 80, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться у постійному користуванні продавця (позивача) на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЗК005-00027 від 23.12.1994 року, право користування позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2013 року.

На підставі вказаного правочину щодо купівлі - продажу автозаправної станції № 9, право власності на автозаправну станцію № 9, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька, буд. 80 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Холдинг» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.06.2018 року.

В зв`язку з продажом автозаправної станції № 9, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька, буд. 80, позивач в порядку ст. 141 Земельного кодексу України звернувся до власника земельної ділянки - Іршавської районної ради Закарпатської області з добровільною відмовою від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143 за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Білецька (вул. Жовтнева, вул. Червоноармійська), 80, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Іршавська районна рада Закарпатської області листом № 01-32/368 від 25.09.2018 року повернула позивачу лист щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, покликаючись на те, що до компетенції районної ради не входить вирішення питання припинення права користування земельною ділянкою та рекомендувала звернутися до Іршавської міської ради з відповідним клопотанням.

Позивач листом № 212 від 22.08.2018 року звернувся до Іршавської міської ради з проханням припинити право постійного користування спірною земельною ділянкою у порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

У відповідь на лист позивача, Іршавська міська рада Закарпатської області 12.09.2018 року повідомила позивача про те, що згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правовласником спірної земельної ділянки є територіальна громада Іршавської районної ради Закарпатської області, у зв`язку з чим припинення права постійного користування у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Надалі, позивач з метою припинення права постійного користування земельною ділянкою звертався з відповідними листами і до Закарпатської ОДА, і до Іршавської РДА, і до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Закарпатська ОДА, Іршавська РДА та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області інформували позивача про те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади Іршавської районної ради Закарпатської області, а тому Закарпатська ОДА, Іршавська РДА та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не уповноважені вчиняти дії щодо прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Із урахуванням таких відповідей органів державної влади та місцевого самоврядування, позивач повторно звернувся до Іршавської районної ради Закарпатської області із листом № 68 від 08.08.2019 року, яким клопотав про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, однак, відповідач, листом від 10.09.2019 року рекомендував позивачу звернутися у відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Іршавської РДА чи до Управління державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у Закарпатській області для з`ясування обставин та внесення відповідних змін, оскільки із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права були допущені помилки.

Внаслідок неприйняття відповідачем відповідного рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143 за адресою АДРЕСА_1 Іршава, вул. Білецька (вул. Жовтнева, вул. Червоноармійська), 80, позивач звернувся до суду із позовною заявою про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у примусовому порядку.

Відповідач вимогу про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143, за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. АДРЕСА_2 , 80, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі визнав, про що подав суду у порядку ст. 191 ГПК України відповідну заяву № 01-40/31 від 13.01.2020 року.

Відповідно до частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право користування земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права користування земельної ділянки, на якій розміщене це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За змістом положень ст. 142 Земельного кодексу припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів припинення речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ).

У Постанові від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом статей 120, 140 та 141 Земельного кодексу України законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (пункти 7.40, 7.42, 8.5).

Встановивши, що спірна земельна ділянка була виділена позивачу у постійне користування для розміщення та експлуатації автозаправної станції № 9, що право власності на вказану автозаправну станцію перейшло до іншої особи, і що позивач більше не є власником нерухомості на спірній земельній ділянці, і не користується нею, врахувавши приписи пункту "е" частини першої статті 141 ЗК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Встановлені судом та підтверджені матеріалами справи обставини є самостійною і достатньою підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2019 року у справі № 916/2459/18.

Факт звернення позивача до відповідача із заявою про припинення права користування земельною ділянкою та відхилення такої заяви відповідачем, свідчить про наявність спору між сторонами. Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що його право користування земельною ділянкою припинилося внаслідок переходу права власності на об`єкти нерухомості до іншої особи, що і стало підставою задоволення позовних вимог.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку визнані, тому підлягають до задоволення судом повністю.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач, у порядку, визначеному ст. 191 Господарського процесуального кодексу України , заявлені позовні вимоги визнав.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921 грн. суд у відповідності до заяви позивача покладає на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати припиненим право постійного користування Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт - Мукачево» , 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська - об`їздна, 11 (код ЄДРПОУ 03481371) земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 2121910100:07:001:0143, за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Білецька, 80, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 213192021219.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 04.03.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.