Рішення

№ 87995117

від 24.02.2020 по справі 920/989/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2020 Справа № 920/989/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., судді Жерьобкіної Є.А., судді Заєць С.В. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/989/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Відділу освіти Краснопільської селищної ради (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Мезенівська, буд. 4, ідентифікаційний код 41778123),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інновавуд (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Т. Шевченка, буд. 34, оф. 1, ідентифікаційний код 39095917),

про визнання недійсним договору підряду ,

представники сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відділ освіти Краснопільської селищної ради (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Мезенівська, буд. 4, ідентифікаційний код 41778123) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Відділу освіти Краснопільської селищної ради (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Мезенівська, буд. 4, ідентифікаційний код 41778123) про визнання недійсним договору про закупівлю робіт (договір підряду) № 414 від 27.08.2019, укладеного між сторонами за результатими електронного аукціону, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що вищезазначений договір укладений з порушенням актів цивільного законодавства та загальних засад цивільного законодавства. Матеріально-правовою підставою визначено приписи статтей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 65 Госодарського кодексу України та положень статуту відповідача.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.09.2019 постановлено відкрити провадження у справі № 920/989/19 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 12.11.2019, 11:30.

Ухвалою суду від 12.11.2019 у справі № 920/989/19 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 26.12.2019; відкласти підготовче засідання на 11.12.2019, 10:00; надати відповідачу строк до 22.11.2019 для подання до суду відзиву на позов та надати позивачу строк до 09.12.2019 для надання до суду відповіді на відзив.

02.12.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив б/н, б/д ( вх. № 9876 від 02.12.2019) на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виходячи із протоколу від 29.08.2019 № 23 рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Інновавуд , на момент вчинення правочину директор відповідача мав достатній обсяг дієздатності. Представником відповідача надано суду копію договору постачання № 23031 від 15.01.2018, як доказ початку виконання зобов`язання за оспорюваним договором. Також у відзиві на позов представник відповідача просить суд покласти на позивача витрати відповідача на правову допомогу.

Крім наведеного, представником відповідача надано суду клопотання про залучення доказів до матеріалів справи б/н, б/д (вх. 10205 від 10.12.2019), де представником відповідача, окрім доданих до відзиву доказів щодо правомочності директора відповідача на укладення договору з позивачем та доказів щодо співпраці з постачальником метало-пластикової продукції, на підтвердження виконання аналогічних договорів надано копію довідки про виконання аналогічного договору та копію листа-відгука замовника за цим договором, а також на підтвердження початку виконання робіт представником відповідача надано суду копії замовлень № 570062 від 30.08.2019 та № 582211 від 02.09.2019, копії рахунків № 570062 від 30.08.2019 та № 582211 від 02.09.2019, а також копію видаткової накладної № 570062 від 14.09.2019 як доказ початку виконання зобов`язання за оспорюваним договором.

Ухвалою від 11.12.2019 у справі № 920/989/19 судом постановлено призначити розгляд цієї справи колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.12.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Жерьобкіна Є.А. та Заєць С.В.

Ухвалою від 13.12.2019 у справі № 920/989/19 призначено підготовче засідання на 30.01.2019, 12:30.

15.01.2020 від позивача до суду надійшло клопотання № 01-16/48 від 14.01.2020 про розгляд цієї справи без присутності представника позивача. Також позивач у клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У відповіді на відзив № 01-16/47 від 14.01.2020 позивач зазначає, що незважаючи на подання відповідачем до суду підтверджуючих документів про виконання аналогічних договорів, це не дає достатніх підстав вважати, що відповідачем будуть надані послуги позивачеві в повному обсязі та в термін, передбачений договором. Документи додатково надані представником відповідача не підтверджують факту того, що відповідач приступив до виконання оспорюваного договору. Тому позивач вражає позицію відповідача такою, що не спростовує позовних вимог та просить суд визнати недійсним договір про закупівлю робіт (договір підряду) № 414 від 27.08.2019 як такий, що укладений стороною з перевищенням повноважень.

В підготовчому засіданні 30.01.2020 представник відповідача усно зазначив, що відмовляється від покладення на позивача витрат відповідача на отримання правової допомоги.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 30.01.2020 у справі № 920/989/19 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020, 12:00.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Представники сторін в судове засідання по суті 25.02.2020 не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлені судом належним чином.

Від позивача до суду електронною поштою 25.02.2020 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить данні, що мають значення для справи, зокрема електронні документи, в тому числі текстові документи.

Частиною другою статті 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, що надійшов до суду електронною поштою, суд встановив, що вищезазначене клопотання не підписано електронним цифровим підписом, у відповідності до вимог частини другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим залишається судом без розгляду.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріаламиза відсутності представників сторін.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відділом освіти Краснопільської селищної ради проводилась тендерна закупівля на проведення робіт з капітального ремонту (заміна вікон та дверей) Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Краснопільської селищної ради, що знаходится за адресою: 42440, Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, вул. Макаренка, 41.

За результатми проведеного електронного аукціону переможцем на виконання робіт за вищевказаним об`єктом визнано відповідача.

Між сторонами укладено договір про закупівлю робіт (договір підряду) № 414 від 27.08.2019 (надалі -договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого визначено, що позивач доручає, а відповідач зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього договору виконати роботи по об`єкту: Капітальний ремонт (заміна вікон та дверей) Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Краснопільської селищної ради, що знаходиться за адресою: 42440, Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, вул. Макаренка, 41. Коригування (код національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник - 45000000-7-Будівельні роботи та поточний ремонт).

За умовами пункту 2.1 договору, строк виконання робіт - до 31.08.2020.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість робіт, погоджена за договірною ціною, складає 1450248,31 грн у тому числі ПДВ 20 % - 241708,05 грн, договірна ціна відповідає ціні зазначеній за результатами проведеного електронного акціону у тендерній пропозиції відповідача, визнаного переможцем тендеру.

