Рішення

від 26.02.2020 по справі 910/15211/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/15211/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 10 502 750,66 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Тищенко Т.А. (дов. № 837 від 08.11.2019);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 8 109 009,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/15211/19 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

11.11.2019 року до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15211/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

25.11.2019 року до суду представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10 502 750,66 грн., з яких 8 109 009, 98 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електроенергії, 2 141 991,92 грн. пені, 196 615,94 грн. 3% річних та 55 132,82 грн. інфляційних втрат.

28.11.2019 року до суду представником відповідача подано відзив. У поданому відзиві відповідач зазначає, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є єдиним постачальником електричної енергії на території України, на якого покладені функції постачальника "останньої надії". За доводами відповідача, підприємство приклало максимум зусиль для забезпечення 100% розрахунку з позивачем за послуги з розподілу електричної енергії за січень 2019 року, в тому числі і за рахунок власних коштів, при тому, що рівень розрахунків споживачів, розташованих на ліцензованій території діяльності Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" за 2019 рік становить 70% . Загальний рівень розрахунків постачальника "останньої надії" складає 55%.

Свої заперечення відповідач також мотивував тим, що оскільки на нього покладено функції постачальника "останньої надії" він змушений був приєднатися до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу. На думку відповідача, вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, носить дискримінаційний характер та явно обтяжливі умови для відповідача, оскільки споживачі, яким здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" сплачують за електричну енергію по факту наданих послуг, а підприємство змушене платити за розподіл електричної енергії у формі попередньої оплати, тому для Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" склались нерівні умови як учасника ринку електричної енергії.

Окрім того, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" вважає, що позивачем не доведено належним чином обставин справи, які викладені у позовній заяві. Так, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" посилається в позовній заяві на договір та додатки до нього, але не зрозуміло, до якого договору вони додаються, адже вони не підписані ні однією з сторін, і неможливо зрозуміти до якого публічного договору відповідач приєднався в грудні 2018 року. Не є зрозумілим для Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", який договір був викладений на сайті позивача на момент приєднання в грудні 2018 року.

Відповідач також наголосив на тому, що на засіданнях Ради Оптового ринку електроенергії, НКРЕКП порушує питання оплати послуг з розподілу електричної енергії шляхом пропорційного відрахування коштів, що надійшли на рахунок зі спеціальним режимом використання на користь відповідного оператора системи розподілу.

02.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 відмовлено в поданому клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

06.12.2019 року до суду представником позивача подано відповідь на відзив. Позивач зазначив, що посилання відповідача на невиконання його споживачами своїх обов`язків по оплаті спожитої електроенергії, не є підставою для відмови відповідача від виконання його обов`язку по оплаті послуг з розподілу електроенергії. Позивач зазначає, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електроенергії є типовим, отже посилання відповідача про невідповідність умов договору положенням чинного законодавства є такими, що не відповідають дійсності. Відповідно до заяви-приєднання, відповідач приєднався до договору електропостачальника 19.12.2018 та не звертався до позивача зі зверненнями стосовно невизначеності редакції Договору.

Представник відповідача в судове засідання 12.12.2019 року не з`явився.

У судовому засіданні 12.12.2019 представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову.

Суд, розглянувши подану заяву про зміну предмету позову, дійшов висновку про її задоволення.

12.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 23.01.2020.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 23.01.2020 представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 23.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.02.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

У судове засідання 27.02.2020 представник відповідача не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (далі - оператор системи, позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник, відповідач) на підставі заяви-приєднання укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам постачальника, як послуги оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Згідно п. 2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою початку дії договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи розподілу заяви-приєднання.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" отримало заяву - приєднання до договору від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 19.12.2018.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує інформаційний обмін та контроль за режимами розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до п.2.2 договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком № 2 до договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника.

Відповідно до п .3.2 договору постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує постачальник.

Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць (п.3.3 договору).

Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником плановими, авансовими платежами (п.3.4 договору).