Відповідно до пункту 3.2 договору позивач бере на себе бюджетні зобов`язання відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України виключно в межах відповідних фактичних надходжень. Сума бюджетних асигнувань на 2019 рік становить 500000,00 грн (у тому числі ПДВ 20 % 83333,33 грн.), фінансування робіт в наступному році буде здійснюватись в межах бюджетних призначень, визначених у відповідних рішеннях про виділення коштів.

Пунктом 11.1 договору визначено, що зобов`язання сторін щодо фінансування визначаються положеннями загальних умов та узгодженим сторонами планом фінансування будівництва, який є невід`ємною частиною договору. План фінансування будівництва складається з урахуванням календарного графіку виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи.

Згідно з пунктом 12.1 договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися з урахуванням загальних умов та на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 та рахунку на оплату робіт проміжними платежами в міру виконання робіт.

Відповідно до пункту 18.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його падписання і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Проте, позивач вважає, що зазначений договір укладений з порушенням приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 65 Госодарського кодексу України та положень пункту 9.6.4 Статуту відповідача, відповідно до якого встановлено, що директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 500000,00 грн з одним контрагентом за один день, та вчинаючи дії від імені товариства, давати доручення, вікривати та використовувати рахунки товариства в установах банків.

Позивач листом № 01-16/1207 від 02.09.2019 звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору підряду № 414 від 27.08.2019, оскільки такий договір, на думку позивача, укладений з порушенням вимог чинного законодавства, на що відповідач листом № 12/9-19 від 04.09.2019 повідомив позивачеві, що порушень чинного законодавства по даній угоді не вбачається, оскільки оспорюваний позиваем договір схвалено засновником відповідача.

Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами статті 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

З аналізу приписів цивільного права, юридична особа діє у відповідності до своїх установчих документів.

В розумінні статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб`єкта господарювання є статут (положення) суб`єкта господарювання.

Частина перша статті 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.

Згідно статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до пункту 9.1 статуту відповідача вищим органом товариства є загальні збори засновників, які обирають голову товариства. Головою товариства може бути тільки працівник засновника товариства. виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю - дирекція, до складу якої входить генеральний директор, його заступники, директори.

За приписами пункту 1.5 статуту відповідача засновником відповідача є фізична особа ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 .

Пунктом 9.3 статуту відповідача встановлено, що до компентції зборів засновників товариства зокрема віднесено: визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна його статутного капіталу; встановлення розміру, форми і порядку внесення засновниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки засновника; обрання та відкликання членів ревізійної комісії; призначення та звільнення директора товариства; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, розподіл прибутку та збитків товариства та інше.

Пунктом 9.6.1 статуту відповідача визначено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції зборів засновників.

Позивач звертає увагу суду на те, що пунктом 9.6.4 статуту відповідача встановлено, що директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 500000,00 грн з одним контрагентом за один день, та вчинаючи дії від імені товариства, давати доручення, вікривати та використовувати рахунки товариства в установах банків.

А тому позивач вважає, що при укладанні оспорюваного договору, вартість якого перевищує 500000,00 грн, директором відповідача перевищено повноваження встановлені статутом відповідача.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнає, не погоджується з оскільки вважає, що оспрюваний договір підряду відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та є укладеним.

Суд, розглянувши матеріали даної справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з огляду на наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу Україним, статті 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частнию першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Положеннями частин першої, другої статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Приписами статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку сторонами оспорюваного договору узгоджено всі істотні умови, а відповідно він є укладеним.

Твердження позивача щодо того, що директор відповідача укладаючи вищезазначений договір, перевищила свої повноваження не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наступним.

За правилами статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з доданого позивачем до позову копії оспорюваного договору, укладеного між сторонами, з боку відповідача договір підряду підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю Інновавуд Скляровою Яною Олександівною, яка у відповідності до пункту 1.5 статуту відповідача є єдиним засновником відповідача.

У відповідності до рішення засновника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інновавуд (протокол № 23 від 27.08.2019, а.с. 44) надано дозвіл директору Товариства з обмеженою відповідальністю Інновавуд Скляровій Я.О. на підписання договору підряду з Відділом освіти Краснопільської селищної ради, відповідно до результатів закупівлі по виконанню робіт на об`єкті Капітальний ремонт (заміна вікон і дверей) Самотоївської ЗОШ І-ІІ ступенів Краснопільської селищної ради, що знаходиться за адресою: 42440, Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, вул. Макаренка, 41 на суму 1450248,31 грн.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, пиймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Частиною другою статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

За приписами частини четвертої зазначеної правової норми виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор , якщо статутом не передбачена інша назва.

Відповідно до частин першої - третьої статті 44 названого Закону статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Статтею 46 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину (частини перша, друга статті 46 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ).

При цьому, слід зазначити, що за загальним правилом навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Надані відповідачем документи, зокрема копії договору постачання № 23031 від 15.01.2018, замовлень № 570062 від 30.08.2019 та № 582211 від 02.09.2019, рахунків № 570062 від 30.08.2019 та № 582211 від 02.09.2019, видаткової накладної № 570062 від 14.09.2019 свідчать про те, що відповідач приступив до виконання оспорюваного договору, а позивачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження зворотнього.

У відповідності до пункту 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

У пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 зазначено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

За таких обставин вищенаведеним спростовуються доводи позивача про те, що оспорюваний договір, укладений директором відповідача Скляренко Я.О. від імені відповідача з перевищенням повноважень.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 03.03.2020.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Суддя Є.А. Жерьобкіна

Суддя С.В. Заєць