Згідно п. 4.2 договору постачальник зобов`язується виконувати умови цього договору, здійснювати оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 та додатку № 2 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Цей договір вважається укладеним з дня приєднання постачальника до умов цього договору та набирає чинності не раніше 01 січня 2019 року, діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 5.9. додатку № 2 до договору остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі Акта наданих послуг, отриманим від оператора системи до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно Акту № 121/01029/2/1 від 28.02.2019 надання послуги з розподілу електричної енергії за лютий 2019 на суму 7 224 074,41 грн. та Акту № 121/01029/3/1 від 31.03.2019 надання послуги з розподілу електричної енергії за березень 2019 на суму 4 886 378,65 грн. позивачем були надані відповідачу послуги у лютому-березні 2019 на суму 12 110 453,06 грн.

У подальшому позивачем було скориговано вартість наданих послуг.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено надані послуги у лютому 2019 в розмірі 4 000 011,88 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині здійснення оплати своєчасно наданих послуг на суму 8 109 009,98 грн.,що стало підставою для нарахування 2 141 991,92 грн. пені, 196 615,94 грн. 3% річних та 55 132,82 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено судом вище, 19.12.2018 відповідачем була підписана заява-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При цьому, суд відзначає, що за приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Отже, надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється виключно на підставі договору, а тому укладення спірного правочину між сторонами було обов`язковою умовою надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що Оператор системи забезпечує на своїй території діяльності недискримінаційний доступ до електричних мереж електропостачальнику, який має намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним електропостачальником, який звертається до оператора системи.

За своєю правовою природою договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є договором про надання послуг та регулюється приписами Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, у лютому-березні позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 12 110 453,06 грн.

Внаслідок коригування вартості наданих послуг та часткової оплати відповідачем наданих послуг, заборгованість відповідача за надані у лютому-березні 2019 позивачем послуги складає 8 109 009,98 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно із частиною 6 та частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії в сумі 8 109 009,98 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оскільки, факт надання позивачем у лютому-березні 2019 відповідачу послуг розподілу електричної енергії а також факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 8 109 009,98 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором, позивачем було нараховано пеню за порушення термінів оплати наданих послуг на підставі п. 6.6 договору у розмірі 2 141 991,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.6 договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума пені становить 2 141 991,92 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 196 615,94 грн. 3% річних та 55 132,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, сума 3 % річних становить 196 615,94 грн., сума інфляційних втрат становить 55 132,82 грн.

Щодо заявлених відповідачем заперечень, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам законодавства, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору відповідач суду не надав, також не довів перед судом факт того, що договір є недійсним (нікчемним) у силу закону.

Щодо посилань відповідача на те, що йому не зрозуміло до якої редакції договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії він приєднався у грудні 2018 року суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 2.1.15 Правил вказаний договір є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи (позивачем) на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання.

В силу частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Твердження відповідача щодо неможливості розрахуватись за отримані послуги у зв`язку із тим, що оскільки він є постачальником "останньої надії", а кошти від споживачів надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання та автоматично перераховуються до Оптового ринку електричної енергії (діє Порядок розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання постачальника "останньої надії" та операторів системи розподілу, затвердженому Постановою НКРЕКП № 26 від 18.01.2019), судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що сторони укладаючи спірний договір визначили свої зобов`язання за договором, які у відповідності до ст. 197, 526 Господарського кодексу України, повинні виконуватися належним чином.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 10 502 750,66 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 10 502 750,66 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Шосе Запорізьке, будинок 22, ідентифікаційний код 23359034) 8 109 009 (вісім мільйонів сто дев`ять тисяч дев`ять) грн. 98 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу електроенергії, 2 141 991 (два мільйони сто сорок одну тисячу дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 92 коп. пені, 196 615 (сто дев`яносто шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 94 коп. 3% річних, 55 132 (п`ятдесят п`ять тисяч сто тридцять дві) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 157 541 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок одну) грн. 26 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 02.03.2020

Суддя С. В. Стасюк